№ 35825821, 25.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 р. Справа № 804/11946/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБринзі О.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Фінько В.М. Головач С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орільський об'єднаний елеватор» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 31.05.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Орільський об'єднаний елеватор» звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000661502 від 31.05.2013р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки воно прийнято з істотним порушенням п.200.3, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.3 п.4 розділу У Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. № 1492, а саме: 17.05.2013р. під час проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012р., поданого 08.11.2012р., та складанням акту, відповідачем враховано дані по особовому рахунку на перше число попереднього звітного (податкового) періоду станом на 01.07.2012р., тоді як відповідно до п.4.6.3 Порядку № 1492 потрібно було враховувати дані по особовому рахунку позивача на 01.08.2012р. Окрім того, позивач вважає, що податковим органом камеральну перевірку вищевказаного уточнюючого розрахунку за серпень 2012р. було проведено 17.05.2013р., тобто більш ніж через шість місяців після його подання, що є грубим порушенням п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України якою визначено, що така камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, а тому, на думку позивача, є усі підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що твердження позивача щодо протиправності дій відповідача є безпідставними, оскільки у ході проведення камеральної перевірки 17.05.2013р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012р., поданого позивачем 08.11.2012р. було встановлено, що при заповненні рядку 20.1 уточнюючого розрахунку за серпень 2012р. безпідставно зменшено суму податкового боргу, а саме: зменшено податковий борг у сумі 466425 грн., який не значиться по особовому рахунку на перше число попереднього звітного (податкового) періоду, тобто станом на 01.07.2012р., тоді як позивачем у вказаному уточнюючому розрахунку від 08.11.2012р. №9069980879 заповнено рядок 20.1 - зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 466425 грн., що є порушенням п.200.3 ст. 200 ПК України. Також, представник відповідача зазначає, що у відповідності до вимог п.102.1 ст. 102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орільський об'єднаний елеватор» зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул.Шосейна, буд. 1 та перебуває на обліку як платник податків у Новомосковській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

08.11.2012р. позивачем до податкової інспекції було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9069980879 за серпень 2012р. у якому відображено у рядку 20.1 - зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 466425 грн. (а.с.23-25).

17.05.2013р. податковим органом на підставі п.200.10 ст.200, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012р. від 08.11.2012р. №9069980879 за результатами якої складено акт за № 217/1520/30921733 за висновками якого встановлено порушення п.200.3 ст.200 ПКУ, а саме: суб'єктом господарювання надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2012р. №9069980879 від 08.11.2012р., в якому зменшено суму податкового боргу по податку на додану вартість у рядку 20.1 всього в сумі 466425 грн.; порушено підпункт 4.6.3 пункту 4 розділу У Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011р. № 1492, а саме: заповнено р.20.1, а згідно законодавства мав право заповнити р.20.2 в обсягах всього від'ємного значення (а.с.9-11).

31.05.2013р. на підставі вказаного акту камеральної перевірки від 17.05.2013р. податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000661502 згідно з пп.54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 466425 грн. (а.с.8).

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що вказане повідомлення-рішення винесене з грубим порушенням п.200.10 ст. 200 ПК України, а також суперечить п.200.3 ст. 200 ПК України та п. 4.6.3 Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 ( далі - Порядок № 1492).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п.50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтями 75, 76 ПК України визначено право податкового органу на проведення камеральної перевірки податкової звітності платника податків, при цьому, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком та згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п.200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9069980879 за серпень 2012р. - 08.11.2012р. та у відповідності до вимог п.200.10 ст. 200 ПК України податковий орган мав право на проведення камеральної перевірки вказаного уточнюючого розрахунку з 09.11.2012р. протягом 30 календарних днів, після отримання податкової звітності, тобто до 10.12.2012р.( з урахуванням того, що 09.12.2012р. був вихідним днем), тоді як камеральну перевірку вказаної звітності було проведено податковим органом лише 17.05.2013р., що підтверджується актом перевірки № 217/1520/30921733 від 17.05.2013р.(а.с.9-11).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що податковим органом було проведено вказану камеральну перевірку уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012р. поданого позивачем 08.11.2012р. - 17.05.2013р., тобто за межами 30 календарних днів, після отримання такого уточнюючого розрахунку, а тому такі дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є протиправними та вчиненими з порушенням терміну проведення камеральної перевірки, встановленого п.200.10 ст. 200 ПК України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків,крім електронної перевірки, свідчать про зменшення або завищення суми його податкових зобов'язань,суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, у відповідності доп.2.1, п.2.2 р.ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236 (далі - Порядок № 1236), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.12.2012р. за № 2135/22447 - у разі, якщо орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) від'ємного значення суми ПДВ, платнику податку структурний підрозділ органу ДПС складає податкове повідомлення-рішення за формою «В4».

Так, як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки від 17.05.2013р., податковим органом не було встановлено жодних порушень вимог податкового зобов'язання при формування позивачем податку на додану вартість, що б давало підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням за формою «Р», навпаки, зазначений вище акт перевірки лише містить посилання на те, що позивачем при заповненні рядка 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012р. зараховано від'ємне значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 466425 грн. безпідставно (а.с.11).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у даному випадку, податковим органом повинно було бути прийнято податкове повідомлення-рішення саме за формою «В4» у відповідності до вимог Порядку № 1236 та ст. 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, прийняття податкового повідомлення-рішення за формою «Р» без проведення документальної перевірки на підставі лише акту камеральної перевірки з питань порушення заповнення позивачем рядку 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012р. суперечить вимогам п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України, Порядку № 1236 та є протиправним.

Щодо зменшення позивачем у рядку 20.1 уточнюючого розрахунку за серпень 2012р. суми податкового боргу у розмірі 466425 грн., яка, як зазначає податковий орган у акті перевірки, не значиться по особовому рахунку на перше число попереднього звітного (податкового) періоду, тобто на 01.07.2012р.(липень 2012р.), що є порушенням п.200.3 ст.200 ПК України та п.п.4.6.3 п.4 розділу У Порядку № 1492, то такі доводи відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні(податкові) періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п.4.6.3 п.4 розділу У Порядку №1492 ( в редакції, чинній з 02.03.2012р. по 05.03.2013р.), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації) поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм видно, що платнику податку надано право на відображення від'ємного значення у податковій звітності у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а у разі відсутності податкового боргу - надано право на зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, попереднім звітним періодом, який передує серпню 2012р. є липень 2012р., який закінчується 31.07.2012р., отже, податковим органом під час проведення перевірки повинні були бути враховані дані особового рахунку платника податку попереднього звітного періоду липня 2012р. станом на 01.08.2012р., тоді як податковим інспектором в основу акту перевірки було покладено дані особової картки позивача станом на 01.07.2012р., що з огляду на вищенаведені факти є протиправним та таким, що суперечить вищенаведеним нормам чинного податкового законодавства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність і законність відображення позивачем у зменшення суми податкового боргу у розмірі 466425 грн. у рядку 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012р. згідно до вимог п.200.3 ст. 200 ПК України та п.4.6.3 п.4 Порядку № 1492 з урахуванням досліджених судом даних картки особового рахунку платника податків станом на 01.07.2012р. та 01.08.2012р.(а.с.26-40).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність та законність прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вищенаведених норм Податкового кодексу України, норм Порядку № 1492 та Порядку № 1236.

Не можуть бути також покладені в основу даного рішення і твердження відповідача про те, що контролюючий орган відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України має право визначити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку, оскільки дана норма регулює строки визначення суми грошового зобов'язання, а не строки проведення камеральних перевірок поданої платниками податків звітності, тоді як п.200.10 ст. 200 ПК України встановлює окремі строки проведення камеральної перевірки податкової звітності - протягом 30 календарних днів з дня її отримання податковим органом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Приймаючи до уваги викладене, та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення, прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1040 від 11.09.2013р.(а.с.7).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орільський об'єднаний елеватор» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 31.05.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.05.2013р. №0000661502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орільський об'єднаний елеватор» (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Губиниха, вул.Шосейна, буд.1, код ЄДРПОУ 30921733) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11.11.2013р.

Суддя С.О. Конєва