Решение № 3591092, 19.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/24

19.02.09

За позовом ТОВ „Фірма „Ратібор –Техно”;

До ТОВ „БМБ Компаунд”;

Про стягнення 65 308,61 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Крихівський В.В., представник, довіреність №14/01/09

від 15.01.2009 р.;

Від відповідача: Тополь І.М., представник, довіреність №61-02/09 від 03.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. порушено провадження у справі №18/24, справа призначена слуханням на 05.02.2009 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 05.02.2009 р. до 19.02.2009 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 05.02.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 58 161,70 грн. (54 000,00 грн. основного боргу + 4 161,70 грн. інфляційних втрат), 6 348,67 грн. пені, 798,24 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 653,09 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 19.02.2009 р. представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 49 000,00 грн. заборгованості, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що сторонами у договорі не визначений строк оплати відповідачем отриманої від позивача продукції. Відповідач зазначає про те, що до останнього не надходила вимога від позивача про оплату продукції, а тому вважає, що термін її оплати не настав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.01.2008 р. між сторонами укладений договір №01/08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 4.1.1. договору розрахунки здійснюються протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції відповідачем.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 138 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

—№РН-0000082 від 28.07.2008 р. на суму 68 800,00 грн.;

—№РН-0000087 від 14.08.2008 р. на суму 69 400,00 грн.

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується довіреностями останнього серії ЯПЗ №406849 від 28.07.2008 р. та серії ЯПЗ №406921 від 13.08.2008 р.

Враховуючи ту обставину, що у вищезазначених видаткових накладних не зазначено, що продукція поставлена відповідачеві на підставі договору №01/08, укладеного між сторонами 03.01.2008 р., господарський суд прийшов до висновку, що між сторонами були укладені угоди відповідно до вищезазначених видаткових накладних.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за угодами, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, тим самим заборгувавши останньому 49 000,00 грн.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, позов останнього підлягає частковому задоволенню.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БМБ Компаунд” (інд. 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 30406297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ратібор –Техно” (місцезнаходження: інд. 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 13; поштова адреса: інд. 03194, м. Київ, а/с-87; код ЄДРПОУ 33975852) 49 000 (сорок дев’ять тисяч) грн. заборгованості, 490 (чотириста дев’яносто) грн. витрат по сплаті держмита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.В. Мандриченко