Постановление суда № 35591092, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/68794/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Ярмола О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 рокуу справі№ 2а-16741/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіс»до треті особиДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт - Сервіс»проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 року у справі № 2а-16741/12/2670 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Пневмогідротехнолоджіз» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 03.11.2011 року № 0003082307/50583.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі судові рішення у справі. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 234, 236 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва невиїзної документальної перевірки ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс» з питань фінансово-господарських відносин, зокрема, з ТОВ «Аммо» та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», складено акт перевірки від 17.10.2011 року № 6679/2307/35426496, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено суму ПДВ до сплати у розмірі 183 280,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003082307/50583, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183 280,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 45 820,00 грн., а всього 229 100,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неправомірності формування платником падкого кредиту, оскільки позивачем не надано доказів фактичного виконання спірних господарських операцій по вказаних контрагентах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю доводів податкового орану про те, що фактично операції з цими контрагентами не виконувались, первинні документи позивача за відносинами з ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» не мають правового значення, не можуть бути використанні при формуванні спірних сум податкового кредиту внаслідок недотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів такий висновок апеляційного суду вважає передчасним, враховуючи наступне.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи положення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови апеляційної інстанції повинна містити, зокрема, встановлені судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки при розгляді спору судом не зазначено з посиланням на відповідні первинні документи обставини, якими спростовується висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій з відповідними контрагентами.

Доводи апеляційного суду про те, що на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та ненадання відповідачем доказів обізнаності позивача про можливі факти порушень з боку його контрагентів, не можуть бути єдиною підставою для задоволення позову без дослідження питання товарності спірних операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі № 2а-16741/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак