Постановление суда № 36045130, 25.11.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14807/13-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області Башкірцевої Т.О. про обмеження права виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документу, зацікавлена особа: ПАТ «Завод «Мотор», суд,-

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець звернувся до суду з вищезазначеним поданням мотивуючи свої вимоги тим, що в відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.09.2011 року № 4/112-11 про стягнення з ПАТ «Завод «Мотор» на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» 2 516 579 (два мільйони п'ятсот шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 75 коп. боргу за кредитом, 1 152 110 (один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі сто десять) грн. 86 коп. боргу по процентам, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на формаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначає, що постановою відділу примусового виконання рішень про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2012 року ВП № 31392867 було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу.

Посилається на те, що згідно матеріалів виконавчого провадження, а саме довідки АБ № 707059 від 26.02.2013 року з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої відділом статистики в Таращанському районі, головою правління (керівником) ПАТ «Завод «Мотор» є Неділько Іван Іванович, який діє на підставі статуту.

Звертає увагу суду на те, що впродовж здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник у добровільному порядку виконавчий документ не виконав та у разі його виїзду за кордон буде неможливим або ускладненим виконати вищевказаний виконавчий документ. Станом на 30.10.2013 року рішення суду не виконано.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», звертається з даним поданням до суду.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду подання повідомлений вчасно та належним чином, згідно прохальної частини подання просить справу розглядати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.09.2011 року № 4/112-11 про стягнення з ПАТ «Завод «Мотор» на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» 2 516 579 (два мільйони п'ятсот шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 75 коп. боргу за кредитом, 1 152 110 (один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі сто десять) грн. 86 коп. боргу по процентам, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на формаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 5, 6-7).

Стаття 11 Закону «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

При аналізі зазначеної норми ЗУ «Про виконавче провадження», вбачається, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є крайнім способом забезпечення виконання рішення, а тому повинно застосовуватись лише після того, як державним виконавцем буде вичерпано всі можливі способи виконання рішення суду та лише у випадку ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням державного виконавця.

Як вбачається з наданих суду матеріалів подання, державним виконавцем активно вчиняються виконавчі дії з примусового виконання вищезазначеного судового наказу Господарського суду Київської області, а саме останнім винесено Постанову про арешт коштів та майна боржника, складено Акт опису й арешту майна боржника, винесено Постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Будь-яких доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державним виконавцем суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що відповідно ж до ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Верховний Суд України у своїй Постанові Пленуму № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», роз'яснив, що при розгляді конкретних справ, враховуючи ст. 8 Конституції України, де зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, оцінюючи зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції у випадках необхідно застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Тому судове рішення має ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги державного виконавця не знайшли свого доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, крім того суперечать Конституції України, оскільки у випадку винесення судом рішення про обмеження особи в праві виїзду за межі України це порушить її право гарантоване ст. 33 Конституції України, а тому подання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 33 Конституції України, ст.ст. 11, 27, 32 ЗУ «Про виконавче провадження», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області Башкірцевої Т.О. про обмеження права виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документу, зацікавлена особа: ПАТ «Завод «Мотор - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко