№ 35588421, 11.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р. Справа № 2а-1670/6602/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Головко О.М.

представника відповідача Гречки І.М.

представника відповідача Скабук Ю.М.

представника третьої особи Москаль Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2012р. по справі № 2а-1670/6602/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна"

до Полтавської митниці

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНК Сейв Вел"

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року №39 та від 03 жовтня 2012 року №№46, 47.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів митного органу про порушення ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" вимог податкового законодавства України. Окрім того, зазначав, що контролюючим органом грубо порушено порядок проведення перевірки та фіксування її результатів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.12 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Полтавської митниці, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНК Сейв Вел" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, та третьої особи перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37439837 (т. І, а.с. 19).

Як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності позивач перебуває на обліку у Полтавській митниці (т. І, а.с. 149).

Робочою групою фахівців Полтавської митниці проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 22 червня 2009 року по 21 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 серпня 2012 року №0006/12/806000000/0037439837 (т. І, а.с. 22-35), в якому вказано на порушення платником податків вимог абзацу 12 пункту 206.2.4 статті 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп.

Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки фактами порушень вимог податкового законодавства, позивач листом від 17 серпня 2012 року №490 подав до Полтавської митниці заперечення (т. І, а.с. 45-48).

За результатами розгляду вказаних заперечень Полтавською митницею складено висновок, відповідно до якого вимоги підприємства щодо перегляду висновків планової перевірки залишено без задоволення (т. І, а.с. 50-57).

На підставі висновку акта перевірки контролюючим органом 29 серпня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №39, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань зі сплати ПДВ загалом в розмірі 2 561 790 грн. 72 коп. (в т.ч., 2 561 785 грн. 72 коп. - основний платіж, 5 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 42-44);

- №40, відповідно до якого ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп. (т. І, а.с. 40-41).

Дані податкові повідомлення-рішення платником податків оскаржено до Державної митної служби України (т. І, а.с. 58-65).

Рішенням Державної митної служби України від 24 вересня 2012 року №11.1/1.2-15.1/10636 податкове повідомлення-рішення Полтавської митниці від 29 серпня 2012 №39 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 №40 - скасовано та вказано відповідачу на необхідність надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення на зменшену суму зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І, а.с. 66-71).

На виконання даного рішення ДМС України Полтавською митницею складено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:

- від 03 жовтня 2012 року №46, відповідно до якого платнику податків визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 грн. (т. І, а.с. 74);

- від 03 жовтня 2012 року №47, яким ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Проценти, нараховані на суму несплачених податкових зобов'язань з ПДВ" в розмірі 132 805 грн. 53 коп. (т. І, а.с. 73, 75-76).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при призначенні, проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

ТОВ "Сейв Вел ЛТД" (правонаступником якого є ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна"), відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037, укладеного з компанією-нерезидентом "Coil Services B.V." (Нідерланди), в березні 2011 року ввезено на митну територію України наступне обладнання: колтюбінгову установку, азотну установку, ємності для азоту, насосний агрегат, контейнер-майстерню з інструментами для установки колтюбінг, частини ваговимірювального обладнання електронної дії, а також автомобілі спеціального призначення (т. І, а.с. 144-148, 150-175).

Відповідно до умов контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037 вказане обладнання передавалося позивачу в оренду (т. І, а.с. 150-170) та згідно з ВМД від 22 вересня 2011 року №№806000010/2011/009336, 806000010/201/009338, 806000010/2011/ 009341, 806000013/2011/100382, 8060000013/2011/100383, від 01 жовтня 2011 року №806000013/2011/1000401, від 05 жовтня 2011 року №806000012/2011/342202 його було вивезено з митної території України.

Як визначено пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

За приписами підпункту 206.2.4 пункту 206.2 вказаної статті у разі ввезення товарів на митну територію України у митних режимах тимчасового ввезення (вивезення) застосовується умовне звільнення від оподаткування.

При цьому, згідно зі статтею 204 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Відповідно до абзацу "б" підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України часткове умовне звільнення застосовується в разі тимчасового ввезення товарів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог статті 4 додатка E до Конвенції про тимчасове ввезення (крім підакцизних та визначених підпунктом "а" цього підпункту), на митну територію України з метою виробництва чи виконання робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1195 "Про перелік товарів, щодо яких під час тимчасового ввезення на митну територію України застосовується часткове умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість" визначено, що до переліку товарів, щодо яких застосовується часткове умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість, включаються товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України для використання з метою виробництва чи виконання робіт, крім підакцизних, а також тих, що визначені підпунктом 206.2.4."а" пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України, та тих, що включені до переліків, визначених у статтях 117, 119 і 206 Митного кодексу України.

Орендоване позивачем відповідно до контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037 обладнання було ввезено на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, як стверджує відповідач, в ході проведення планової перевірки фахівцями Полтавської митниці встановлено, що ввезене на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання позивачем було здано в суборенду ТОВ "ПДНК Сейв Вел".

Посилаючись на те, що при укладенні договору від 10 березня 2011 року №01/03/11 позивач вчинив фактичні дії щодо передачі у користування третій особі орендованого у фірми-нерезидента та ввезеного на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання, відповідач дійшов висновку про припинення дії режиму тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів (з огляду на положення абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України), а відтак - про заниження платником податків зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп.

Колегія суддів не погоджується з вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору від 10 березня 2011 року №01/03/11, укладеного між ТОВ "ПДНК Сейв Вел" та ТОВ "Сейв Вел ЛТД", останнє зобов'язувалося надати у тимчасове користування та управління колтюбінгову, насосну та азотну установки разом з допоміжнім обладнанням та бригадою, натомість перше зобов'язувалося належним чином прийняти обладнання та сплатити вартість оренди на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього (т. І, а.с. 176-179).

На виконання умов даного договору сторонами складено акти надання послуг від 30 квітня 2011 року №2, від 20 червня 2011 року №2006-0001 (т. І, а.с. 83-84). Крім того, ТОВ "Сейв Вел ЛТД" виписано податкові накладні від 30 квітня 2011 року №6, від 20 червня 2011 року №6 (т. І, а.с. 85-86).

Відповідно до виписок ПАТ "Банк Січ" про рух коштів на рахунку №26009010108 ТОВ "ПДНК Сейв Вел" на розрахунковий рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 1 733 250 грн. з призначенням платежу: "за оренду обладнання відповідно до договору від 10 березня 2011 року №01/03/11" (т. І, а.с. 184-188).

Як пояснив в суді першої інстанції представник позивача, умови договору від 10 березня 2011 року №01/03/11 сторонами виконано в повному обсязі, позивач та третя особа претензій одна до одної не мають.

Вищевикладене свідчить про фактичне виконання сторонами умов договору від 10 березня 2011 року №01/03/11.

Суд першої інстанції при розгляді вказаного позову безпідставно не взяв до уваги доводів позивача про те, що вищевказаний договір за своєю суттю не є договором оренди, оскільки носить ознаки договору підряду.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною сьомою вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 204 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV встановлює презумпцію правомірності правочину. Так, за приписами вказаної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Про те, що договір від 10 березня 2011 року №01/03/11 фактично є договором підряду, свідчать наступні факти.

Істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, відсутні в Договорі № 01/03/11, в ньому не визначені строк, на який укладається договір, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Натомість, Договір № 01/03/11 повністю відповідає вимогам, викладеним у Главі 61 Цивільного кодексу України, яка має назву "Підряд".

У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пункт 4 "Обов'язання сторін" містить такий порядок виконання Договору № 01/03/2011:

Сторони затверджують календарний графік;

Позивач готує, підписує та направляє на затвердження ТОВ "ПДНК Сейв Вел" Акти виконаних послуг та добові рапорти, з відміткою про знаходження обладнання на свердловині;

Позивач забезпечує при проведенні робіт застосування всіх необхідних заходів щодо охорони праці працівників, задіяних у виконанні робіт по цьому Договору;

ТОВ "ПДНК Сейв Вел" зобов'язався сприяти Позивачу у виконанні робіт за цим Договором;

ТОВ "ПДНК Сейв Вел" зобов'язався не зволікати із здійсненням приймання результатів виконаних послуг на об'єкті;

ТОВ "ПДНК Сейв Вел" зобов'язався прийняти виконані послуги за цим Договором протягом 10-ти днів, з дати одержання письмового повідомлення Позивача.

Зі змісту Договору № 01/03/11 вбачається, що Позивач не передавав у користування обладнання, яке ввіз на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, а користувався ним сам для виконання робіт за замовленням ТОВ "ПДНК Сейв Вел".

Ст. 286 Господарського кодексу України визначає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Проте Договір № 01/03/11 не містить фіксованого розміру орендної плати.

Так, відповідно до п. 2 Договору № 01/03/11 "Вартість послуг", така вартість складається із вартості роботи обладнання, вартості очікування (простою) обладнання на свердловині та вартості роботи персоналу. Розрахунки здійснюються на підставі добових рапортів та актів наданих послуг.

Сторонами підписувались Акти надання послуг, в яких розрахунок проводився в залежності від того, які роботи були виконані виконавцем , тобто позивачем.

Таким чином, єдиним, що підтверджує висновки митної перевірки про передання обладнання в користування іншій особі є найменування сторін за Договором № 01/03/11 та визначення предмету Договору, як "...надати в тимчасове користування...".

Стаття 628 Цивільного кодексу України зазначає наступне:

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір № 01/03/11 по суті є договором, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір з ознаками договорів оренди та підряду), але фактично він був спрямований на виконання позивачем певних робіт за допомогою обладнання, ввезеного у березні 2011 року на митну територію України, яке продовжувало знаходитись у користуванні у позивача.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, визначальним при вирішенні по суті вказаного спору є встановлення факту передання позивачем ввезеного на митну територію України обладнання у користування третій особі.

Проте суд першої інстанції в якості доказу факту отримання спірного обладнання третьою особою зазначає оборотно-сальдові відомості, в яких відображене оприбуткування обладнання.

Договором № 01/03/11 не передбачене передавання майна в момент підписання Договору, також не передбачений та відповідно не був підписаний Акт приймання - передавання майна. Вказаний акт є первинним документом, єдиним, на підставі якого можуть вноситись данні до оборотно-сальдових відомостей.

ТОВ "ПДНК Сейв Вел" безпідставно відобразило у бухгалтерському обліку відомості про прийняття у користування обладнання. Позивач не несе відповідальності за помилки у бухгалтерському обліку свого контрагента.

Таким чином, позивачем не було порушено положень абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач не передавав товар, ввезений ним в режимі тимчасового ввезення, у користування іншій особі, а отже не існує підстав для сплати ним податку в обсязі, передбаченому законодавством для ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, що вказує на відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а, отже, на невідповідність їх нормам чинного законодавства, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.12 р. по справі № 2а-1670/6602/11 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 03.12.12 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2012р. по справі № 2а-1670/6602/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Полтавської митниці, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНК Сейв Вел" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року №39, від 03 жовтня 2012 року №№46, 47.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 16.04.2013 р.