Постановление суда № 36155442, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/800/53281/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

при секретарі судового засідання: Кочерги В.П.,

з участю позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС), треті особи: Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України про скасування постанов про повернення виконавчих листів та зобов'язання відновити виконавче провадження за касаційною скаргою ДВС на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС від 01.03.2013 року про повернення виконавчих листів №2а-1/07 від 28.01.2008 року, виданих Староміським районним судом м. Вінниці стягувачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

зобов'язати відповідача відновити зазначене виконавче провадження.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними і скасовані постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС від 01.03.2013 року про повернення виконавчих листів №2а-1/07, виданих 28.01.2008 року Староміським районним судом м. Вінниці, про стягнення з Міністерства фінансів України недоплаченої заробітної плати судді та втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

У решті в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник ДВС, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до положень законів від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження», від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи про стягнення коштів з державних органів, підлягають виконанню не органами державної виконавчої служби, а Державною казначейською службою України.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31.01.2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення з Міністерства фінансів України недоплаченої заробітної плати та втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Рішення суду набрало законної сили.

Постановою ДВС від 28.01.2008 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення.

01.03.2013 року державним виконавцем прийнято постанови, які є предметом оскарження, про повернення виконавчих документів стягувачам на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». При прийнятті зазначених рішень, виконавець, з посланням на положення Закону Законом №4901-VI, прийшов до висновку про заборону стягнення коштів ДВС з рахунків боржника - органу виконавчої влади.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних постанов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачам не відповідають вимогам закону, оскільки обов'язок виконання рішень судів покладається на виконавчу службу, а не на стягувача.

Висновок судів відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені законами №606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), №4901-VІ від 5 червня 2012 року «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VІ), Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 3 серпня 2011 року, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі - Порядок).

За пунктом 9 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV, на який посилався державний виконавчий при винесенні оскаржуваних постанов, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт ( частина друга статті 49 Закону №606-ХІV).

За правилами пункту 7 Порядку ( в редакції з 30.01.2013 року), у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Саме за такими правилами і порядку повинна була діяти ДВС з виконавчими листами позивачів у випадку, коли вони підлягали виконанню на підставі Закону №4901-VІ.

Проте, представником відповідача не надано доказів, які б свідчили, що державним виконавцем складався акт у зв'язку з обставинами, вказаними у пункті 9 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV та керівником органу державної виконавчої служби відповідно до Закону №4901-VІ подано казначейству оригінали виконавчих документів позивачів разом із супровідним листом та завірені належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження. Навпаки, як установлено судами попередніх інстанцій, виконавчі документи повернуті позивачам.

Закон №4901-VI, на положення якого посилався державний виконавець, як на підставу до повернення виконавчого документу стягувачу, установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Зокрема, статтею 3 цього Закону встановлені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Однак, на час прийняття оскаржуваних постанов, порядок вчинення дій державною виконавчою службою щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили до прийняття Закону №4901-VІ, регулювався Законом №606-ХІV та вище згаданим Порядком.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року - без змін.

Судове рішення в повному обсязі буде виготовлено до 17 грудня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска