Решение № 3597433, 06.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2009 р.

Справа № 9/23-490

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Кропивної Л.В.

розглянувши матеріали справи

За позовом Дочірнього підприємства ім. Лесі Українки ЗАТ «Агрокомбінат», м. Тернопіль

до відповідача Селянського фермерського господарства «Вікторія-92», с.Вікторівка, Козівського району

За участю представників сторін:

Від Позивача Габрук О.В., довір., від Відповідача –Осадчук С.С., адвокат договір та довір.

роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,

встановив:

Позивач , дочірнє підприємство ім. Лесі Українки ЗАТ «Агрокомбінат», м. Тернопіль, звернувся 23.03.2009 р. (вх.№ 0514(н) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача, Селянського фермерського господарства «Вікторія-92», с. Вікторівка, Козівського району, про стягнення 225 812,89 грн. та судових витрат , посилаючись на невиконання Відповідачем як зобов’язаною за договором від 14 жовтня 2008 р. стороною зобов’язань по оплаті послуг Позивача по прийманню , зберіганню , сушці , очищенню , лабораторному аналізу та видачі квитанцій щодо зерна кукурудзи , прийнятої від Відповідача чотирма партіями у період з 16.10. 2008 р. по 03.12.2008 р.

Позов заявлено на захист права товарного складу отримати плату за наданий комплекс послуг по зберіганню зерна. При цьому фактичною підставою позову вказано вчинений сторонами правочин відповідального зберігання зерна від 14 жовтня 2008 р.

Відповідач вимог не визнав та вказав на відсутність допустимих та належних доказів факту укладення договору зберігання на товарному складі, а саме : відсутність формального підтвердження факту прийняття товару на склад у вигляді оформлення складського документу. До того ж Відповідач звертав увагу на відсутність згоди сторін щодо строку зберігання, об’єкту зберігання ( опису товару із зазначенням його кількісних та якісних характеристик ) та відсутність на його примірнику договору –дати вчинення правочину. На думку Відповідача договір, про невиконання умов якого зі сторони поклажодавця заявив Позивач, є неукладеним , а тому цей договір не створив у сторін прав та обов’язків.

Проаналізувавши доводи позову та матеріали справи, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні , виходячи з такого .

Обов’язки та права сторін у договорі зберігання визначаються законодавством: главою 66 ЦКУ , Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та угодою самих учасників договору зберігання.

ДП ім.. Лесі Українки ЗАТ «Агрокомбінат» , хоч і названий у договорі від 14 жовтня 2008 року зерноскладом , не довів цієї обставини, адже не надав суду запровадженого відповідно до закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003 р. «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно»виданого Позивачу сертифікату на відповідність послуг із зберігання зерна .

Як випливає з положень абз. 4 пункту 5 Постанови № 510 Кабінет Міністрів України з 1 січня 2005 року заборонив зерновим складам, що не мають сертифіката відповідності , приймати на зберігання зерно та продукти його переробки.

Утім , як зазначено у пунктах 6-7 договору і на які посилається Позивач у позові , зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечує кількісне та якісне його зберігання та надає додаткові послуги із зберігання для уникнення подальшого псування і втрати його якості за встановленими зерноскладом тарифами , у тому числі : приймання - 15,70 грн. за 1 тонну, зберігання -18,50 грн. за 1 тонну, видача складських квитанцій 25 грн. за 1 шт., видача складського посвідчення –28 грн. за 1 шт., сушка зернових - 15,40 грн. за осушку на 1% 1 тонни, , очищення –9,75 грн. за очищення 1% 1 тонни , тощо.

Як вбачається з положень ст.ст. 956 та 957 ЦК України , законодавець розрізняє поняття власне товарного складу та складу загального користування .

Товарний склад ,як суб’єкт підприємницької діяльності , є організацією, яка зберігає товар та надає послуги , пов’язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності ( ч. 1 ст. 956 ЦК України) . Склад загального користування в силу закону, інших нормативно-правових актів або дозволу зобов’язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

За змістом ч. 1 ст. 937 , ч. 1 ст. 961 ЦК України формальним підтвердженням факту прийняття речі на склад ( зберігання ) є складський документ (подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складська квитанція), який виписується після передачі зерна на зберігання.

Водночас, згідно з правилами ч. 3 ст. 957 ЦК України договір складського зберігання укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою , якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Однак усупереч встановленому ст.ст. 33,34 и ГПК України обов’язку доведення обставин, на які сторона посилається в обґрунтування своїх доводів, належними та допустимими доказами , Позивач не подав одного із видів складських документів , передбачених законом, і які за своїм призначенням засвідчують , як факт укладення договору зберігання на товарному складі у письмовій формі та прийняття товару на зберігання товарним складом , так і право товаровласника на отримання товару по закінченню строку зберігання або за його першою вимогою.

Так само залишився недоказаним і факт сертифікації відповідності зернового складу у той час, як зерновим складом відповідно до статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визнається юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, який видається органами Державної хлібної інспекції.

Саме тому судом відхиляються та не беруться до уваги на підтвердження вказаних вище фактів подані Позивачем свідоцтва про атестацію виробничо-технологічної лабораторії , видане 30.09.2008 р. ДП «Тернопільським Науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації»та накладні на зерно кукурудзи, видані СФГ «Вікторія-92»в період з 16.10. 2008 р. по 03.12.2008 р.

Окрім цього у договорі , текст якого поданий сторонами , не визначено об’єкту зберігання і не вказані опис товару із зазначенням його кількісних та якісних характеристик.

В силу положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Оскільки дотримання письмової форми договору складського зберігання за цивільним законодавством потребує посвідчення складськими документами, тому їх відсутність вказує на неукладення договору та відсутність виникнення у сторін прав та обов’язків, які мали би породжуватися ним, у тому числі права на застосування юрисдикційних засобів захисту у разі недотримання зобов’язаною стороною своїх обов’язків.

Враховуючи , що підстава позову Позивачем не була змінена, у задоволенні позовних вимог , які ґрунтуються на праві Позивача із договору від 14.10.2008 р., слід відмовити.

Судові витрати, які поніс Позивач при зверненні до суду, суд покладає на нього згідно із ст.. 49 ГПК України.

Разом з тим, суд відповідно до ч. 1 ст.ст. 44 та 49 ГПК України покладає на Позивача суми витрат за послуги адвоката , які пов’язані із розглядом даної справи і які згідно із угодою про надання правової допомоги від 25 квітня 2009 року понесло СФГ «Вікторія-92», с. Вікторівка, Козівського району, перерахувавши 22500 грн. згідно платіжного доручення № 169 від 05.05.2009 р. на рахунок адвоката Осадчук С. С. , право на заняття адвокатською діяльністю якої підтверджено свідоцтвом № 111 від 9 вересня 1994 р.

У судовому засіданні 06.05.2009 р. оголошено за згодою представників сторін вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст.. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

Вирішив:

1. Відмовити у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Ім. Л.Українки" Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", ( м. Тернопіль, вул. Поліська,14, код 31138298) до Селянського фермерського господарства "Вікторія-92", (с. Вікторівка Козівського району, код 21133248) у стягненні 225812,89 грн. заборгованості за договором від 14.10.2008 р.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ім. Л.Українки" Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", ( м. Тернопіль, вул. Поліська,14, код 31138298) на користь СФГ «Вікторія-92», (с. Вікторівка Козівського району, код 21133248) , 22500 грн. витрат за послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання “13” травня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Л.В. Кропивна