№ 36090062, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 913/1576/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ,

на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2013

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2013

зі справи № 913/1576/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - Товариство)

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Луганськ,

про визнання рішення частково недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Зражевської Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсними підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2 та пунктів 4 - 6 рішення адміністративної колегії Відділення від 28.03.2013 № 01-24/46 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.2013 (суддя Якушенко Р.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2013 (колегія суддів у складі: Агапов О.Л. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), в задоволені позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 36, 48, 51, 52, 59, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2210 займає з 2009 року і до моменту прийняття цього рішення монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з видачі технічних умов на підключення до місцевих (локальних) електричних мереж на території Луганської області, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, які перебувають у законному користуванні Товариства, з часткою 100 відсотків (пункт 1);

- дії Товариства, які полягають у:

неправомірному - з порушенням Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, - відключенні від енергопостачання об'єкта споживача Ільницької О.В. (місто Луганськ, вул. Літвінова, 1"а") визнано порушенням, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (підпункт 2.1 пункту 2);

встановленні обмежуючого захисного апарату всупереч умовам чинного договору про користування електричною енергією, що позбавляє споживача можливості користуватись побутовими електроприладами в об'ємах, які існували до встановлення такого захисного апарату, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 5 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (підпункт 2.2 пункту 2);

встановленні вимог щодо придбання матеріалів для облаштування вузла обліку на фасаді будинку з ізольованим вводом визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (підпункт 2.3 пункту 2);

- за порушення, зазначене у підпункті 2.1 пункту 2 Рішення АМК, на Товариство накладено штраф у розмірі 20 000 грн. (пункт 3);

- за кожне з порушень, зазначених у підпунктах 2.2 і 2.3 пункту 2 Рішення АМК, на Товариство накладено по 55 000 грн. штрафу (пункти 4, 5);

- зобов'язано Товариство припинити порушення, згадане в підпункті 2.2 пункту 2 Рішення АМК, про що повідомити Відділення (пункт 6).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий та апеляційний господарські суди, беручи до уваги підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, давши ретельну оцінку доводам і запереченням сторін та наявним доказам, дослідивши зміст Рішення АМК стосовно обставин вчинення Товариством відповідних дій, дійшли обґрунтованих висновків щодо прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2013 зі справи № 913/1576/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов