Решение № 35861321, 04.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 918/1706/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - Товариство) про стягнення 48 426 грн. 53 коп.,

за участі представників:

позивача: Паца В.О. за дов. від 16 березня 2012 року № 14-333,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 82/05-ПР, укладеного 30 березня 2012 року між Компанією та Товариством, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 6 липня 2011 року № 1, останньому протягом лютого 2012 року - червня 2012 року було поставлено 9344,688 тис. м3 природного газу на загальну суму 32 790 510 грн. 20 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості газу, отриманого у червні 2012 року, виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства 17 131 грн. 01 коп. пені, 27 869 грн. 32 коп. штрафу та 3% річних у розмірі 3 426 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 6 листопада 2013 року порушено провадження у справі № 918/1706/13, розгляд якої було призначено на 20 листопада 2013 року. Вказаною ухвалою у сторін було витребувано ряд документів, необхідних для повного та всебічного розгляду даної справи. Зокрема, позивача було зобов'язано надати суду для огляду у судовому засіданні всі оригінали доданих до позовної заяви копій документів або письмові пояснення із зазначенням поважних причин їх відсутності. Відповідача було зобов'язано надати суду оригінали (для огляду у судовому засіданні) і належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких діє відповідач, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відзив на позовну заяву, а також докази сплати суми боргу (пояснення причин несплати). Крім того, у сторін були витребувані письмові докази, в яких визначено конкретні дні надходження на розрахунковий рахунок позивача спірних сум заборгованості в розмірі 4 378 745 грн. 41 коп. та 398 133 грн. 18 коп., а також призначення даних платежів.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням ними витребуваних доказів, ухвалою суду від 20 листопада 2013 року розгляд справи було відкладено на 4 грудня 2013 року та повторно витребувано у них вищезазначені документи. Враховуючи те, що в порушення приписів ухвали від 6 листопада 2013 року позивач та відповідач не надали суду вищезазначені документи, ухвалою суду від 20 листопада 2013 року явку уповноважених представників сторін у судове засідання було визнано обов'язковою.

У той же час 29 листопада 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 28 листопада 2013 року № 10/3755 (а.с. 59-62), в якому останнє не визнало позов Компанії та просило суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог з огляду на те, що 28 серпня 2012 року грошові зобов'язання відповідача перед Компанією за спірним договором були повністю виконані боржником. Також відповідач вказав, що проведений позивачем розрахунок пені та 3% річних був здійснений Компанією з порушенням порядку такого нарахування, що не відповідає вимогам нормативних приписів чинного законодавства. Крім того, Товариство просило суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені та штрафу на 50%, а також зменшити розмір 3% річних. Також до даного відзиву відповідачем були додані всі копії витребуваних судом документів.

До початку призначеного судового засідання відповідачем також було подано клопотання від 4 грудня 2013 року № 10/1706/13, до якого було долучено контррозрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та пені, які, на думку останнього, підлягають стягненню з Товариства, а також повторне клопотання про зменшення пені, штрафу та 3% річних. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю забезпечити явку його повноважного представника через його зайнятість в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 4 грудня 2013 року представник Компанії позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 20 листопада 2013 року явку уповноважених представників сторін у судове засідання було визнано обов'язковою у зв'язку з неподанням ними витребуваних судом документів, відсутність яких унеможливлювала здійснення повного, всебічного та неупередженого розгляду даної справи. У той же час Товариство надало всі витребувані у нього документи. Крім того, у відзиві на позовну заяву від 28 листопада 2013 року № 10/3755 та у клопотанні від 4 грудня 2013 року № 10/1706/13 відповідач виклав свої заперечення по суті спору, що є предметом розгляду у даній справі. Зміст вищезазначених документів, які були подані Товариством, свідчить про його обізнаність про дату, час та місце розгляду даної справи.

Однак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки, як було зазначено вище, до початку судового засідання 4 грудня 2013 року через канцелярію суду Товариством було подано відзив на позовну заяву Компанії від 28 листопада 2013 року № 10/3755 та клопотання від 4 грудня 2013 року № 10/1706/13. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався ухвалою суду від 20 листопада 2013 року. Отже, відповідачу було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За пунктом 3.9.3 Постанови у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника відповідача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суд має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК України або статтею 90 ГПК України.

У той же час суд не вбачає необхідності скористатися вищезазначеним правом на відкладення розгляду справи, оскільки у матеріалах даної справи наявні всі документи, необхідні для повного, всебічного та неупередженого її розгляду, у зв'язку з чим фактично відпала необхідність заслуховування пояснень представника відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи інших представників, а також для подання письмових пояснень і додаткових документів, крім того, сторони надали всі витребувані судом документи, необхідні для повного й всебічного розгляду даного спору, суд не вбачає підстав для відкладення цієї справи та здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року між Компанією та Товариством був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 82/05-ПР, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 6 липня 2012 року № 1, позивач зобов'язався у 2012 року передати відповідачу у власність природний газ, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 12-21).

