Решение № 3575474, 14.05.2009, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-128/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року  Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Соболєва В.А.,

при секретарі - Полтавській Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду, до ОСОБА_2 про визнання права власності, вказуючи, що спірне майно було придбано за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.07.2005 року, але право власності відповідне майно було зареєстровано у комунальному підприємстві ?ременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації” за ОСОБА_2.

Після розірвання вищезазначеного шлюбу розподіл майна подружжя не проводився, а у відповідності до п. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як стало відомо позивачці із відповіді комунального підприємства ?ременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації” № 61/1627 від 25.03.2008 року на запит адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, відповідачем замовився (заява від 07.03.2008 року) витяг з Реєстру права власності для продажу гаражу по АДРЕСА_1, хоча нею згода на його відчуження не давалась.

Таким чином, позивачка вважає, що відповідачем не визнається її право власності на спірне майно та просить суд захистити її право власності шляхом визнання права власності на ? частину спірного майна.

В ході судового розгляду справи позивачкою було збільшено розмір позовних вимог не змінюючи підстав та предмету позову, мотивуючи тим, що під час шлюбу сторонами по справі було придбано також інше майно, а саме:

?  частина торгового павільйону по вул. Пролетарській, 4-В, м. Кременчук, Полтавська обл.;

?  корпоративні права малого приватного підприємства ?есна” (номер з ЄДРПОУ - 13937814).

Відповідач ОСОБА_2 повторно з неввідомих причин до судового засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив.

.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, суд знайшов позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

За час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.07.2005 року, було набуто право власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано у комунальному підприємстві ?ременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації” за ОСОБА_2.

Після розірвання вище зазначеного шлюбу розподіл майна подружжя не проводився, а у відповідності до п. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як стало відомо із відповіді комунального підприємства ?ременчуцьке міське бюро технічної інвентаризації” № 61/1627 від 25.03.2008 року на запит адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, відповідачем замовився (заява від 07.03.2008 року) витяг з Реєстру права власності для продажу гаражу по АДРЕСА_1, хоча нею згода на його відчуження не давалась.

Відповідні обставини свідчать, що ОСОБА_2 не визнається право власності спірне майно, що у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України є підставою для звернення до суду за захистом свого права власності.

Згідно вимог ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 369 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У зв'язку з неявкою до суду відповідача по справі, який повідомлений належним чином про час та місце судового засідання   і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, та враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 60, 68, Сімейного кодексу України, ст. 16, 369, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. , суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер з ДРФО - НОМЕР_1) право власності:

?  на ? частину гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

?  на ? частину торгівельного павільйону по вул. Пролетарській, 4-В, м. Кременчук, Полтавська обл.;

?  на ? частину корпоративних прав малого приватного підприємства ?есна” (номер з ЄДРПОУ - 13937814).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер з ДРФО - НОМЕР_2) витрати по справі в сумі 150 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м. Кременчука.

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення рішення, а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: