№ 36032621, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/11015/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.04.2013 року № 0000352200 та № 0000362200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки господарські операції, що мали місце між ТзОВ НВП «Енергія-Навояворівськ» і ТзОВ «Корпорація КРТ» в період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року з приводу купівлі-продажу (постачання) товару та надання послуг, підтверджуються належними первинними документами, підписаними і скріпленими печатками сторін, зокрема, договором на постачання товарів, договорами підряду та договорами з технічного обслуговування, а також виписаними на їх виконання податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт (прибутковими накладними), тощо.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не надав суду усіх первинних документів (довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості придбаного товару та інших), наявність яких б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ «Корпорація КРТ» та не спростував висновків податкового органу наведених в акті перевірки. Подані представником позивача акти про надання транспортних послуг ТзОВ «Корпорація КРТ» позивачу, товарно-транспортні накладні до них та податкові накладні суд не взяв до уваги як докази транспортування придбаних по вказаних у акті договорах купівлі-продажу будівельних матеріалів, оскільки вони не відображають інформації про предмет транспортування, об'єм, вагу, номенклатуру товару, що транспортувався.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14-27.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТзОВ «Корпорація КРТ» за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2013 року № 461/22-00/32789941.

В акті зазначено про порушення позивачем ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати з податку на прибуток всього на суму 52117779,00 в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 8159992,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 21326997,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 22630790,00 грн., та в зв'язку з цим занижено податок на прибуток всього на 10944733,00 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 1713598,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 4478669, 00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 4752466, 00 грн.; п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість та занижено податок на додану вартість на загальну суму 10923744,00 грн., в тому числі за березень 2012 року 1830402,00 грн., за квітень 2012 року 1682181,00 грн., за травень 2012 року 1592479,00 грн., за червень 2012 року 1300329,00 грн., за липень 2012 року 1475123,00 грн., за серпень 2012 року 1521615, 00 грн., за вересень 2012 року 1521615,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0000362200, яким ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10923744,00 грн. за основним платежем та 5461872,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і № 0000352200, яким ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10944733,00 грн. за основним платежем та 5472366,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що в ході перевірки встановлено проведення господарських операцій між ТзОВ НВП «Енергія Новояворівськ» та ТзОВ «Корпорація КРТ», які не мали реального товарного характеру та виконання підрядних робіт і послуг без мети настання реальних наслідків. Відповідач вважає, що укладені між цими підприємствами договори відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу Україн є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таких висновків відповідач дійшов, зокрема, на підставі отриманої від інших структурних підрозділів державної податкової служби інформації, а саме акту перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ» від 11.02.2013 року № 15/22-10/37786903, надісланий управлінням податкового контролю ДПС у Львівській області, в якому зазначено, що ТзОВ ««Корпорація КРТ» проводило взаєморозрахунки з контрагентами, які віднесено до підприємства «групи ризику», а саме ТзОВ «Едельвес-Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач. Дана перевірка проведена із використанням даних облікової справи підприємства, матеріалів отриманих від ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», баз даних АІС «Аудит», РПП, Бест Звіт, АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Згідно з представленими до перевірки документами по фінансово-господарських відносинах з ТзОВ «Корпорація КРТ» за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року встановлено, що ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року було придбано товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) від ТзОВ «Корпорація КРТ» на загальну суму 87966886,87 грн. (з ПДВ). У зв'язку з непідтвердженням витрат по придбанню вищевказаних послуг та товарів (проведено безтоварні операції) ТзОВ «Корпорація КРТ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 цього пункту витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у, момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» підтверджується дослідженими судом доказами, які надав позивач, а саме: договір № 07/12-11 від 07.12.2011 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310112.8 від 31.01.2012 року, видаткову накладну № 310312.7 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 41 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 42, податкову накладну № 166 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13, договір № 08/12-11 від 08.12.2011 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310112.5 від 31.01.2012 року, видаткову накладну № 310312.9 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 38 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 45, податкову накладну № 168 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 15, договір № 06/12-11 від 08.12.2011 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310112.9 від 31.01.2012 року, видаткову накладну № 310312.8 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 42 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 41, податкову накладну № 167 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 14, договір № 20/12-11 від 20.12.2011 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310112.6 від 31.01.2012 року, видаткову накладну № 310312.5 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 39 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 44, податкову накладну № 164 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 11, договір № 21/12-11 від 21.12.2011 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310112.7 від 31.01.2012 року, видаткову накладну № 310312.6 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 40 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 43, податкову накладну № 165 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 12, договір № 27-01/12Ін від 27.01.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 290212.3 від 29.02.2012 року, податкову накладну № 65 від 29.02.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 7, договір № 02/02-12 П від 02.02.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 290212.1 від 29.02.2012 року, податкову накладну № 63 від 29.02.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 6, договір № 6 від 02.02.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310312.10 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 69 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 16, договір № 08/02-12П від 08.02.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310312.12 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 171 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 19, договір № 22/02-12П від 22.02.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310312.11 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 170 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 18, договір № 06-03/12 від 06.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 300412.9 від 30.04.2012 року, видаткову накладну № 310512.7 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 155 від 30.04.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 46, податкову накладну № 255 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 55, договір № 07-03/12 від 07.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 300412.5 від 30.04.2012 року, видаткову накладну № 310512.6 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 151 від 30.04.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 48, податкову накладну № 254 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 54, договір № 08-03/12 від 08.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 300312.8 від 30.04.2012 року, видаткову накладну № 310512.10 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 154 від 30.04.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 44, податкову накладну № 258 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 50, договір № 20/03/12 від 20.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 300412.6 від 30.04.2012 року, видаткову накладну № 310512.9 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 152 від 30.04.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 45, податкову накладну № 257 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 51, договір № 21/03/12 від 20.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 300412.7 від 30.04.2012 року, видаткову накладну № 310512.8 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 153 від 30.04.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 47, податкову накладну № 256 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 52, договір № 260312П від 26.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310512.15 від 31.05.2012 року, видаткову накладну № 270612.4 від 27.06.2012 року, видаткову накладну № 310712.11 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 219 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 57, податкову накладну № 171 від 27.06.2012 року, податкову накладну № 202 від 31.07.2012 року , витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 15, договір № 280312П від 28.03.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 260912.7 від 26.09.2012 року, видаткову накладну № 270612.4 від 27.06.2012 року, видаткову накладну № 270612.7 від 27.06.2012 року, видаткову накладну № 310712.13 від 31.07.2012 року, видаткову накладну № 310812.4 від 31.07.2012 року, видаткову накладну № 310812.3 від 31.07.2012 року, видаткову накладну № 210912.7 від 21.09.2012 року, податкову накладну № 177 від 27.06.2012 року, податкову накладну № 178 від 27.06.2012 року, податкову накладну № 227 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 156 від 21.09.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 15, податкову накладну № 203 від 26.09.2012 року, податкову накладну № 395 від 31.08.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 4, податкову накладну № 396 від 31.08.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 5, договір № 06-04/12Ін від 06.04.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.10 від 31.07.2012 року, видаткову накладну № 310512.14 від 31.05.2012 року, податкову накладну № 201 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 14, податкову накладну № 228 від 31.05.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 56, договір № 03-07/12 від 03.07.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.5 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 195 від 31.07.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 11, договір № 06-07/12 від 06.07.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.3 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 193 від 31.07.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 9, договір № 10-07/12 від 10.07.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.4 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 194 від 31.07.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 10, договір № 11-07/12 від 11.07.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.7 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 197 від 31.07.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13, договір № 12-07/12 від 12.07.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 310712.6 від 31.07.2012 року, податкову накладну № 196 від 31.07.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 12, договір № 070812П від 07.08.2012 року, специфікацію на товар, видаткову накладну № 260912.5 від 26.09.2012 року, податкову накладну № 200 від 26.09.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 20, договір підряду № Еп271211 від 27.12.2011 року, акт приймання-передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті від 27.12.2011 року, акт № 1 від 31.01.2012 року, акт № 2 від 29.02.2012 року, акт № 3 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 50 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 46, податкову накладну № 72 від 29.02.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 12, податкову накладну № 152 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 9, договір підряду № Еп281211 від 28.12.2011 року, акт приймання-передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті від 28.12.2011 року, акт № 1 від 31.01.2012 року, акт № 2 від 29.02.2012 року, акт № 3 від 31.03.2012 року, податкову накладну № 49 від 31.01.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 47, податкову накладну № 71 від 29.02.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 11, податкову накладну № 153 від 31.03.2012 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 10, договори підряду, акти приймання - передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг за транспортні послуги, податкові накладні, договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт; журналу проводок за період з 02.03.2012 по 28.09.2012 року та банківських виписок за період з 02.03.2012 року по 28.09.2012 року; виписками про рух коштів на банківських рахунках; тощо.

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується фактичне отримання позивачем товарів та послуг від ТзОВ «Корпорація КРТ».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корпорація КРТ.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Корпорація КРТ» було зареєстроване у встановленому порядку, не виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» у ТзОВ «Корпорація КРТ» зазначених вище товарів і послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Стосовно доводів податкового органу про те, що докази транспортування надані позивачем не відображають інформації про предмет транспортування, то колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей чи наявність у них певних недоліків з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток таких операцій, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які були укладені між позивачем та його контрагентом. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивач у відповідності до укладених договорів не ніс обов'язку по доставці товару від контрагента.

Враховуюче викладене, позивач не може мати певні негативні наслідки за дії або бездіяльність своїх контрагентів в частині порушення обов'язку щодо виписки, оформлення та зберігання товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших порушень в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, це не може бути підставою для відсутності права платника податків (позивача) на формування податкового кредиту.

Також колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що сертифікати якості не належать до документів, зберігання та надання яких під час перевірок передбачене правилами податкового обліку, а тому їх ненадання на вимогу контролюючого органу не може свідчити про їх відсутність на час одержання товару.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність договорів, укладених між ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та ТзОВ «Корпорація КРТ», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ТзОВ «Корпорація КРТ» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про «безтоварність» господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

А згідно з ч. 1 ст. 98 цього Кодексу суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 207 цього Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Як вбачається з платіжного доручення від 09.08.2013 року № 15118 ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» сплатило за подання зазначеної вище апеляційної скарги 1147,00 грн., тобто в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Оскільки апеляційний суд задовольнив позов ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» в повному обсязі, тому позивачу слід присудити з Державного бюджету України всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013року у справі № 813/3629/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000352200 від 12.04.2013 року та № 0000362200 від 12.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» документально підтверджені судові витрати в розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний 6.12.2013 року