№ 35771038, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/17116/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.12.2013 року по справі № 910/17116/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.10.2013 року) по справі № 910/17116/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України" м. Києва

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"Укрінтеренерго" м. Києва

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником

грошового зобов'язання, ціна позову 179 676,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 179 676,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17116/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року по справі № 910/17116/13 прийнято апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до провадження і призначено перегляд рішення на 03.12.2013 року.

Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі № 910/17116/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. на лікарняному розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17116/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року по справі № 910/17116/13 апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року по справі № 910/17116/13 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарським судом, 14.10.2010 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець, відповідач) укладено договір № 06/10-1364 ТЕ-15, відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

Факт постачання дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природного газу підтверджують Акти передавання приймання, відповідно до яких вартість отриманого державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" газу складає 4 914 747,27 грн. (а.с. 24-26).

Згідно з умовами п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем третього березня 2011 року.

У зв'язку з чим, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", в якому просить стягнути пеню у сумі 101 115,50 грн., інфляційних втрат у сумі 59 005,24 грн. та 3 % річних у сумі 19 555,36 грн.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з наступного.

4 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі-Закон), дія якого поширювалася на сторін у справі (ст. 1 Закону).

Відповідно до вимог його п. 2.2 ст. 2 на умовах, визначених цим Законом, підлягала списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Указаний Закон втратив чинність 30 червня 2012 р.

Отже, за умови належного здійснення позивачем права на нарахування штрафних та фінансових санкцій, що є предметом даного спору, у період до 30 червня 2012 року, відповідач мав право списати таку заборгованість відповідно до вимог вищевказаного Закону.

Суд першої інстанції вважає, що утримавшись від нарахування штрафних та фінансових санкцій до та під час дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності цим Законом, оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до не передбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Однак з зазначеним колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно зі ст. 2 Закону, зокрема, підлягає списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01.01.2010 р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5. статті 2 Закону передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм списання заборгованості встановлено постановою Кабінету міністрів України № 894 від 08.08.2011 року "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію встановлений наступний порядок списання заборгованості за природний газ:

- обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:

- учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;

- компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію;

- учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками;

- для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу;

- заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 р. по 01.01.2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України;

- учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості;

- Компанія "Газ України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією "Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії "Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній.

Отже, за переконанням колегії суддів, порядком не встановлено обов'язку відповідача вчиняти будь - які дії які б підтверджували погодження списання заборгованості позивача.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, як зазначає сам відповідач остаточний розрахунок з позивачем було здійснено 03.03.2011 року, то позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Тобто, пеня нараховується по акту за жовтень 2010 року з 21.11.2010 року по 03.03.2011 року, за листопад 2010 року з 21.11.2010 року по 03.03.2011 року та за грудень 2010 року з 21.01.2011 року по 03.03.2011 року.

Разом з тим, п. 9.3 договору сторони зазначали, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 року. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки з позовом позивач звернувся 05.09.2013 року, то пеня повинна була бути нарахована з 04.03.2013 року по 04.09.2013 року, таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем безпідставно проведено нарахування пені за період з 21.11.2010 року до 03.03.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 101 115,50 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, то позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 59 005,24 грн. та 3 % річних у сумі 19 555,36 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, невиконання боржником своєчасно своїх зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 року № 10/25, від 04.07.2011 року № 13/210/10, від 12.09.2011 року № 6/433-42/183, від 14.11.2011 року № 12/207, від 23.01.2012 року № 37/64.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 59 005,24 грн. та 3 % річних у сумі 19 555,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року прийнято після частково неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що частково не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3 % річних та прийняти в цій частині нове, яким позов у цій частині задовольнити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на частикове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року по справі № 910/17116/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі № 910/17116/13 скасувати частково в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

3. Прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

4. Стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код 19480600) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код 31301827) інфляційні втрати у сумі 59 005 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ять) грн. 24 коп. та 3 % річних у сумі 19 555 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 36 коп.

5. Стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код 19480600) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код 31301827) 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 42 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

6. Стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код 19480600) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код 31301827) 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 71 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.

7. В іншій частині рішення залишено без змін.

8. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 910/17116/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов