№ 35676022, 02.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7289/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м. Одеса

10:26

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;

представника позивача - Александрова Є.О. (за довіреністю від 18.10.2013 року);

представника відповідача - Покотило Д.Ю. (за довіреністю від 05.06.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 07.10.2013 року №500060001/2013/610139/2 та зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення від 07.10.2013 року №500060001/2013/610139/2 та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" уклало з ТОВ «Абада Трейд» зовнішньоекономічний контракт №211-в від 28 березня 2013 року, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку квасолі продовольчої, врожаю 2012 року, що була вирощена у Киргизстані.

28 березня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" уклало з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду №1 до зовнішньоекономічного контракту №211-в.

Відповідно до укладеної угоди ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався поставити позивачу квасолю продовольчу, врожаю 2012 року у загальній кількості 192 тони на загальну суму 268224,00 доларів США.

08 квітня 2013 року позивач здійснив передоплату відповідно до умов договору поставки №211-в від 28.03.2013 року на загальну суму 134112,00 доларів США.

01 липня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" уклало з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду до зовнішньоекономічного контракту №211-в від 28.03.2013 року. Відповідно до якої, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Абада Трейд» можливості поставити позивачу товар у кількості, що була узгоджена сторонами у додатковій угоді №1, ТОВ «Абада Трейд» здійснить поставку товару у загальній кількості 64 тони на загальну суму 89408,00 доларів США. Кошти, які були сплачені за непоставлений товар ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався повернути до 03.07.2013 року.

04 липня 2013 року ТОВ «Абада Трейд» повернуло позивачеві кошти в розмірі 44704,00 доларів США.

В жовтні 2013 року позивач заявив до митного оформлення отриманий товар за вказаним вище контрактом. Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" подало до Південної митниці Міндоходів митну декларацію №500060001/2013/043017 та декларацію митної вартості від 01 жовтня 2013 року.

Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту №211-в від 28.03.2013 року та становить 96688,4779 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" митної вартості товарів було подано митному органу рахунок-фактуру №002988 від 29.04.2013 року, договір поставки №211-в від 28.03.2013 року, додаткову угоду№1 від 28.03.2013 року до договору, копію митної декларації країни відправлення №911005/300413/0002797 від 30.04.2013 року, картку обліку особи яка здійснює операції з товарами №500/2012/0000341 від 16.10.2012 року, залізничну накладну №2200326 від 30.04.2013 року, платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 08.04.2013 року, сертифікат про проходження товару №KG UA 209596 35061 від 08.07.2013 року, довідка про ціну від ТОВ «Експоцентр Одеса» №0734-inf від 30.09.201 року.

Південна митниця Міндоходів своїм рішенням від 07.10.2013 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановила, що митна вартість квасолі продовольчої (у синтетичних мішках, врожай 2012 року, 1280 мішків по 50 кг, термін придатності 30 місяців, торгівельна марка відсутня, країна виробництва KG, виробник ТОВ «Абада Трейд») складає 175360,00 доларів США.

Також відповідач 07.10.2013 року склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00608 від 07.10.2013 року.

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" не погодився із визначеною митною вартістю товарів та звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.

Південна митниця Міндоходів надала гарантію, що підтверджується платіжним дорученням №5783 від 07.10.2013 року у розмірі 293000,00 грн.

Позивач не погоджується з рішенням Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-14), заяві про уточнення позовних вимог (а.с.60-61), запереченнях на заперечення на адміністративний позов (а.с.106-114), додаткових поясненнях (а.с.121-123).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.73-82).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.09.1998 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15561050015002292 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №511948 (а.с.15).

28 березня 2013 року позивач уклав з ТОВ «Абада Трейд» договір поставки №211-в (а.с.17-20).

Відповідно до розділу №1 договору ТОВ «Абада Трейд» здійснює на користь позивача поставку квасолі продовольчої, врожаю 2012 року.

Позивач 28 березня 2013 року уклав з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду №1 до договору №211-в від 28.0.2013 року (а.с.21).

Відповідно до укладеної угоди ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався поставити позивачу квасолю продовольчу, врожаю 2012 року, вирощену в Киргизстані у загальній кількості 192 тони на загальну суму 268224,00 доларів США.

Суд встановив, що позивач здійснив передоплату відповідно до умов договору поставки №211-в від 28.03.2013 року на загальну суму 134112,00 доларів США відповідно до платіжного доручення від 08.04.2013 року №17 (а.с.23).

Позивач 01.07.2013 року уклав з ТОВ «Абада Трейд» додаткову угоду до договору №211-в від 28.03.2013 року (а.с.22). Відповідно до якої у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Абада Трейд» можливості поставити позивачу товар у кількості, що була узгоджена сторонами у додатковій угоді №1, ТОВ «Абада Трейд» здійснить поставку товару у загальній кількості 64 тони на загальну суму 89408,00 доларів США. Кошти, які були сплачені за непоставлений товар ТОВ «Абада Трейд» зобов'язувався повернути до 03.07.2013 року.

