№ 36340831, 23.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 грудня 2013 р. Справа № 802/4717/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Савоткіна Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А 0549 Міністерства оборони України

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії військової частини А 0549 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, а також стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 12 130, 33 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 01.08.1988 року по 31.10.2013 року він проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема в період з 15.07.2007 року по 31.10.2013 року в Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України, де перебував на всіх видах забезпечення у військовій частині А 0549. Відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.10.2013 року № 665 його було звільнено з військової служби у запас за п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з правом носіння військової форми одягу. Зазначає, що під час проходження військової служби він забезпечувався речовим майном не у повному обсязі, а тому на підставі ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на одержання грошової компенсації замість неотриманого речового майна. При цьому просить врахувати, що відповідно до пп.3 п. 67 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Отже, вимоги ч. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на даний час є чинними. Також стверджує, що оскільки його було звільнено у запас з правом носіння військової форми одягу, відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, він має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Позивач та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги повністю підтримали, надавши пояснення, аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях (а.с. 23-24). Зазначає, що починаючи з 11.03.2000 року набрав чинності Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", на підставі якого було призупинено дію норми ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині, яка передбачала право військовослужбовців на одержання грошової компенсації замість речового майна. В подальшому дану норму взагалі було виключено і на даний час закон не надає військовослужбовцям, звільненим у запас, право на одержання компенсації взамін речового майна. Посилання позивача на пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України вважає необґрунтованими, оскільки цим Положенням визначається порядок та розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців, однак воно не поновлює їх право на отримання грошової компенсації за неодержане речове майно. При вирішенні справи просить врахувати практику Верховного Суду України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.1988 року по 31.10.2013 року проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у період з 14.05.2013 року по 27.06.2013 року служив на посаді старшого офіцера організаційного відділу управління оборонного планування штабу Командування Повітряних Сил України (військова частина А 0304), а з 27.06.2013 року по 31.10.2013 року знаходився у розпорядженні Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (а.с. 12-13).

Також судом встановлено, що в період з 15.07.2007 року по 31.10.2013 року позивач перебував на всіх видах забезпечення (в тому числі речовому) у військовій частині А 0549.

Відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.10.2013 року № 665 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з правом носіння військової форми одягу (а.с. 10).

На підставі наказу командира військової частини А 0201 від 31.03.2013 року № 208 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК (а.с. 11).

Як вбачається з довідки відповідача № 88/42 від 04.11.2013 року, звільнений у запас підполковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби не отримав 343 предмети речового майна на загальну суму 12 130, 33 грн., в тому числі майно, що підлягало видачі до 10.03.2000 року, на суму 1476,67 грн. та після 10.03.2000 року - на суму 10 653,66 грн. (а.с. 9).

У заявленому адміністративному позові позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0549 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з відповідача таку компенсацію в сумі 12 130, 33 грн.

Надаючи оцінку вказаним позовним вимогам, суд керується наступними мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон № 2011-XII) у редакції, яка діяла до 11.03.2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Разом з тим, статтею 2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Отже, за змістом ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-ІІІ, що набрав чинності 11.03.2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 року (а.с. 20-22).

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 за період до 11.03.2000 року не отримав речове майно на суму 1476,67 грн., позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації замість вказаного речового майна та стягнення суми цієї компенсації є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в іншій частині заявлених позовних вимог.

Так, Законом України від 03.11.2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено новою статтею 9-1.

Згідно з проведеними змінами та доповненнями продовольче та речове забезпечення військовослужбовців стало визначатися ст. 9-1 Закону № 2011-XII.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 9-1 вказаного Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, однак вони не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби, як помилково вважає позивач.

Отже, на момент звернення позивача ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права військовослужбовців, звільнених у запас, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, не може бути застосований, оскільки суперечить Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у численних постановах Верховного Суду України, зокрема від 19.03.2013 року, від 11.06.2013 року та від 18.06.2013 року (а.с. 35-50).

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, висновки Верховного Суду України, викладені у вищезазначених постановах, підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні цієї справи.

Додатково суд зважає на практику Вищого адміністративного суду України у даній категорії справ, зокрема постанови від 01.11.2013 року у справі № К/9991/47565/11, від 07.11.2013 року у справі № К/9991/77654/12, від 14.11.2013 року у справі К/9991/23282/11 та від 05.12.2013 року у справі № К/800/54190/13 (а.с. 51-64).

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А 0549 щодо невиплати йому грошової компенсації за речове майно, неотримане ним після 11.03.2000 року, та стягнення такої грошової компенсації не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0549 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, неотримане позивачем до 11.03.2000 року.

Стягнути з військової частини А 0549 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 08540799) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за речове майно, неотримане позивачем до 11.03.2000 року, в сумі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 26.12.2013 року.

Суддя Сало Павло Ігорович