№ 35879643, 06.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Справа № 815/8029/13-а

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А., суддів Полоцької Н.В., Бутенко А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А2171 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А2171 в якому просив визнати бездіяльність Міністерства оборони України та керівництва військової частини А 2171 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби у розмірі 10064,20грн. протиправною, та стягнути на його користь з відповідачів грошову компенсацію за неотримане речове майно 10064грн.20коп.

Свої позовні вимоги, позивач мотивував тим, що наказом Міністра оборони №343 від 14 жовтня 2013р. відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу" він був звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу), та під час звільнення з військової частини А2171 де він знаходився на речовому забезпеченні він отримав довідку що підтверджує, його право на отримання речового майна або грошової компенсації, яке йому не видали при звільненні та потім.

У судове засідання з'явився позивач.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено що, ОСОБА_1 проходив службу за контрактом, на посаді заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у військовому званні підполковник.

Наказом Міністра оборони України №343 від 14 жовтня 2013р. відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» він був звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу) (а.с.5).

Надалі наказом №582/о від 25.10.2013р. генерального директора Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України позивач був звільнений з займаної посади з 25.10.2013р.(а.с.6).

В наступному на підставі вищевказаних наказів позивач наказом №78/к від 25.10.2013 року директора Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України був звільнений займаної посади з 25 жовтня 2013 року та виключений із списків особового складу підприємства (а.с.7).

Як встановлено судом, на час звільнення позивач знаходився на речовому забезпеченні в військовій частині А2171.

15 листопада 2013р., тобто вже після звільнення позивач звернувся з заявою до командира в/ч А1271 в якій просив виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно та відповідь не отримав(а.с.9).

Судом встановлено, що позивач під час проходження військової служби речовим майном починаючи з березня 2001 року у повному обсягу не забезпечувався, та речове майно вказане у довідці №8 від 07.11.2013 року на суму 10060,20грн. (а.с.8) на час звільнення він не отримав.

Спірні правовідносини регулюються ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011 від 20.12.1991 р. у якій зазначено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, Указом Президента України, від 10.12.2008, № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та Постановою КМУ №1444 від 28.10.04р. „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час"

Відповідно до п.242 Указу Президента України, від 10.12.2008, № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно п.74. Указу Президента від 07.11.2001р. № 1053/2001 "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців" днем звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по стройовій частині виключено зі списків особового складу.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII ( у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речового майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону 1459-ІІІ дію частини другої статті 9 вище згаданого Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.

Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності з 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13) та від 22 жовтня 2013 року (21-191а13).

Враховуючи те, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців звільнених у запас або відставку, а пункт 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII колегія суддів доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 158, 163, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А2171 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Іванов Е.А.

Суддя Потоцька Н.В.

Суддя Бутенко А.В.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А2171 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - відмовити повністю.