Так, ТОВ «Абада Трейд» повернуло позивачеві кошти в розмірі 44704,00 доларів США 04.07.2013 року за непоставлений товар (а.с.24).

В жовтні 2013 року позивач заявив до митного оформлення отриманий товар за договором, шляхом подачі до Південної митниці Міндоходів митну декларацію №500060001/2013/043017 та декларацію митної вартості від 01 жовтня 2013 року (а.с.25-29).

В підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів було подано митному органу рахунок-фактуру №002988 від 29.04.2013 року (а.с.30), договір поставки №211-в від 28.03.2013 року, додаткову угоду№1 від 28.03.2013 року до договору, копію митної декларації країни відправлення №911005/300413/0002797 від 30.04.2013 року (а.с.31), картку обліку особи яка здійснює операції з товарами №500/2012/0000341 від 16.10.2012 року (а.с.32-35), залізничну накладну №2200326 від 30.04.2013 року (а.с.36), платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 08.04.2013 року, сертифікат про проходження товару №KG UA 209596 35061 від 08.07.2013 року (а.с.37), довідка про ціну від ТОВ «Експоцентр Одеса» №0734-inf від 30.09.2013 року (а.с.38).

Відповідач своїм рішенням від 07.10.2013 року №500060001/2013/610139/2 здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів резервним методом у сторону збільшення та встановив, що митна вартість квасолі продовольчої (у синтетичних мішках, врожай 2012 року, 1280 мішків по 50 кг, термін придатності 30 місяців, торгівельна марка відсутня, країна виробництва KG, виробник ТОВ «Абада Трейд») складає 175360,00 доларів США (а.с.39-40).

Одночасно з цим відповідач 07.10.2013 року склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00608 від 07.10.2013 року (а.с.43-44).

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивач для підтвердження митної вартості товару подав документи, які містять розбіжності та на момент подачі митної декларації не надав прас-лист (комерційна пропозиція), передбачений договором. Відповідач вважає, що в наданих документах зазначені недостовірні або неповні відомості.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є необґрунтованими.

Свій висновок суд обгрунтовує наступним чином.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до пп.г п.2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, суд встановив, що позивач та відповідач проводили консультацію. За результатами якої було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Відповідно до ч.8 ст.57 Митного кодексу України У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до ч.2 ст.64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідач на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ встановив, що рівень митної вартості товарів, заявлених позивачем в декларації митної вартості є меншим, ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом в митній декларації №50001010/2013/002617 від 24.07.2013 року.

На вимогу суду відповідач надав в матеріали справи витяг декларації з бази ЄАІС ДМСУ, на підставі якої він застосував резервний метод та встановив з боку позивача заниження митної вартості (а.с.124).

Однак, при порівнянні витягу з даної декларації та декларації, яка вказана в оскаржуваному рішенні, суд встановив, що вони є неідентичними. Оскільки містять різну дату, а також відрізняються їхні номери.

Так, номер та дата митної декларації, яка зазначена в рішенні про коригування митної вартості товарів, - №50001010/2013/002617 від 24.07.2013 року.

Номер та дата декларації, яка вказана у витягу з бази ЄАІС ДМСУ - №500010101/2013/2617 від 04.07.2013 року.

Таким чином, суд вважає, наданий відповідачем доказ неналежним та не бере його до уваги.

Крім того, якщо, навіть, взяти до уваги зміст витягу з декларації, яку відповідач надав суду, то при порівнянні товару видно, що кількість та обсяг постачання товару є різними.

Будь-яких інших доказів про обґрунтованість визначення митної вартості за резервним методом відповідач не надав та повідомив суд, що вони в нього відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при використанні резервного методу не здійснив усіх необхідних дій для об'єктивного визначення митної вартості товару. А тому діяв необґрунтовано та недобросовісно, що потягнуло за собою винесення протиправного рішення.

З огляду на матеріали справи позивач сплатив суму податку на додану вартість в розмірі 280330,50 грн., відповідно до декларації митної вартості №500060001/2013/044134 №978, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.10 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Оскільки рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07.10.2013 року прийняте всупереч нормам діючого законодавства, суд вважає за доцільне повернути позивачеві суму надмірно сплачених платежів (податок на додану вартість) у розмірі 125764,30 грн.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07.10.2013 року.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас згідно з п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Південної митниці Міндоходів шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Південної митниці Міндоходів.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060001/2013/610139/2 від 07.10.2013 року.

3. Зобов'язати Південну митницю Міндоходів повернути через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів (податку на додану вартість) в розмірі 125 764 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири),30 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" суму сплаченого судового збору в розмірі 1 257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім),65 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2013 року.

Суддя О.Я. Бойко