№ 35665407, 02.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4971/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року 11 год.25 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція), в якому позивач просить суд скасувати постанову № 130 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17.06.2013 року.

У своєму позові позивач зазначив, що постановою Інспекції ФОП ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 11470 грн. за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року, без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою: АДРЕСА_1. Позивач з цього приводу зазначила, що підставою ухвалення зазначеної постанови були акт перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10.06.2013 року, припис про усунення вимог законодавства від 10.06.2013 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.06.2013 року. При цьому, як зазначає позивач, у протоколі вказано, що розгляд справи про правопорушення буде проведено 12.06.2013 року, у вказаний день винесено постанову № 119, тоді як особа не може бути притягнута до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, позивач наголосила, що дія Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» розповсюджується на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування), тоді як позивач є власником об'єкта будівництва як громадянин України, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу, а також тим, що Інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція корпусу побутових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, код ДК - 1252.8 ІІ категорії складності як за громадянином України.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 97-100), в яких, посилаючись на норми ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, вказав на правомірність проведення ним заходу державного архітектурно-будівельного контролю відносно ОСОБА_2, акцентуючи увагу на тому, що встановлена процедура передбачає здійснення заходів, спрямованих не лише на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також і ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної х будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. З урахуванням наведеного відповідач вказує на невірне тлумачення норм законодавства позивачем. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, Інспекцією проведено перевірку відповідності збудованих об'єктів нерухомості проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за адресою: АДРЕСА_1, у ході якої виявлено виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, у зв'язку з чим відповідач вважає, що діяв в межах наданих повноважень, приймаючи постанову про притягнення позивача до відповідальності.

Позивач у справі у зв'язку з наданням відповідачем доказів у справі надала додаткові пояснення (а.с.86-87). В цих поясненнях позивач зазначила, що наданий відповідачем лист прокуратури Малиновського району м. Одеси містить суперечливі відомості, а саме, що у листі Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20.03.2012 року за № 01-20/316-08 зазначено, що відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 є передчасним, оскільки розгляд справи ще не закінчено. Також позивач посилається на пояснення, яке нею надавалось до прокуратури, з якого вбачається, що протягом 2004-2006 року нею отримано багато різноманітних дозволів від різних установ, у зв'язку з чим під час підписання заповненої декларації вона була впевнена в достовірності викладених у ній відомостей. Також, на думку позивача, будівля є такою, що може бути введена в експлуатацію без дозволу на виконання будівельних робіт.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (81,96).

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив таке.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі листа прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22.05.2013 року № (16-70) 3832 вих 13 Інспекцією проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо достовірності даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами проведеного заходу контролю Інспекцією складено акт від 10.06.2013 року (а.с. 17), яким встановлено наступне. Інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, АДРЕСА_1» від 21.06.2012 року № ОД 14212103772, замовник - ОСОБА_2 Зазначена декларація зареєстрована на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, який виданий Інспекцією від 23.05.2006 року № 283. Під час перевірки встановлено, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, а дозвіл № 283 виданий у червні 2006 року на виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельних павільйонів на вул. Середня, 48» ВАТ «АТП-15106». На вимогу Інспекції замовником дозволу не надано, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Також в акті вказано, що у п. 11.1 «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою», вказано рішення виконкому Одеської МРДТ про виділення земельної ділянки від 07.11.1945 року № 702 замість документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянко, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України та п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

10.06.2013 року Інспекцією також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 28-29), яким встановлено виконання позивачем будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництва індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року по 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою: вул. Бугаївська, 21, м. Одеса, чим порушено п. 9 розділу 5 Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке передбачена п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

На підставі вказаних акта перевірки та протоколу 17.06.2013 року Інспекцією прийнято постанову № 130 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні вищенаведеного правопорушення, та накладено штраф у сумі 11470 грн. (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається що перевірка проводилась на підставі наказу Інспекції від 03.06.2013 року № 921 про проведення позапланової перевірки дотримання вимог чинного законодавства при проведенні будівельних робіт за адресою: вул. Бугаївська, 21, м. Одеса (а.с. 65), направлення на здійснення позапланової перевірки від 03.06.2013 року № 1082 (а.с. 72), а також листа прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22.05.2013 року № (16-70) 3832 вих-13 (а.с. 68-69).

Так, з зазначеного листа прокуратури Малиновського району м. Одеси вбачається, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року задоволено позов прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення об'єкта самочинного будівництва, а також зобов'язано ФОП ОСОБА_2 за свій рахунок знести самовільно збудоване одноповерхове побутове приміщення площею 447,5 кв.м, розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, та повернути самовільно зайняту земельну ділянку Одеській міській раді. ФОП ОСОБА_2 до Інспекції подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована 21.06.2012 року № ОД 14212103772, у п. 10 якої дозвільним документом на початок виконання будівельних робіт декларантом визначено дозвіл на виконання будівельних робіт, нібито виданий Інспекцією від 23.05.2006 року за № 283. Однак, згідно з наданими управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради копіями журналу реєстрації дозволів Інспекції за 2006 рік, за № 283 06.06.2006 року виданий дозвіл ВАТ «АТП-15106» на будівництво торгових павільйонів по вул. Середній, 48 в м. Одесі, тобто, взагалі іншій особі та на будівництво іншого об'єкта. Також у листі вказано на недостовірність інформації у декларації про період виконання ФОП ОСОБА_2 будівельних робіт, а також про безпідставне зазначення декларантом правоустановчим документом на земельну ділянку рішення виконкому Одеської міської МРДТ про виділення земельної ділянки від 07.11.1945 року № 702, тоді як Одеською міською радою не приймалось рішення про надання вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_2, правовстановлювальні документи на земельну ділянку не оформлено, а Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 20.03.2012 року на звернення ОСОБА_2 надана відповідь про неможливість відведення вказаної земельної ділянки. З урахуванням наведеної інформації прокурор у листі виклав прохання застосувати наведену інформацію при застосуванні повноважень Інспекції з контролю за додержанням містобудівного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Згідно з п. 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України. Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції.

Пунктом 7 згаданого Порядку встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Враховуючи інформацію, викладену у листі прокуратури Малиновського району м. Одесу, адресованого Інспекції, суд вважає, що позапланова перевірка об'єкта будівництва за адресою: вул. Бугаївська, 21, м. Одеса, проведена інспекцією у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на момент початку будівельних робіт ОСОБА_2 на визначеному об'єкті, та який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, на момент початку здійснення позивачем будівельних робіт на вказаному об'єкті будівництва отримання дозволу на проведення будівельних робіт відповідного рівня складності було обов'язковою вимогою.

З прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, про що вказано у ч. 1 ст. 36 наведеного Закону.

Втім, зміна норм чинного законодавства України щодо порядку проведення будівельних робіт не звільняє суб'єктів містобудування від відповідальності за порушення вимог містобудівного законодавства у попередні періоди. З огляду на таке суд критично оцінює посилання позивача на те, що виконання будівельних робіт об'єкта будівництва І-ІІ рівня складності взагалі не потребує отримання дозволу, оскільки на момент проведення будівельних робіт на вказаному об'єкті отримання дозволу на проведення будівельних робіт було обов'язковою вимогою.

Відповідно до п. 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Пунктом. 9 цього розділу встановлено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як замовником будівництва було подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, АДРЕСА_1, код ДК - 1252,8, ІІ категорія складності», що була зареєстрована в Інспекції 21.06.2012 року за № ОД 14212103772 (а.с. 8-12).

У п. 10 декларації «Інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності)» позивачем визначено дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією 23.05.2006 року № 283.

Як вказано вище, наявність дозволу на виконання будівельних на вказаному об'єкті було предметом дослідження під час проведення заходу державного контролю, під час якого встановлено відсутність такого дозволу, а також зазначення недостовірної інформації щодо наявності такого дозволу у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Втім, позивачем відсутність такого дозволу у суді не спростована, не надано належних доказів, які б спростували виявлений під час перевірки факт.

За таких умов суд вважає, що ОСОБА_2 дійсно допущено порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що полягає у виконанні будівельних робіт з будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт.

Поряд з цим, згідно з ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.

Пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Підпунктом 2 п. 11 цього Порядку визначено право посадових осіб інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Крім того, відповідно до Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.

Водночас, питання відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», який має вищу юридичну силу порівняно із вищенаведеними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 згаданого Закону справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною 2 цього Закону визначено, що накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Виходячи з п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю є Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України).

Отже, як вбачається з положень вищевказаного Закону, накладати штрафи за правопорушення у сфері регулювання містобудівної діяльності мають право виключно керівник Держархбудінспекції України та визначені ним уповноваженими у цьому напрямку посадові особи саме Держархбудінспекції України, а не її територіальних органів.

Слід звернути увагу, що положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладені у новій редакції згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 року № 5459-VI, який набув чинності 18.11.2012 року.

При цьому до набрання чинності зазначеними змінами повноваження щодо розгляду справ про правопорушення, передбачені цим Законом, відносились до компетенції як безпосередньо Державної архітектурно-будівельної інспекції України, так і її територіальних органів; а повноваження щодо накладення штрафів окрім керівника Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступників покладались також і на керівників територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступників.

Наведене вище свідчить про чітко визначений напрямок законодавця звузити коло осіб, до компетенції яких віднесено право накладати штрафи за порушення у сфері містобудівної діяльності, що не залишає підстав для неоднозначного тлумачення наведених норм законодавства.

Зазначене, зокрема, кореспондується з п. 2 Перехідних положень вищезгаданого Закону, яким Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.

Втім, на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України вищенаведені положення підзаконних нормативних актів щодо порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності не приведені у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що, в свою чергу, не зупиняє дію цих положень як норм акта законодавства, що мають вищу порівняно з наведеними постановами Кабінету Міністрів України силу.

За таких умов суд вважає, що, не зважаючи на наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності, приймаючи постанову від 17.06.2013 року № 130 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, перший заступник начальника Інспекції перевищив надані йому чинним законодавством повноваження, що виключає законність такої постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що постанова Інспекції від 17.06.2013 року № 130 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнята поза межами повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для її скасування.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови -задовольнити.

Скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17.06.2013 року № 130.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови -задовольнити.

Скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17.06.2013 року № 130.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

02 грудня 2013 року.