Вказаний договір та додаткова угода до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками цих підприємств.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше, ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 лютого 2012 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом лютого 2012 року - червня 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 9344,688 тис. м3 на загальну суму 32 790 510 грн. 20 коп. Даний факт підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі: від 31 березня 2012 року на суму 314 301 грн. 13 коп. (що складає вартість газу, поставленого у лютому 2012 року), від 31 березня 2012 року на суму 12 468 877 грн. 09 коп. (що складає вартість газу, поставленого у березні 2012 року), від 30 квітня 2012 року на суму 7 885 764 грн. 65 коп. (що складає вартість газу, поставленого у квітні 2012 року), від 31 травня 2012 року на суму 6 747 821 грн. 04 коп. (що складає вартість газу, поставленого у травні 2012 року), від 30 червня 2012 року на суму 5 373 756 грн. 29 коп. (що складає вартість газу, поставленого у червні 2012 року). Копії зазначених актів наявні у матеріалах даної справи (а.с. 22-26).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата у розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата у розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у пункті 6.2 договору.

Згідно з пунктом 6.2 даної угоди оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, в якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте судом встановлено, що Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого відповідачу у червні 2012 року, виконало несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про операції Компанії (а.с. 28-30), виписками з рахунку позивача (а.с. 116-119), а також реєстром його прийнятих платежів (а.с. 120-150). Зі змісту цих документів вбачається, що в порушення умов пунктів 6.1-6.2 спірного договору, відповідач 26 липня 2012 року сплатив Компанії 4 378 745 грн. 41 коп. від спірної заборгованості, а 28 серпня 2012 року погасив залишок боргу за поставлений йому в червні 2012 року природний газ у розмірі 398 133 грн. 18 коп. Даними документами та поясненнями представника позивача підтверджується, що вищезазначені суми грошових коштів надійшли на розрахунковий рахунок Компанії відповідно 26 липня 2012 року та 28 серпня 2012 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останній просив суд стягнути з Товариства 17 131 грн. 01 коп. пені, нарахованої на відповідні суми несвоєчасних оплат, з яких: 11 746 грн. 42 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. у період з 21 липня 2012 року по 26 липня 2012 року (за 6 днів прострочення платежу); 5 384 грн. 59 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 398 133 грн. 18 коп. у період з 27 липня 2012 року по 28 серпня 2012 року (за 33 дні прострочення платежу).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 березня 2012 року № 82/05-ПР передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як було зазначено вище, Компанія просила суд стягнути з Товариства 17 131 грн. 01 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу, з яких: 11 746 грн. 42 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. у період з 21 липня 2012 року по 26 липня 2012 року (за 6 днів прострочення платежу); 5 384 грн. 59 коп. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 398 133 грн. 18 коп. у період з 27 липня 2012 року по 28 серпня 2012 року (за 33 дні прострочення платежу).

Водночас з наданого позивачем розрахунку пені, який міститься у матеріалах справи (а.с. 11), вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З наданого Компанією розрахунку пені вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Судом встановлено, що сума боргу, яка склала вартість поставленого відповідачу у червні 2012 року природного газу в сумі 4 378 745 грн. 41 коп., надійшла на рахунок Компанії 26 липня 2012 року, а залишкова вартість газу в сумі 398 133 грн. 18 коп., поставленого у вищезазначений період, була отримана позивачем 28 серпня 2012 року. Вказаний факт підтверджується наданими позивачем копіями виписок з його банківського рахунку.

Отже, суд дійшов висновку про те, що пеню на суму боргу Товариства у розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. слід нараховувати за 5 днів прострочення з 21 липня 2012 року (дата, зазначена у розрахунку Компанії) по 25 липня 2012 року (дата, що передує дню оплати суми боргу в розмірі 4 776 878 грн. 59 коп.), а на суму 398 133 грн. 18 коп. - за 32 дня прострочення з 27 липня 2012 року (дата, зазначена у розрахунку позивача) по 27 серпня 2012 року (дата, що передує дню повної оплати суми спірної заборгованості у розмірі 398 133 грн. 18 коп.).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України приймаючи рішення, господарський суд має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Отже, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов та відповідного клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Водночас згідно з приписами пункту 3.12 Постанови право позивача на зміну предмета або підстави позову, передбачене частиною 4 статті 22 ГПК України, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

До початку розгляду даної справи по суті судом було роз'яснено представнику позивача його права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема право на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. Проте вказаний представник не скористався цим правом, у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду справи по суті, про що у протоколі судового засідання було зроблено відповідний запис (а.с. 152).

Враховуючи той факт, що позивачем не було подано відповідної заяви про зміну позовної вимоги щодо нарахування спірних сум пені, зокрема, щодо зміни періоду їх нарахування, суд позбавлений можливості вийти за межі періодів, визначених Компанією у позовній заяві, та здійснює розгляд позовних вимог у межах початкових та кінцевих дат нарахування пені та 3% річних, визначених самими позивачем.

Як було зазначено вище, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З положень вказаної норми вбачається, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу. У той же час, оскільки Товариство погасило суму боргу у розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. 26 липня 2012 року, а залишок боргу був сплачений 28 серпня 2012 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум зазначеної штрафної санкції шляхом зарахування днів проплат у періоди нарахування даних штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з Товариства вказаної штрафної санкції є законною та обґрунтованою в частині стягнення з відповідача 15 010 грн. 11 коп. ((4 776 878,59 х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 5) + (398 133,18 х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 32)).

Також Компанія на підставі статті 625 ЦК України просила суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 426 грн. 20 коп., з яких: 2 349 грн. 29 коп. - 3% річних, нараховані на суму основного боргу у розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. у період з 21 липня 2012 року по 26 липня 2012 року (за 6 днів прострочення платежу); 1 076 грн. 92 коп. - 3% річних, нараховані на суму основного боргу у розмірі 398 133 грн. 18 коп. у період з 27 липня 2012 року по 28 серпня 2012 року (за 33 дні прострочення платежу).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було встановлено неправомірність нарахування позивачем спірних сум грошових коштів на зазначені у його розрахунку періоди, зокрема, на суму основного боргу у розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. за 26 липня 2012 року, а також на суму 398 133 грн. 18 коп. - за 28 серпня 2012 року, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства 3% річних у розмірі 3 002 грн. 02 коп., у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню. Зокрема, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 1 957 грн. 74 коп., нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. з 21 липня 2012 року (дата, зазначена у розрахунку Компанії) по 25 липня 2012 року (дата, що передує дню оплати суми боргу у розмірі 4 776 878 грн. 59 коп.), а також 3% річних у розмірі 1 044 грн. 28 коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 398 133 грн. 18 коп. з 27 липня 2012 року (дата, зазначена у розрахунку позивача) по 27 серпня 2012 року (дата, що передує дню повної оплати суми спірної заборгованості у розмірі 398 133 грн. 18 коп.).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 27 869 грн. 32 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України, згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення покупцем оплати природного газу понад 30 днів, останній зобов'язаний додатково сплатити продавцю штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, визначений у розрахунку позивача, відповідає положенням спірного договору та нормативним приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги Компанії про стягнення з відповідача 27 869 грн. 32 коп. штрафу.

У відзиві на позовну заяву від 28 листопада 2013 року № 10/3755 та у клопотанні від 4 грудня 2013 року № 10/1706/13 Товариство просило суд зменшити розмір нарахованих Компанією до стягнення 3% річних, а також зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 50%.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови передбачено, що вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Під час розгляду даного спору судом було встановлено, що товариство виконало свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу за спірним договором у повному обсязі, допустивши незначне прострочення розрахунків (на 5 днів за зобов'язанням по оплаті суми боргу в розмірі 4 776 878 грн. 59 коп. та на 32 дні за зобов'язанням по оплаті суми боргу в розмірі 398 133 грн. 18 коп.). Вказане незначне прострочення свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань. Слід також зазначити, що сплата боргу залежала від проведення оплати кінцевими споживачами, яким проводилась поставка природного газу відповідно до умов договору.

Суд також враховує те, що затримка в оплаті спірного газу не могла завдати позивачу значних збитків, а тому розмір нарахованих санкцій є надмірно великим.

Слід також зазначити, що Товариство проводить діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів систем газопостачання та газифікації, має відповідну ліцензію на вказану діяльність на території Рівненської області, а отже постачання (розподілення). природного газу на території Рівненської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності відповідача. Водночас стягнення надмірно великої суми нарахованих позивачем штрафних санкцій може паралізувати роботу підприємства, що в свою чергу вплине на безперебійне та безаварійне надання послуг з газопостачання, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

З огляду на викладене та враховуючи вказані виняткові обставини, зокрема, ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу, незначний період прострочення виконання даного зобов'язання, а також відсутність значних негативних наслідків, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з Товариства.

У той же час суд дійшов висновку про те, що клопотання Товариства про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50% підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що Компанія також є суб'єктом господарювання, віднесеним до державного сектору економіки, здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик та зобов'язана оплачувати роботу своїх працівників.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Товариства та зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, на 20%. Відтак, стягненню з відповідача підлягає 12 008 грн. 09 коп. пені та 22 295 грн. 46 коп. штрафу.

Слід також зазначити, що клопотання Товариства в частині зменшення розміру нарахованих до стягнення 3% річних не підлягає задоволенню з огляду на те, що стягнення 3% річних не є штрафними санкціями в розумінні статті 230 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, а відтак спірна сума вказаних компенсаційних виплат не може бути зменшена.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у абзаці 4 пункту 3.17.4 Постанови.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, місто Рівне, вулиця Білякова, будинок 4, ідентифікаційний код: 03366701) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 12 008 (дванадцять тисяч вісім) грн. 09 коп. пені, три проценти річних у розмірі 3 002 (три тисячі дві) грн. 02 коп., 22 295 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 46 коп. штрафу, а також 1 630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 08 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 9 грудня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко