Решение № 36237607, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12298/13 25.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К»

До Державної пенітенціарної служби України

Про стягнення 1053730,47 грн.

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Шкурдова Л.М.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача Нестеришин Т.С. (за дов.)

від відповідача Мотлях С.Г. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ВІР К» до Державної пенітенціарної служби України про стягнення 1053730,47 грн., з яких: 1035476,52 грн. - частина протиправно утриманої суми забезпечення виконання договору; 2242,19 грн. - процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів; 13133,99 грн. - процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору; 2877,77 грн. - інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

За результатами процедури закупівлі за державні кошти борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 8800 тонн пропозицію конкурсних торгів товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» в розмірі 3072,00 грн. за одну тонну борошна пшеничного першого ґатунку, а разом 27033600,00 грн. (включаючи ПДВ, тару та транспортні витрати) було визнано найбільш економічно вигідною, акцептовано та визнано переможцем процедури закупівлі 27.09.2012 р.. На виконання умов конкурсних торгів платіжним дорученням № 168 від 04.09.2012 р. позивачем сплачено 1364000,00 грн. як забезпечення пропозиції конкурсних торгів. 26.10.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІР К» та Державною пенітенціарною службою України укладено договір № К-34, предметом якого є поставка борошна пшеничного 1-го ґатунку в кількості 8800,00 тонн. Відповідач, на підставі ст. 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель», зобов'язаний повернути позивачу забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1364000,00 грн. не пізніше 31.10.2012 р.. Однак, забезпечення пропозиції конкурсних торгів повернуто відповідачем позивачу лише 20.11.2012 р. (прострочення 20 днів), що має наслідком сплату 2242,19 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

Також на виконання умов вищевказаного договору 25.10.2012 р. позивачем було сплачено відповідачу 1351680 грн. як забезпечення виконання, яке підлягало поверненню в два етапи: 50% - після відвантаження 50% обсягу товару; решту 50% - після повного виконання позивачем своїх зобов'язань. Дана сума повернута частково, заборгованість складає 1035476,52 грн..

Вимоги про стягнення процентів та інфляційних пов'язані з простроченням повернення даних коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12298/13.

Ухвалою суду від 19.09.2013 р. ухвалено здійснювати розгляд справи колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 19.09.2013 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Шкурдова Л.М., Ярмак О.М..

Ухвалою суду від 11.11.2013 р. продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. На виконання умов Договору відповідачем видано позивачу рознарядки на поставку борошна пшеничного 1 ґатунку підрозділам відповідача у листопаді-грудні 2012 року № 35 від 07.11.2012 р. у кількості 6175 тонн та № 37 від 15.07.2012 р. - 2625 тонн. Оскільки позивачем прострочено поставку борошна за рознарядкою № 35 в кількості 1823,76 тонн на суму 5605201,92 грн. та рознарядкою № 37 в кількості 1523,7 тонн на суму 4680806,40 грн., тобто недопоставлено 3348 тонн на суму 10286008,32 грн., відповідачем утримано 1028600,83 грн. штрафу, що становить 10% від вартості недопоставленого товару, за рахунок отриманого забезпечення виконання договору. Не погодився відповідач з доводами щодо сплати відсотків за несвоєчасне повернення пропозиції конкурсних торів, оскільки ним ще 02.11.2012 р. було підготовлено платіжне доручення № 2855 щодо повернення даних коштів, яке того ж дня передано до Державної казначейської служби України.

Позивач, вважаючи безпідставними доводи відповідача щодо утримання 1035476,52 грн., посилається на ряд підстав:

- між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено обсяг поставки на 3348,31 тонн;

- всупереч умовам договору відповідач у рознарядках не вказав конкретних територіальних уповноважених представників відповідача, які є фактичними отримувачами борошна, їх місцезнаходження, транспортні та залізничні реквізити;

- у грудні 2012 р. на більшості території України випала надзвичайно велика кількість опадів (снігу), що є стихійним лихом. Настання даних форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Українського гідрометеорологічного центру Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Відповідач не погодився з вказаними доводами позивача з наступних підстав:

- додаткову угоду з протоколом розбіжностей позивача відповідачем було отримано тільки 15.01.2013 р., тобто після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторонами були внесені зміни до договору;

- територіальними управліннями ДПтС України були направлені рознарядки позивачу;

- довідка Українського гідрометеорологічного центру Міністерства надзвичайних ситуацій України не є належним доказом підтвердження форс-мажорної ситуації, оскільки за умовами договору такими є документи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та уповноважених ними органів.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

У вересні 2012 року Державною пенітенціарною службою України була проведена процедура закупівлі за державні кошти борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 8800 тонн. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІР К» було одним з учасників закупівлі. За результатами процедури закупівлі пропозицію конкурсних торгів товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» в розмірі 3072,00 грн. за одну тонну борошна пшеничного першого ґатунку, а разом 27033600,00 грн. (включаючи ПДВ, тару та транспортні витрати), було визнано найбільш економічно вигідною, акцептовано та визнано переможцем процедури закупівлі 27.09.2012 р..

В рамках проведення процедури закупівлі 04.09.2012 р. платіжним дорученням № 168 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 1364000,00 грн. як забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Сплата даних коштів була однією з умов закупівлі.

26.10.2012 р. відповідач уклав з позивачем як з переможцем процедури закупівлі договір № К-34 (далі - Договір), за яким позивач зобов'язався продати та відвантажити борошно пшеничне першого ґатунку (далі - товар) в обсязі, асортименті і терміни згідно з рознарядками відповідача відповідно до його потреби, а відповідач - забезпечити приймання та оплату (п. 1.1 Договору). Загальна кількість товару складає 8800 тонн, ціна за одиницю товару - 3072,00 грн., загальна вартість товару - 27033600,00 грн., строк постачання - до 15 грудня 2012 року.

Згідно з пунктом 4.1. Договору відповідач зобов'язався оплачувати товар протягом 90 банківських днів з дати отримання товару на склад відповідача по мірі надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур позивача та належним чином оформлених накладних.

Розділом 5 Договору було визначено умови поставки товару.

За пунктом 5.2 Договору поставка проданого товару буде проводитися партіями залізничним транспортом або автотранспортом позивача територіальним уповноваженим представникам відповідача.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що відповідач видає рознарядки (зразок рознарядки - додаток № 1 до Договору) позивачу на поставку товару територіальним уповноваженим представникам відповідача. Поставка товару позивачем здійснюється згідно з рознарядками протягом 30 календарних днів з дати видачі рознарядки відповідачем. При відсутності рознарядки відповідача поставка не проводиться.

Відповідачем було надіслано позивачу дві рознарядки: № 35 від 01.11.2012 р. на поставку 6175 тонн та № 37 від 15.11.2012 на поставку 2625 тонн.

Умовами Договору (пункти 8.1 - 8.4) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності від невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (зміни в законодавстві, аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо); сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; доказом виникнення обставин непереборної сили та строком їх дії є відповідні документи, які видаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ними органами; у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір, при цьому позивач зобов'язаний протягом трьох днів з дня розірвання Договору повернути відповідачу не забезпечені поставкою кошти, отримані як попередня оплата.

Пунктом 11.2 Договору покладено на позивача обов'язок внести забезпечення його виконання у розмірі 5 % його кошторисної вартості у сумі 1351680,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок в Державній казначейській службі України. Цим же пунктом Договору було передбачено, що відповідач повертає позивачу забезпечення виконання Договору про закупівлю у два етапи:

І етап: 50 % забезпечення виконання Договору - після відвантаження відповідачу 50 % обсягу товару, передбаченого в Договорі;

II етап: решту 50 % забезпечення виконання Договору після повного виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з Договором.

Згідно з пунктом 11.3 Договору в разі невиконання чи неналежного виконання позивачем умов Договору відповідач із суми забезпечення виконання Договору утримує штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством та повертає решту коштів протягом 10 банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії Договору.

Згідно з пунктом 10.1. Договору строк його дії був встановлений з моменту підписання сторонами і до 31 грудня 2012 року.

Строк Договору було встановлено до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов пункту 11.2 Договору позивачем 15.10.2012 р. було сплачено на користь відповідача усю суму забезпечення виконання Договору в розмірі 1351680,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 25.10.2012 р..

Оцінюючи доводи сторін щодо укладеності додаткової угоди № 1 до Договору суд виходить з наступного.

Станом на 30.11.2012 р. позивачем було поставлено тільки 27% від загального договірного обсягу борошна, у зв'язку з чим відповідач звернувся з пропозицією (лист № 7/2/1-2164 від 30.11.2012 р.) зменшити обсяг закупівлі. Дана пропозиція мотивована наявністю сумнів щодо вчасного виконання позивачем договірних зобов'язань та бюджетного періоду.

06.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з проханням (листи № 2/12) продовжити термін дії рознарядки № 35 від 07.11.2012 р. до 15.12.2012 р., яка була погоджена відповідачем, про свідчить лист останнього від 12.12.2012 р. № 7/2/1-2280.

07.12.2012 р. позивач, на пропозицію відповідача щодо зменшення обсягу закупівлі, листом № 3/12 запропонував зменшити закупівлю на 3287,57 тонн.

11.12.2012 р. відповідач надіслав позивачу для підписання додаткову угоду від 10.12.2012 р.. Відповідно до тексту даної додаткової угоди відповідач прийняв пропозицію позивача щодо зменшення обсягу закупівлі на 3287,57 тонн, визначивши його у обсязі 5512,43 тонни. У додатковій угоді (п. 2) відповідачем запропоновано недопоставку товару у кількості 3287,57 тонн трактувати як відмовою позивача поставити товар, у зв'язку з чим останній повинен сплатити штраф у розмірі 10% вартості поставленого товару, а саме: 1099941,51 грн., який підлягає утриманню відповідно п. 11.3 Договору.

Позивач не погодився з умовами щодо застосування штрафних санкцій, звернувшись 18.12.2012 р. з проханням (лист № 7/12) узгодити додаткову угоду без штрафних санкцій. Аргументуючи свою позицію позивач послався на ряд обставин: скорочені в порівнянні з тендерною документацією строки поставки (в тендерній документації встановлено початок поставок вересень 2012 р.); в рознарядках не вказані конкретні отримувачі (територіальні уповноважені представники відповідача) та їх залізничні реквізити; різке погіршення погодних умов.

Пропозиція позивача щодо укладення додаткової угоди без застосування штрафних санкцій не була розглянута відповідачем, у зв'язку з чим позивач 28.12.2012 р. підписав додаткову угоду з протоколом розбіжностей.

У даному протоколі розбіжностей позивач запропонував визначити обсяг закупівлі виходячи з фактично поставленого борошна на 28.12.2012 р. - 5512,43 тонни, та виключити положення щодо застосування штрафу.

Протокол розбіжностей з додатковою угодою отримані відповідачем 15.01.2013 р., тобто після закінчення строку Договору.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до даних правовідносин положень ч. 7 ст. 181 ГК України, якою встановлено, що в разі не передання особою, яка одержала протокол розбіжностей, у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятними, суд виходить з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Визначення строку договору наведено у ст. 631 ЦК України, відповідно до якої це є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Отже, здійснення прав та виконання обов'язків пов'язане зі строком договору, яким є певний період у часі. Оскільки договір є правовідношенням (ст. 509 ЦК України), закінчення його строку свідчить про припинення даного правовідношення, і, відповідно, відсутності підстав для здійснення тих прав, які не були здійсненні під час чинності договору.

Зміна договору пов'язана зі зміною правовідношення, тобто тих прав та обов'язків, які визначають його суть та становлять предмет договору. У зв'язку з цим змінено може бути тільки чинне правовідношення, тобто ті права і обов'язки, які існують. З огляду на це, положення як Цивільного кодексу України, так і Господарського кодексу України, які врегульовують порядок зміни договору, стосуються виключно до чинного правовідношення. Враховуючи це, оскільки станом на 15.01.2013 р. (дата отримання відповідачем протоколу розбіжностей) строк Договору закінчився, між позивачем відсутнє було правовідношення, спір про внесення змін до якого міг би бути переданий на вирішення суду. А тому є безпідставними доводи позивача щодо можливості застосування приписів ч. 7 ст. 181 ГК України до спірних правовідносин та вважати Договір зміненим у редакції протоколу розбіжностей.

Отже, при вирішенні спору підлягає застосуванню редакція Договору станом на його укладення - 26.10.2012 р..

Вирішуючи спір щодо правомірності утримання відповідачем 1028600,83 грн. штрафу за рахунок отриманого забезпечення виконання договору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачене документацією конкурсних торгів. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, у випадках, передбачених частинами першою та другою статті 30, частиною третьою статті 31 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору.

Як зазначено вище, внесення відповідного забезпечення у розмірі 1351680,00 грн. було передбачено Договором (пункт 11.2), яким також визначено порядок його повернення - у два етапи. Вказані кошти 25.10.2012 р. платіжним дорученням № 284 від цієї ж дати сплачені позивачем на користь відповідача.

Відповідно до пункту 11.3 Договору в разі невиконання чи неналежного виконання позивачем умов Договору відповідач із суми забезпечення виконання Договору утримує штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством, та повертає решту коштів протягом 10 банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії Договору. Дані санкції передбачені п. 7.2 та п. 7.3 Договору, якими є пеня у розмірі подвійної облікованої ставки Національного банку України від вартості недопоставленого товару та штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару.

Отже, право відповідача на утримання забезпечення є прямо залежним від порушення позивачем обов'язку щодо поставки товару.

В рамках Договору позивач поставив відповідачу 5451,69 тонн борошна на загальну суму 16747591,68 грн., що сторонами не оспорюється. Таким чином позивач не поставив 3348,31 тонн на суму 10286008,32 грн..

В свою чергу, відповідачем було повернуто позивачу 316203,48 грн. забезпечення виконання Договору. Решта суми у розмірі 1035476,52 грн. утримано як пеня та штраф за не поставку борошна.

За загальним правилом боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Також частиною 4 даної статті передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Суть прострочення кредитора наведено у ч. 1 ст. 613 ЦК України. Зокрема, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Порядок здійснення поставки продукції позивачем регламентовано розділом 5 Договору, відповідно до пункту 5.2 якого позивач зобов'язався здійснити поставку товару партіями залізничним транспортом або власним автотранспортом територіальним уповноваженим представникам відповідача. У зв'язку з цим пунктом 5.3 Договору на відповідача покладено обов'язок видати позивачу рознарядки відповідного зразка на поставку товару територіальним уповноваженим представникам відповідача. Поставка товару позивачем повинна бути здійснена згідно з рознарядками протягом 30 календарних днів з дати видачі рознарядки відповідачем. При відсутності рознарядки відповідача поставка не проводиться.

Таким чином, в даному випадку має місце зустрічне виконання зобов'язання, в силу якого виконання позивачем свого обов'язку щодо постачання товару зумовлено виконанням відповідачем свого обов'язку щодо надання відповідних рознарядок. Отже, належність виконання відповідачем свого обов'язку щодо надання позивачу вищевказаних рознарядок є необхідною передумовою для вирішення питання прострочення позивача як боржника.

Відповідачем було надіслано позивачу дві рознарядки: № 35 від 01.11.2012 р. на поставку 6175 тонн та № 37 від 15.11.2012 на поставку 2625 тонн.

У вказаних рознарядках як територіальні уповноважені представники покупця вказані Управління Державної пенітенціарної служби України у областях, зазначені їхні адреси та телефони а також кількість тонн, що необхідно поставити кожному обласному управлінню. Фактично, як свідчать наявні матеріали справи, поставка борошна позивачем здійснювалась на користь установ (виправні колонії, слідчі ізолятори), які безпосередньо отримували товар, тобто, в розумінні пункту 5.3 Договору, є територіальними уповноваженими представниками покупця. Факт отримання борошна безпосередньо виправними колоніями та слідчими ізоляторами, а не Управліннями Державної пенітенціарної служби України у областях, які зазначені у рознарядках, відповідач не оспорює. Тільки у рознарядці № 35 від 07.11.2012 р. поряд з Управліннями Державної пенітенціарної служби України у областях зазначені назви та реквізити фактичних отримувачів, тобто територіальних уповноважених представників покупця - Чернівецький СІ-33 та Сокирянська ВК № 67.

Таким чином, зазначивши у рознарядці № 35 від 01.11.2012 р. та № 37 від 15.11.2012 реквізити Управлінь Державної пенітенціарної служби України у областях, які не є територіальним уповноваженим представникам покупця на отримання продукції, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань, покладених на нього розділом 5 Договору.

Відсутність цих даних, як встановлено п. 5.3 Договору, надає право продавцю не проводити поставку продукції.

Обов'язок забезпечення позивача вищевказаними даними, які є необхідними для виконання ним свого зобов'язання щодо поставки продукції, покладено Договором саме на відповідача, а не на його обласні управління. У виконанні даного обов'язку відповідачем полягає реалізація визначених законом загальних умов виконання зобов'язання та виконання зобов'язання належними сторонами (ст.ст. 526, 527 ЦК України). У той же час, виходячи з принципу розумності та добросовісності, на яких повинно ґрунтуватись зобов'язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України), повідомлення позивача обласними управліннями реквізитів територіальних уповноважених представників могло би бути оцінено судом як виконання обов'язку відповідача третіми особами за умови доведеності даного повідомлення.

При цьому доведення факту надсилання позивачу обласними управліннями відповідача наявних у справі листів з зазначеннями реквізитів виправних колоній та слідчих ізоляторів, які є територіальними уповноваженими представниками на отримання борошна, покладено саме на відповідача (ст. 33 ГПК України). Доведення вказаних обставин, відповідно до ст. 34 ГПК України, повинно бути здійснено допустимими засобами доказування, тобто тими, які передбачені законодавством.

В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., таким доказом є розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), який видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Таким чином, належним доказом відправлення є документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Відповідачем вказаних доказів суду не надано.

Як стверджує позивач, практично по Договору поставка продукції за конкретними адресами здійснювалася ним на підставі вказівок в телефонному режимі представників відповідача та постійних з'ясувань позивачем у цьому ж режимі у відповідача даних, необхідних для виконання поставки (місця, об'єму, часу, найменування отримувача тощо).

Про відсутність у рознарядках № 35 та № 37 назв та реквізитів територіальних уповноважених представників покупця, що ускладнює своєчасне та належне здійснення поставки, позивач неодноразово протягом строку дії Договору повідомляв відповідачу у листах (№ 2/12 від 06.12.2012 р., № 4/12 від 11.12.2012 р., № 7/12 від 18.12.2012 р., № 10/12 від 26.12.2012 р. та ін.), в яких просив вказати конкретні місця поставки, відвантажувальні залізничні реквізити та фактичних отримувачів товару. Дані обставини підтверджують доводи позивача про неодержання ним листів обласних управлінь відповідача з зазначеннями реквізитів виправних колоній та слідчих ізоляторів, які є територіальними уповноваженими представниками на отримання борошна.

Отже, оскільки наявні рознарядки № 35 та № 37 не можна вважати належним виконанням відповідачем свого обов'язку, передбаченого розділом 5 Договору, і Договір надає право продавцю у випадку відсутності рознарядок не проводити поставку продукції, поставка позивачам 5451,69 тонн борошна мала місце саме внаслідок дій позивача, пов'язаних з намаганням добросовісно виконати свій обов'язок.

З огляду на це, не поставка позивачем 3348,31 тонн на суму 10286008,32 грн. пов'язана з простроченням відповідача як кредитора, який не вчинив дій, що встановлені Договором, до вчинення яких позивач не міг виконати свого обов'язку.

У зв'язку з цим, виходячи з приписів ч. 4 ст. 612 ЦК України, відсутні підстави вважати, що мало місце прострочення позивача.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України підставою для сплати неустойки є порушення зобов'язання. Оскільки, як зазначено, відсутні підстави вважати позивача таким, що прострочив, відсутні підстави для стягнення з нього пені та штрафу. У зв'язку з цим, доводи відповідача про правомірне утримання 1035476,52 грн. є не обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи що Договір як підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, відпала у зв'язку з закінченням строку його дії, вимоги про стягнення 1035476,52 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

В силу встановленої судом вище відсутності прострочення позивача доводи щодо існування форс-мажорних обставини у вигляді стихійного лиха судом не розглядаються.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів67584020.12.2012 - 28.02.2013713 %3943.9467584009.01.2013 - 28.02.2013513 %2832.971035476.5201.03.2013 - 18.03.2013183 %1531.94 Всього:8308,85

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 8308,85 грн. трьох процентів річних. У стягненні 4825,14 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Позивач заявив до стягнення 2877,77 грн. інфляційних, виходячи з наступного розрахунку 523,23 грн. (20.12.2012 р.- 31.12.2012 р.) + 1351,68 грн. (01.01.2013 р.-31.01.2013 р.) + 1002,86 грн. (09.01.2013 р. 31.01.2013 р.).

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

З огляду на викладене вимоги про стягнення 523,23 грн. інфляційних заявлені необґрунтовано. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 2354,54 грн. інфляційних.

Є правомірним вимоги позивача про стягнення з відповідача 2242,19 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне повернення забезпечення пропозиції конкурсних торів в розмірі 1364000,00 грн.. Так, у відповідності з умовами документації конкурсних торгів та абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник повинен повернути забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом трьох банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів у разі укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем конкурсних торгів.

Враховуючи те, що Договір був укладений 26 жовтня 2012 року, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу забезпечення пропозиції конкурсних торів в розмірі 1364000,00 грн. не пізніше 31.10.2012 р..

Однак, забезпечення пропозиції конкурсних торгів було повернуто відповідачем позивачу лише 20.11.2012 р., тобто з простроченням на 20 днів.

Посилання відповідача на несвоєчасне виконання Державною казначейською службою України його платіжного доручення про повернення коштів позивачу є безпідставним, оскільки згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446).

За розрахунком позивача, який прийнято судом як вірний, до стягнення з відповідача підлягає стягненню 2242,19 грн. процентів річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення забезпечення виконання договору у розмірі 1035476,52 грн., 2242,19 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, 8308,85 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору, 2354,54 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 37534799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» (61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114, код 38158897) забезпечення виконання договору у розмірі 1035476,52 грн., 2242,19 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, 8308,85 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору, 2354,54 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору.

Стягнути з Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 37534799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К» (61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114, код 38158897) 20967,64 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 23.12.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя Л. М. Шкурдова

Суддя О. М. Ярмак