№ 35751044, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 907/66/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, м. Червоноград Львівська областьна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р.у справігосподарського суду Закарпатської областіза позовомзаступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу міста МукачеводоУжгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгородтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_5, м. Ужгородтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_4, м. Червоноград Львівська областьпровизнання в частині недійсним рішення Ужгородської міської ради № 1404 від 16.04.2010р. за участю представників сторін:

прокуратури: Шекшеєва В.С. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 26.02.2013р. № 015375),

позивача 1-2: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1-2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону звернувся до господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Мукачево з позовом до Ужгородської міської ради за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання в частині недійсним рішення Ужгородської міської ради №1404 від 16.04.2010р., а саме п.1.9, відповідно до якого надано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га поз.5 по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.04.2013р. у справі № 907/66/13-г, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Зокрема, як зазначається скаржником судом першої інстанції порушено ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", ч.2 ст. 19, п.1 ч.3 ст. 129 Конституції України, п.6 ч.1 ст. 12, ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Також як зазначено скаржником пред'явлений позов про визнання недійсним пункту рішення не відповідає способу захисту прав, передбаченим чинним законодавством.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" органи військового управління, об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України дислокуються на території держави відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.

Згідно ст. 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України", п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року №406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та яким здійснюється управління військовим майном.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево являється органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладено відомчий контроль за використанням за цільовим призначенням земель, наданих в користування Збройних Сил України, а також їх облік.

Згідно вимог ст.ст. 20, 21, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель, в тому числі земель оборони, в межах населених пунктів здійснюється відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними відповідних рішень органів державної влади та органів місцевою самоврядування.

Пунктами 44, 45, 50 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483 передбачено обов'язкове надання згоди на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовуються Збройними Силами України, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок Міністром оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень). Передача землі (земельних ділянок) органам місцевого самоврядування, у разі надання згоди Міністром оборони України, здійснюється начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до п.п. в п. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.

Як встановлено судом попередніх інстанцій, незважаючи на відсутність згоди Міністра оборони України на вилучення земельної ділянки площею 1,3272 га, а також на відсутність рішення щодо передачі земельної ділянки органу місцевого самоврядування, рішенням Ужгородської міської ради від 29.12.2007р. №565 спірну земельну ділянку вилучено з постійного користування Збройних Сил України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.06.2011р. у справі № 5008/645/2011 за позовом Військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево п. 4 рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007р. № 565, яким було припинено право користування КЕВ м. Мукачева в/м № 42 на земельну ділянку площею 1, 3272 га по АДРЕСА_1 та переведено вказану територію до земель запасу міста, визнано недійсним (нечинним).

Судом також встановлено, що під час здійснення виконання вищевказаного судового рішення, п. 1.9 оспорюваного рішення Ужгородської міської ради від 16.04.2010р. № 1404 "Про надання земельних ділянок", в порушення п. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, ОСОБА_5 відведена та надана в приватну власність земельна ділянка площею 0, 10 га, (АДРЕСА_1), що входить до складу земельної ділянки військового містечка № 42.

На підставі вказаного рішення 04.06.2010р. Ужгородською міською радою ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №534813 (копія в матеріалах справи), яка згодом була продана ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 02.07.2010р.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, місцевим та апеляційним господарським судом були встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про задоволення позову, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція зазначає, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Прийняті у справі судові рішення відповідають цим вимогам, з огляду на що колегія вважає, що підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у справі № 907/66/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко