№ 35693324, 27.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3765/13-а

27 листопада 2013 року 15год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (далі - ТОВ «Волинська фабрика гофротари») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 13.09. 2013 року №181-19.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем безпідставно було виставлено податкову вимогу форми «Ю» від 13.09.2013 №181-19, відповідно до якої станом на 12.09. 2013 року за ТОВ «Волинська фабрика гофротари» рахується борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1 094 703,62 грн.

Позивач вважає вказану податкову вимогу Нововолинської ОДПІ протиправною з огляду на те, що податкові зобов'язання є неузгодженими.

В період з 16.11. 2009 року по 11.12. 2009 року Нововолинською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Волинська фабрика гофротари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10. 2007 року по 30.06. 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2007 року по 30.06. 2009 року, за результатами якої складено акт № 1591/84-2301/33211353 від 18.12. 2009 року.

На підставі акта перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення за №0000012301/0/13 від 19.01. 2010 року, за № 0000012301/1/13 від 26.02. 2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04. 2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07. 2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ "Волинська фабрика гофротари" оскаржено до Рівненського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду позовної заяви, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07. 2013 року по справі № 817/2197/13-а відкрито провадження.

Зазначає також, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Таким чином, у відповідності до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України грошові зобов'язання визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили у справі №817/2197/13-а.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 передбачено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Оскільки, на думку позивача, грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями є неузгодженими, то відповідачем неправомірно винесено податкову вимогу.

На підставі вищевикладеного, позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав подавши письмові заперечення. В обгрунтування заперечень зазначає те, що податкова вимога є правомірною, оскільки податкові повідомлення-рішення №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року ТОВ «Волинська фабрика гофротари» оскаржувалися у судовому порядку до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 04.10.2010 у справі №2а-2160/10/0370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю. Отже, податкові повідомлення-рішення №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями є узгодженими з моменту набрання законної сили постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010.

Також відповідач покликається на те, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 у справі №817/2197/13-а позовну заяву ТОВ «Волинська фабрика гофротари» залишено без розгляду. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлялися належним чином. До початку судового засідання подали письмові клопотання в яких просять адміністративну справу розглядати без їх участі за наявними у справі доказами. Судом не визнавалася обов'язковою участь представників сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 16.11. 2009 року по 11.12. 2009 року Нововолинською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Волинська фабрика гофротари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №1591/84-2301/33211353 від 18.12.2009 року.

На підставі акта перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення за №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, за №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями.

ТОВ «Волинська фабрика гофротари» оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Волинського окружного адміністративного суду.

Постановою суду від 04.10.2010 у справі №2а-2160/10/0370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.

13.06.2013 позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення за №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, за №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 03.07.2013 відкрито провадження у справі №817/2197/13-а за позовом ТОВ «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 14.10.2013 позовну заяву ТОВ «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України.

Позивач зазначену ухвалу оскаржив у апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністривного суду від 19.11.2013 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З матеріалів справи також вбачається, що 16.09.2013 позивачем було отримано податкову вимогу форми «Ю» від 13.09.2013 №181-19, відповідно до якої станом на 12.09.2013 сума податкового боргу ТОВ «Волинська фабрика гофротари» за узгодженими грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 1 094 703,62 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12 2010 №2755-УІ (із наступними змінами та доповненнями) (далі Податковий кодекс України) - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, необхідною умовою для винесення податкової вимоги є: по-перше, наявність узгодженого грошового зобов'язання, по-друге несплата такого узгодженого грошового зобов'язання платником податків у встановлені законодавством строки.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ за №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, за №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями ТОВ «Волинська фабрика гофротари» оскаржено до Рівненського окружного адміністративного суду, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження від 03.07.2013 у справі №817/2197/13-а.

Таким чином, грошове зобов'язання визначене податковим органом було узгодженим та підлягало стягненню протягом періоду з 21.06. 2013 року по 03.07. 2013 року. Після відкриття провадження у справі № 817/2197/13-а грошове зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями Нововолинської ОДПІ за №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, за №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року є неузгодженим та до нього не може застосовуватися процедура стягнення передбачена ст. 59 Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про наявність ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2013, якою позовну заяву ТОВ «Волинська фабрика гофротари» у справі №817/2197/13-а залишено без розгляду не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено на продовження розгляду, а тому податкові зобов'язання відповідно до ст.56 Податкового кодексу України є неузгодженими до набрання законної сили рішенням справі №817/2197/13-а.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на наявність постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 у справі №2а-2160/10/0370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013, якою у задоволенні позову ТОВ «Волинська фабрика гофротари» відмовлено повністю, оскільки ст.56 Податкового кодексу України не містить кількісного обмеження щодо можливості оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку за наявності для цього достатніх підстав. Визначальною умовою в даному випадку є дотримання платником податків строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, а саме позовна заява має бути подана у строк не пізніше 1095 днів з дня винесення податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, судом встановлено, що Рівненським окружним адміністративним судом не було закрито провадження у справі № 817/2197/13-а з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.157 КАС України. Під час судового розгляду справи у Житомирському апеляційному адміністративному суді відповідачем не подавалося клопотання про закриття провадження у справі з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.157 КАС України.

Отже, податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ за №0000012301/0/13 від 19.01.2010 року, за №0000012301/1/13 від 26.02.2010 року, за №0000012301/2/13 від 30.04.2010 року, за №0000012301/3/13 від 22.07.2012 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями є неузгодженими до набрання законної сили рішенням у справі №817/2197/13-а, а тому відповідачем безпідставно та необґрунтовано винесено податкову вимогу форми «Ю» від 13.09.2013 №181-19.

Покликання відповідача щодо неможливості технічного відображення в обліковій картці платника податку на додану вартість ТОВ "Волинська фабрика гофротари" ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. по справі № 817/2197/13-а не беруться судом до уваги, так як до матеріалів справи не долученого жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних тверджень.

Крім того, суду слід зазначити, що основні засади податкового законодавства України зазначені у ст. 4 ПК України, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 якої, податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21 ст. 56 ПК України, про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позивачем в повній мірі доведено належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 458 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 7905 від 24.10. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції форми "Ю" № 181-19 від 13.09. 2013 року про сплату податкового боргу в сумі 1094703,62 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.