№ 36159084, 12.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 грудня 2013 р. Справа № 802/4657/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Слободянюк А.О.,

представника відповідача: Грабіка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області (далі - УПФ України у Барському районі) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області (далі - ВД ФССНВ та ПЗ у Барському районі) про стягнення витрат

в с т а н о в и в :

25.11.2013 року УПФ України у Барському районі звернулось в суд з позовом до ВД ФССНВ та ПЗ у Барському районі про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 3654,58 грн.

Зазначали, що відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФ України та правління ФССНВ та ПЗ України від 04.03.2003 року №5-4/4, позивачем були складені акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і надані для узгодження і підпису відповідачу.

Посилаючись на те, що районне відділення Фонду соціального страхування ухиляється від підписання актів звірки витрат з вказаною в них сумою, за період січень-жовтень 2013 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3654,58грн. на їх користь.

11.12.2013 року ухвалою суду адміністративний позов УПФ України у Барському районі в частині позовних вимог про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення боргу за період з січня 2013 року по квітень 2013 року включно, залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що між УПФ України у Барському районі та ВД ФССНВ та ПЗ України у Барському районі була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким за травень-жовтень 2013 року виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За результатами звірки відповідач не прийняв до відшкодування та не підписав акти щомісячної звірки з розбіжністю у 1922,04 грн. Сума розбіжності складається із: за травень-жовтень 2013 року в загальній суму 1472,04 грн. (щомісячна складає 245,34 грн.) - різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за травень-липень 2013 року в загальній сумі 450,00 грн. (щомісячна складає 150,00 грн.) - різниця не врахованих сум витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", право яких на отримання відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівниками внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться на обліку в УПФУ у Барському районі та отримують пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємствах, розташованих на території СНД, тобто на території колишнього СРСР, вказане підтверджується "Актами" (а.с.36-41).

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до цієї Угоди, держави-учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 зазначеної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. Таким чином, страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

За змістом ст. 7 Закону України від 22.02.2001 року №2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ України у Барському районі.

Крім того, відповідно до вимог п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодуванню підлягають також і суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

З огляду на вище зазначені норми, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування ВД ФССНВ та ПЗ України у Барському районі пенсій по громадянам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з якими нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, стались в країнах СНД та витрат на їх доставку на загальну суму 1472,04 грн.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 05.12.2011 року в справі № 333а-11.

Що стосується стягнення з відповідача різниці неврахованих сум витрат на виплату пенсії по втраті годувальника громадянину ОСОБА_5 за період травень-липень 2013 року на загальну суму 450,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є зокрема діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

В судовому засіданні судом було досліджено матеріали пенсійної справи ОСОБА_5 та встановлено, що останній є круглим сиротою. Відтак, згідно вищевказаної норми законодавства виплата пенсії по втраті годувальника йому гарантується до досягнення ним 23 років незалежно від того, навчається він чи ні, а саме до 31.07.2013 року. Крім того, виплата пенсії по втраті годувальника громадянину ОСОБА_5 здійснюється УПФ України у Барському районні і на даний час, що підтверджується розпорядженнями які містяться в матеріалах пенсійної справи (а.с.62). У зв'язку з чим, відмова відповідача від повернення коштів позивачу понесених ним на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_5 є такою, що порушує вимоги чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД з травня по жовтень 2013 року в розмірі 1472,04 грн. та стягнення різниці неврахованих сум витрат на виплату пенсії по втраті годувальника громадянину ОСОБА_5 за період травень - липень 2013 року в розмірі 450,00 грн. У зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області (вул. Пролетарська, 3, м. Бар, Вінницька область, код ЄДРПОУ 25937653) на користь Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області (площа Пам'яті, 17, м. Бар, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24895830) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_5 за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року в сумі 1922 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) гривень 04 (чотири) копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович