№ 36028921, 04.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року 12:06 810/6064/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки податковий орган вважав, що у 4 кварталі 2008 року ТОВ «Інтерфом» начебто отримало від ТОВ «АСАТ» на підставі договору поворотну фінансову допомогу у сумі 43550000 грн, а також отримало від ПП «Полімер» поворотну фінансову допомогу у сумі 3445000 грн, яка повернута вже після закінчення звітного періоду. Позивач стверджує, що відповідач неправомірно донарахував підприємству податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі умовно нарахованих відсотків на суму отриманих від ТОВ «АСАТ», ПП «Полімер» та неповернутих на кінець звітного періоду грошових коштів. Крім того, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за межами строку давності нарахування податкових зобов’язань та з порушенням встановленого порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду №2а-8832/10/1070 від 24.05.2012 податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, були скасовані частково, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 це рішення залишено без змін. За результатами судового розгляду оскаржених податкових повідомлень-рішень податковим органом надіслано платнику нове податкове повідомлення-рішення, яке містило зменшену суму грошового зобов’язання. Отже, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідає законодавству, його обґрунтованість підтверджено преюдиційними рішеннями суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» є юридичною особою, що зареєстрована 16.01.1997 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

У 2010 році відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 29.04.2010 № 715/231/24593200. Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ведення позивачем податкового обліку, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень та донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення спочатку в адміністративному порядку, а потім - до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 в адміністративній справі №2а-8832/10/1070 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2010 №0000282301/0/1747 і №0000292301/0/1746, від 08.07.2010 №0000282301/1/2145 і №0000422301/1/2144, від 23.09.2010 №0000282301/2/2813 і №0000422301/2/2812 та від 14.12.2010 №0000282301/3/3673 і № 0001042301/3/3672.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 у цій справі позов ТОВ «Інтерфом» до ДПІ в Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282301/0/1747 від 18.05.2010, №0000282301/1/2145 від 08.07.2010, № 0000282301/2/2813 від 23.09.2010 та від 14.12.2010 №0000282301/3/3673 - скасовано. Прийнято у зазначеній частині вимог нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано частково недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №0000282301/0/1747 від 18.05.2010; №0000282301/1/2145 від 08.07.2010, №0000282301/2/2813 від 23.09.2010 та від 14.12.2010 №0000282301/3/3673 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 6203796,50 грн, у тому числі 3116298,50 грн основного платежу та 3087498 грн штрафних (фінансових) санкцій. У решті донарахованої суми за податковими повідомленнями-рішеннями №0000282301/0/1747 від 18.05.2010; №0000282301/1/2145 від 08.07.2010, №0000282301/2/2813 від 23.09.2010 та від 14.12.2010 №0000282301/3/3673 - у позові відмовлено. У постанові апеляційного суду зазначено, що висновок податкового органу про заниження валового доходу в загальній сумі 651527 грн за 4 квартал 2008 року - правомірний, а доводи позивача про те, що вищевказані угоди позивача з TOB «АСАТ» та з ПП «Полімер» не є угодами про поворотну фінансову допомоги, оскільки передбачають певну компенсацію за отримання коштів від TOB «АСАТ», ПП «Полімер» шляхом надання їм знижок за продукцію, що реалізовувалась цим підприємствам, судом не взято до уваги, оскільки позивач не спростовував належними та допустимими та доказами обставини на предмет правової природи договорів про надання поворотної фінансової допомоги. При цьому судом відхилено висновок судового експерта в частині, який ґрунтується на тому, що отримання підприємством безповоротної фінансової допомоги не призводить до зростання власного фінансового капіталу платника податку, оскільки передбачає повернення цих коштів, а отже не є ознакою отримання доходу позивача.

Позивач та відповідач звернулися із касаційними скаргами на ці рішення суду.

Як встановлено судом, після винесення цих судових рішень 16.07.2012 постійно діючий третейський суд «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів у господарський справі № Г-1/2012, розглянувши позовні вимоги ТОВ «АСАТ» до ТОВ «Інтерфом» про тлумачення договору позики, прийняв рішення такого змісту: «Пункт 1.1, 1.2 Договору безвідсоткової позики № 10-158/2008к від 07.10.2008 між ТОВ «АСАТ» та ТОВ «Інтерфом» розтлумачити таким чином, що Договір не передбачає плати за видачу суми позики позичальнику. За користування отриманою на підставі Договору сумою позики ТОВ «Інтерфом» зобов’язано нарахувати та виплатити на користь ТОВ «АСАТ» компенсацію у вигляді процентів в розмірі облікової ставки НБУ за період користування чужими грошовими коштами».

При цьому 27.07.2012 постійно діючий третейський суд «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів у господарській справі № Г-2/2012 за позовом ТОВ «АСАТ» до ТОВ «Інтерфом» про стягнення відсотків, прийняв рішення наступного змісту: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАТ» проценти за користування грошовими коштами за Договором позики № 10-158/2008к від 07.10.2008 у сумі 1755477,70 грн». 09.08.2012 третейський суд вирішив розстрочити виконання рішення від 27.07.2012 у господарській справі № Г-2/2012, затвердивши такий графік платежів: до 15.10.2012 - у сумі 585159,23 грн, до 15.02.2013 - у сумі 585159,23 грн, до 15.04.2013 - у сумі 585159,24 грн.

Господарським судом м. Києва 22.11.2012 у справі № 5011-2/15615-2012 винесено ухвалу при видачу наказу про примусове виконання рішення від 27.07.2012 Постійно діючого третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів по справі № Г-2/2012 (з урахуванням додаткового рішення від 09.08.2012). На підставі цієї ухвали Господарським судом м. Києва видано наказ про стягнення з ТОВ «Інтерфом» на користь ТОВ «АСАТ» процентів у сумі 1755477,70 грн за користування позичковими коштами.

Отже, третейським та господарським судом надано правову оцінку умовам укладеного ТОВ «Інтерфом» із ТОВ «АСАТ» договору позики від 07.10.2008 №10-158/2008 та встановлено, що за користування позикою ТОВ «Інтерфом» зобов’язано нараховувати та сплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період. Рішення суду у господарській справі № Г-1/2012 від 16.07.2012 та у господарській справі Г-2/2012 від 27.07.2012 набрало законної сили.

При розгляді справі у Вищому адміністративному суді України позивачем долучено до матеріалів справи вищезазначені рішення третейського та господарського суду. При цьому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» та Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 - без змін. У цій ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що надані суду касаційної інстанції докази (рішення постійно діючого третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 16.07.2012 у справі № Г-1/2012 та від 27.07.2012 № Г-2/2012), якими позивач обґрунтовує позицію щодо отримання ним коштів у позику, що не підпадають під визначення «поворотної фінансової допомоги», а відтак, виключають умовне нарахування процентів за правилом абз. 6 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону, не є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки на час вирішенні справи в судах попередніх інстанцій такі докази вказаним обставинам були відсутні і не могли бути безпосередньо досліджені, оцінені судами та враховані при вирішенні справи.

На підставі акту перевірки від 29.04.2010 № 715/231/24593200 податковим органом 26.07.2013 прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0001102201/26 на загальну суму 246326,50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішення позивач оскаржив його в адміністративному порядку, а потім - до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 цієї ж статті Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Судом встановлено, що рішення суду у господарській справі № Г-1/2012 від 16.07.2012 та у господарській справі Г-2/2012 від 27.07.2012 набрало законної сили. Встановлені у цих рішеннях обставини мають преюдиційне значення.

Суд бере до уваги, що ці рішення третейського та господарського суду не існували під час судового оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки № 715/231/24593200 від 29.04.2010, тому не подавалися до суду першої та апеляційної інстанції, відтак не досліджувалися та не вивчалися судами при розгляді зазначеної адміністративної справи. Не надано правової оцінки цим судовим рішенням і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 по справі №К/9991/37016/12, оскільки, як обґрунтовано зазначено судом, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права Вищому адміністративному суду України досліджувати докази.

Надаючи правової оцінки твердженням відповідача про наявність преюдиційних рішень суду в іншій адміністративній справі, суд при розгляді цієї адміністративної справи бере до уваги таке.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, суд розуміє так, що учасники адміністративного процесу не зобов’язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Тому суд не повинен сприймати як обов’язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України (лист від 19.11.2012 №2379/12/13-12).

З огляду на наведене суд відкидає твердження податкового органу про те, що рішення судів в адміністративній справі №2а-8832/10/1070 мають преюдиційне значення в даній адміністративній справі, оскільки вищевказані рішення третейського та господарського судів не існували та не досліджувалися судом під час розгляду вказаної адміністративної справи. Суд також враховує, що господарським судом винесено наказ про виконання рішення третейського суду, а відповідно до приписів ст. 116 ГПК України такий наказ виноситься після набрання судовим рішенням законної сили.

Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача стосовно порушення строків давності визначення грошового зобов’язання.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено судом взаємовідносини між ТОВ «Інтерфом» та ТОВ «АСАТ» щодо отримання процентної позички на підставі договору №10-158/2008 мали місце в період з 07.10.2008 по 17.03.2009, а взаємовідносини позивача із ПП «Полімер» щодо отримання процентної позички на підставі договору № 10-167/2008 мали місце в період з 20.10.2008 по 16.02.2009, акт перевірки складено 29.04.2010, а 26.07.2013 прийнято нове податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з приписами пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано або посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки від 29.04.2010 №715/231/24593200 податкові декларації з податку на прибуток за період перевірки позивачем до податкового органу подавалися у встановлений строк, посадових осіб позивача за ухилення від зазначеного податкового зобов’язання засуджено не було, а також відсутнє рішення про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Жодних інших виключень щодо застосування строку давності при нарахуванні податкових зобов’язань, зокрема шляхом прийняття податкового повідомлення рішення на зменшену суму податкового зобов’язання за результатами його судового оскарження Податковий кодекс України не містить.

За таких обставин, відповідач не уповноважений самостійно визначати податкові зобов’язання платника податків 26.07.2013 шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001102201/26, оскільки на цей час минуло більше 4-х років з моменту спірних правовідносин.

Суд також погоджується з твердженнями позивача про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням встановленого законом порядку.

Так, частиною п’ятою статті 254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Суд враховує, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-8832/10/1070 винесено 24.05.2012 і з цього дня вона набула законної сили.

На час набрання цією постановою законної сили у 2012 році був чинним Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985.

Пункт 4.4 цього Порядку передбачає, що після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення, залишається другий примірник податкового повідомлення-рішення, який долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків (пункт 3.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків).

Згідно з вимогами пункту 54.3 статті 54 ПК України прийняття податкового повідомлення-рішення є обов’язком контролюючого органу, а не його правом, при цьому порядок його складання урегульовано діючим законодавством.

Із 08.01.2013 набув чинності новий Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236.

Відповідно до пункту 3.4 цього Порядку, податкове повідомлення-рішення складається органом державної податкової служби протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Отже, складати податкове повідомлення-рішення після закінчення визначеного законом строку - за межами трьох робочих днів після отримання судового рішення за результатами його оскарження - податковий орган не уповноважений, що узгоджується і з роз’яснення із цього питання Міністерства доходів і зборів України в листі від 24.10.2013 №5429/К/99-99-10-04-02-14/4890.

Отже, у випадку, якщо податковий орган вважав за необхідне прийняти нове податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 29.04.2010 №715/231/24593200, то таке податкове повідомлення-рішення могло бути прийнято ДПІ в Обухівському районі протягом 3 робочих днів з дня отримання копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 у справі № 2а-8832/10/1070, яка набула законної сили з моменту її проголошення. Як встановлено судом, цього зроблено не було.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставними та відкидає посилання податкового органу на процедуру касаційного оскарження вищевказаних постанов окружного та апеляційного суду у цій справі, та на винесення ухвали Вищого адміністративного суду України лише 01.07.2013. При цьому суд бере до уваги, що ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13.07.2013 та від 05.09.2012 про відкриття касаційного провадження у справі рішення про зупинення виконання рішень судів до закінчення касаційного розгляду не приймалось.

Відтак, пропуск податковим органом встановленого законодавством строку прийняття податкового повідомлення-рішення також є підставою для його скасування, оскільки у 2013 році жодних інших підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0001102201/26 у відповідача не було.

Суд також бере до уваги те, що позивачем дотримано процедуру звірення стану розрахунків платника податків з бюджетами за податками, зборами (обов'язковими платежами) за відповідний звітний період. Так, як встановлено судом, після закінчення 2012 податкового року позивач звернувся до ДПІ в Обухівському районі із вимогою провести звірення стану розрахунків з бюджетом за податком на прибуток підприємств. Відповідне звірення розрахунків з бюджетом проведено та за його наслідками ДПІ в Обухівському районі у Київській області ДПС за податком на прибуток підприємств донараховані платежі за податковими повідомленнями-рішеннями у ТОВ «Інтерфом» відсутні, позитивне сальдо розрахунків із бюджетом складає 346 855,49 грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків № 447-20 від 22.04.2013.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачем застосовано штрафні санкції у більшому розмірі, ніж це встановлено Податковим кодексом України. Так, ДПІ в Обухівському районі, приймаючи у 2010 році податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №715/231/24593200 при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій керувалася діючим на той час Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону було передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, розмір штрафних санкцій не може перевищувати п'ятдесяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 26.07.2013 №0001102201/26 його прийнято згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

При цьому пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1-рп/99, якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.».

Пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

У рахуванням наведеного, визначаючи суму штрафних санкцій податковий орган мав керуватися пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, згідно з якими розмір штрафу складає 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання. Тому застосовування відповідачем у 2013 році штрафних санкцій в іншому розмірі є протиправним та утворює підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені взаємовідносини із ТОВ «АСАТ» є безповоротною фінансовою допомогою, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валового доходу, не доведено недобросовісності позивача.

Беручи до уваги рішення суду по господарських справах № Г-1/2012 від 16.07.2012 та №Г-2/2012 від 27.07.2012, якими встановлено, що за користування позикою ТОВ «Інтерфом» зобов’язано нараховувати та сплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, суд дійшов висновку про те, що у відповідача відсутні підстави для збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств щодо позивача за це порушення.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем валового доходу по господарських операціях з ТОВ «АСАТ» за 2012 р., не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001102201/26 від 26.07.2013, видане Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" судовий збір у сумі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн 65 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 грудня 2013 р.