Решение № 35867905, 02.12.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2013р. Справа № 907/1092/13

За позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

ДО публічного акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 2690грн., в тому числі 2000грн. штрафу за невиконання рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №89 від 31.07.2013р. у справі №03.1-80/2013 та 690грн. пені

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Машіка П.Ю. - представник за довіреністю №01-20/3057 від 01.10.2013р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закарпатське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області зх позовом до публічного акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів", м. Ужгород про стягнення суми 2690грн., в тому числі 2000грн. штрафу за невиконання рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №89 від 31.07.2013р. у справі №03.1-80/2013 та 690грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2013р. порушено провадження у справі №907/1092/13 та призначено справу до розгляду на 18.11.2013р.

Ухвалою суду від 18.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 02.12.2013р. для надання відповідачу можливості забезпечити явку уповноваженого представника та подати суду письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на безпідставне ухилення відповідача від обов'язку по сплаті штрафних санкцій за невиконання вимог Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород про надання інформації.

Відповідач вимог ухвали суду від 04.11.2013р. та від 18.11.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також матеріали справи містять докази про те, що поштове повідомлення про розгляд справи було отримане відповідачем 06.11.2013р. (повідомлення про вручення 12732282)

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі позивач) №89 від 31.07.2013р. у справі №03.1-80/2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на публічне акціонерне товариство „Берегівський комбінат хлібопродуктів", м. Ужгород (надалі відповідач) накладено штраф у розмірі 2000грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист від економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Відділенню на вимогу голови Відділення від 16.04.2013 №03.1-20/1336 у встановлені головою територіального відділення строки (надалі - Рішення).

Копію зазначеного рішення надіслано Відповідачу листом від 16.04.2013 №03.1-20/1336. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №8801705226670, копію рішення Відповідач отримав 17.04.2013 року.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що останнім днем сплати штрафу є 07.10.2013 року та враховуючи відсутність сплати штрафу у двохмісячний строк, позивач просить стягнути штраф в розмірі 2000грн та пеню в сумі 690грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, основним завданням Антимонопольного комітету України є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Також з ч. 2 цієї статті вбачається, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Частиною другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції "особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно матеріалів справи, відповідач не сплатив штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, належними та допустимими доказами позовних вимог не оспорив, участі у судових засіданнях не приймав.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку задовольнити позові вимоги про стягнення штрафу 2000грн. повністю.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд погоджується з розрахунком суми пені, наданого позивачем, який розраховано за відповідний період прострочення сплати штрафу з 08.10.2013 по 30.10.2013 року.

Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України вимоги позивача про стягнення пені в сумі 690грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів" (88000, м. Ужгород, вул. Боженка, 2 офіс 4, ідентифікацій код 00954142):

- на користь Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, ідентифікаційний код 20447938 суму 2690грн., в тому числі 2000грн. штрафу та 690грн. пені із зарахуванням до Державного бюджету, одержувач - Держбюджет м.Ужгород, код: 38015610, МФО: 812016, розрахунковий рахунок 21112106700002 ГУДКСУ в Закарпатській області, код платежу 21081100 Адмінштрафи та інші санкції;

- в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1720,50грн. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі