Решение № 35854590, 09.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.13р. Справа № 904/7947/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Украгрокомплекс», м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 248,23 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Кононович О.М. - довіреність від 20.09.2010 року.

від відповідача: Кукуруза К.В.- наказ № 1-К від 28.07.1999 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Украгрокомплекс " про стягнення суми основного боргу у розмірі 169 600,00 грн.; 44 158,00 грн. - пені, 1 814,71грн. - 3% річних та 169,60 грн. - інфляційних втрат.

Позов обґрунтований невиконанням зобов'язань щодо оплати поставленої продукції за договором № 15 від 03.01.12р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ніколи не підписував договір № 15 від 03.01.12р., а шляхом конклюдентних дій уклав договір поставки, за яким Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв цей товар та частково сплатив. Тому відповідач вважає, що стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за письмовим договором є безпідставними. Клопотанням від 26.11.13р. просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу.

Заявою від 27.11.13р. Позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 169 600,00 грн.; 8 460,21 грн. - пені, 1 814,71грн.- 3% річних, 169,60 грн. - інфляційних. Крім того, просить суд повернути суму судового збору як зайво сплачену.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України у судовому засіданні 02.12.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Украгрокомплекс» (Відповідач, Покупець) укладений договір поставки № 15 03.01.2012р. ( далі - Договір).

Згідно предмету договору, позивач зобов'язався передати Покупцю продукти харчування в асортименті, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р.( п. 9.1 Договору).

Суд критично ставиться до заперечень відповідача про те, що він не підписував договір № 15 від 03.01.12р., а шляхом конклюдентних дій уклав договір поставки.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Дійсність Договору № 15 від 03.01.2012 р. сторонами не оспорювалась (відсутні будь-які рішення суду щодо його недійсності).

Як зазначив Вищий господарський суд України в Постанові Пленуму № 11 від 29.05.20013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України ). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як свідчать матеріали справи, дії сторін свідчать про те, що договір № 15 від 03.01.12р. фактично було укладено: сторони підписали товаророзпорядчі документи, відповідач здійснив часткову оплату, позивач видав відповідачу податкові накладні із вказуванням реквізитів договору, ці податкові накладні були прийняті відповідачем без зауважень та відображені в його податковому обліку, відповідач надав текст проекту договору № 15 від 03.01.12р. без підписів сторін який за змістом є автентичним з екземпляром договору наданим позивачем.

Тому, суд доходить висновку про те, що Договір № 15 від 03.01.12р. між сторонами укладався і виконувався, а твердження відповідача є намаганням уникнути цивільної відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, відсутні підстави для призначення та проведення почеркознавчої експертизи, а тому в клопотанні відповідача про її проведення слід відмовити.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції. одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених та підписаних обома сторонами видаткових накладних, та податкових накладних, в яких відображена оплата, що є документальним підтвердженням факту поставки Позивачем Відповідачу товару (а.с. 29-34).

Згідно матеріалів справи, Постачальник здійснив поставку товару на суму 250 600 грн., що підтверджується накладними № 1069 від 01.04.2013 року у сумі 62 000грн., накладною № 1256 від 16.04.2013 року у сумі 93 900 грн. та накладною № 1437 від 30.04.2013 року у сумі 94 700 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.5.1. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів після отримання товару.

Однак, відповідач порушив умови договору, і отриманий товар оплатив частково, у розмірі 81 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №776 від 17.04.13р., № 637 від 01.04.13р.,№ 838 від 23.04.13р..

Вартість неоплаченого товару станом на день винесення рішення становить 169 600,00 грн., що не заперечується Відповідачем та підтверджується актом взаємних розрахунків, складеного та підписаного сторонами станом на 30.06.2013 року за період з 01.06.2013 року до 30.06.2013 року.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 169 000,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 610,611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідальність за порушення зобов'язань встановлена сторонами в пункті 6.3. Договору, згідно якого у випадку несвоєчасної оплати продукції у встановлені цим Договором строки, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.11.2011 року у справі №5002-2/5109-2010, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, після перерахунку Позивачем розміру пені за накладною № 1256 за період з 01.05.13р. по 15.09.13р. її розмір становить - 3 976,88 грн., за накладною №1437 за період з 15.05.13р. по 15.09.13р. -4 483,33грн.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (ч. 3 ст. 83 ГПК України).

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи обставини справи та ступінь виконання зобов'язання боржником, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням умов договору, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3 % річних за період з 01.05.13р. по 15.09.13р. та за період з 15.05.13 по 15.09.13р. у розмірі 1814,71грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судовий збір, зайво сплачений позивачем у сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 18 коп., підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1, ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір".

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.

Керуючись статтями 173-193,231,233,265,343 Господарського Кодексу України, 11, 525, 526, 530, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Украгрокомплекс" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 145, ЄДРПОУ 24990415 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-БІЗНЕСПЛЮС" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23/35, ЄДРПОУ 33717223) 169 600,00 грн. суми основного боргу, 5000,00 пені, 1814,71- 3% річних, 4 370,07 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ-БІЗНЕСПЛЮС" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23/35, ЄДРПОУ 33717223) з державного бюджету зайве сплачене згідно платіжного доручення № 4288 від 16.09.2013р., судовий збір у сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 09.12.13.

Суддя М.О.Ніколенко