Решение № 36308005, 13.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/7160/13 Головуючий 1-ї інстанції - Задорожна А.М.

Справа №643/4698/13-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.,

при секретарях - Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням у вищому навчальному закладі, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ (надалі - ХНУВС або університет) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на їх користь фактичні витрати, пов'язані з його навчанням в університеті розмірі 8 733,43грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що наказом ХНУВС від 04.08.2001року №171о/с ОСОБА_1 був зарахований до складу курсантів університету. 10.10.2001року між ХНУВС та відповідачем укладено Угоду про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування. Згідно наказу ХНУВС від 24.06.2005року №187о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області. Наказом ГУМВС України в Харківській області №272о/с від 13.11.2007року лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі п.«Є» ст.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Відповідно до п.п. 2.5, п. 3, п. 7 Угоди про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2001року, укладеної між ХНУВС та відповідачем, останній зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті. Сума фактичних витрат пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ХНУВС складає - 8 733,43грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ХНУВС - Дверницький В.Г. заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечувала проти позову, вказуючи, що укладена 10.10.2001року між ХНУВС та відповідачем Угода про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування, немає юридичної сили, оскільки на момент укладення цієї угоди відповідач був ще неповнолітнім, а тому, на її думку, не мав права її укладати. При зверненні до суду позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою, тобто з метою досудового врегулювання спору. Вважає, що позов подано поза межами строку позовної давності.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ХНУВС просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно положень ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних справ та інтересів є примусове виконання зобов'язання.

Судовим розглядом встановлено, що згідно наказу ХНУВС від 04.08.2001року №171о/с ОСОБА_1 було зараховано до складу курсантів університету.

10.10.2001року між ХНУВС та відповідачем ОСОБА_1 укладено Угоду про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування (надалі - Угода).

Відповідно до п.п. 2.5, п. 3, п. 7 Угоди про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2001року, укладеної між ХНУВС та відповідачем, останній зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.

Угода про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України укладено з дотриманням вимог, встановлених ст.203 ЦК України, а саме правочин вчинено у формі, встановленій законом; волевиявлення їх було вільним та відповідало їхньої внутрішньої волі; цей правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наказом ХНУВС від 24.06.2005року №187о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області.

Наказом ГУМВС України в Харківській області №272о/с від 13.11.2007року лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі п.«Є» ст.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

У п.3.2 Угоди визначено, що підставою для відшкодування вартості навчання в разі дострокового розірвання угоди є звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, вчинення проступку, не сумісного з перебуванням на службі в цих органах.

Після закінчення навчання в ХНУВС ОСОБА_1 в органах МВС України відслужив - 2 роки 4 місяця 19 днів, отже, менше трьох років.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем надано довідки-розрахунки витрат пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період навчання у ХНУВС, які підписані начальником ВРЗ. Згідно цих розрахунків фактична сума витрат становить - 8 733,43грн.

Твердження представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 стосовно того, що Угоду про підготовку фахівців в УВС за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2001року було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент її підписання відповідач ще не досяг повноліття, колегією суддів не приймаються.

Так, необхідність укладання такої Угоди передбачено наказом МВС України №660 від 30.08.1999року. В пункті 2.2. вказаного наказу передбачено, що « на підставі Типової угоди укласти … угоди з кожним повнолітнім курсантом незалежно від курсу навчання. Курсантів, які не досягли 18-річного віку, ознайомити з умовами угоди під розписку, при досягненні повноліття укласти з ними угоду».

Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_1 народився - ІНФОРМАЦІЯ_1. Угоду підписано ним - 10.10.2001року, тобто коли йому виповнилося фактично - 17 років 10 місяців 4 дня. Навчання в університеті відбувалося протягом п'яти років. Між тим, ні відповідач, ні його законні представники ніколи не заявляли вимог про визнання цієї Угоди недійсною з цих підстав і до теперішнього часу її недійсною не визнано. За таких обставин, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови позивачу в стягненні витрат на навчання відповідача.

Посилання на те, що позивач пропустив без поважних причин загальний строк позовної давності, колегією суддів також не приймаються.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Інформація про звільнення 13.11.2007року ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ надійшла до Університету - 10.08.2012року, а саме листом ГУМВС України в Харківській області від 07.08.2012року №7/2976. З цього моменту, тобто з 10.08.2012року розпочався строк позовної давності. Як свідчать матеріали справи ХНУВС звернувся з цим позовом до суду - 01.04.2013року, отже, в межах трирічного строку.

Таким чином, позов ХНУВС підлягає задоволенню в повному обсязі, а судові витрати, які складаються зі сплати судового збору при подачі позову до суду в сумі 228,40грн. та зі сплати судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 114,70грн., на загальну суму 344,10грн., відповідно до положень ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.п.3),4),ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 27.01.2003року Московським МВХМУ УМВС України в Харківській області) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр-кт 50-річчя СРСР №27, м. Харків, 61080), ЄДРПОУ 08571096, п/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби в Харківській області, МФО 851011) витрати пов'язані з навчанням в університеті в сумі - 8 733,43грн. та судові витрати в розмірі - 344,10грн. (які складаються зі сплати судового збору при подачі позовної заяви - 229,40грн. і судового збору при подачі апеляційної скарги - 114,70грн.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -