№ 35466708, 21.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 906/1101/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Дужич С.П. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

позивача - Семенюк В.Г.

відповідача - Науменко В.О.

третя особа - Івашкевич О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Малинської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.13 р. у справі № 906/1101/13

за позовом Малинської міської ради (м.Малин)

до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (м. Малин)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"

про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту (обмеження) на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі №906/1101/13 (суддя Прядко О.В.) у задоволенні позову Малинської міської ради до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту (обмеження) на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі №906/1101/13 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у даній справі, виключивши з мотивувальної частини рішення в абзаці 4 сторінки 5 слова «та каналізаційний колектор», абзац 5 сторінки 5 «Враховуючи викладене, ні позивачем, ні третьою особою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту правоволодіння ТОВ «Малин Енергоінвест» колектором каналізаційної мережі по вулиці Грушевського, 43 у м. Малині», в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі Малинська міська рада посилається на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на документацію Львівського філіалу проектно-конструкторського технологічного інституту, відповідно якого у 1975 році здійснювалось технічне переоснащення меблевого цеху фабрики у т.ч. каналізаційного колектору, на підставі відзиву на позовну заяву відповідача № 184 від 16.09.2013 року та його власних тлумачень щодо належності каналізаційного колектору до цілісного майнового комплексу підприємства, переданого відповідно свідоцтва про право власності №24 від 14.04.1994 року МКМП «Клен», правонаступником якого є ПП «Малинська меблева Фабрика», дійшов до передчасного та необгрунтованого висновку про належність останньому каналізаційного колектору на праві власності.

Не врахувавши вимоги ч.2 ст.34 ГПК України, суд першої інстанції побудував висновок про включення каналізаційного колектору до складу майна цілісного майнового комплексу не на підставі договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі, за яким відбувалась передача та визначався склад майна, що підлягав приватизації, а на документах, які містили опосередковану інформацію.

Крім того, включення каналізаційного колектору до інвентаризаційних об'єктів для оцінки вартості об'єктів приватизації не дає підстави для висновку суду про факт передачі колектора у складі цілісного майнового комплексу під час приватизації, оскільки п.42 Методики оцінки вартості майна об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ № 717 від 08.09.1993 року передбачено зменшення вартості майна цілісного майнового комплексу на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації. Однак, судом при обґрунтуванні висновку щодо належності права власності каналізаційного колектору відповідачу не було прийнято до уваги дані обставини.

Скаржник також зазначає, що суд не дослідив чи відноситься каналізаційний колектор до об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» як об'єкт державної власності, необхідний для виконання державою своїх функцій.

Відтак, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що каналізаційний колектор, який побудований у 1975 році за державні кошти і прокладений по земельній ділянці від вул.Грушевського,43 до вул. Толстого являється частиною головного каналізаційного колектору, який збирає стічні води від колекторів житлових масивів вул. Дорошок, вул. Українських повстанців, вул.Романенка вул. Вінниченка, вул. Стуса, вул. Грушевського, з наступним транспортуванням до головної каналізаційно-насосної станції №1 по вулиці Кармелюка у місті Малині, що підтверджується довідкою ТОВ «Малин Енерноінвест» та витягом зі схеми водовідведення м. Малина, тобто використовується для потреб територіальної громади, у зв'язку з чим не підлягає приватизації та відчуженню у приватну власність. Факт транспортування ТОВ «Малин Енергоінвест» каналізаційних стоків з північної та північно-західної частини міста через спірний каналізаційний колектор до очисних споруд підтверджує у своєму відзиві і сам відповідач.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.13 р. апеляційну скаргу Малинської міської ради прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

07.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Малинської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. без змін.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. у справі №906/1101/13 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Дужич С.П., суддя Бучинська Г.Б.

У судовому засіданні представник позивача Малинської міської ради Семенюк В.Г. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.13 р. у справі №906/1101/13 слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення в абзаці 4 сторінки 5 слова "та каналізаційний колектор", абзац 5 сторінки 5 "Враховуючи викладене, ні позивачем, ні третьою особою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту правоволодіння ТОВ "Малин Енергоінвест" колектором каналізаційної мережі по вулиці Грушевського, 43 у м. Малині", в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" Івашкевич О.Г. підтримала позицію представника позивача Семенюка В.Г. в повному обсязі та надала пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні представник відповідача Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" Науменко В.О. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.13 р. у справі №906/1101/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011 р. сесія Малинської міської ради прийняла рішення «Про припинення права користування, передачу у власність та в оренду земельних ділянок», відповідно до якого затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,3523 га. Приватному підприємству «Малинська меблева фабрика» в тому числі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості 2,0429 га. також зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,3094 га. по вул. Грушевського, 43, укласти договір оренди на земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості 2,0429 га річну плату за користування земельною ділянкою встановити в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель міста Малина та для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,3094 га річну плату за користування земельною ділянкою встановити в розмірі 10% строком на 10 років.

На підставі вище вказаного рішення 03.04.2012 р. між Приватним підприємством "Малинська меблева фабрика" (оредар, відповідач) та Малинською міською радою (орендодавець, позивач) укладено договір №181090004000010 оренди земельної ділянки.

Згідно п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 1810900000:01:001:0156 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться по вулиці Грушевського, 43 в м. Малині Житомирської області.

Пунктом 2.2 договору, визначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - комплекс; частина головного корпусу, будівля котельні-1, будівля котельні-2, будівля трансформаторної, прирізний цех, гнутарний цех, будівля кузні, будівля компресорної, будівля 2-х поверхової сушки, склад гнутих деталей, склад ПММ, будівля дизельної, склад ЛЖВС, склад ЧМЗ, які належать ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2105 від 11.06.2008, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №19165030 від 12.06.2008 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2106 від 11.06.2008, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №163 від 19.05.2008, про що свідчить витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №19165146 від 12.06.2008.

Також п.2.6 договору оренди передбачено, що інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Сторони погодили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено сервітути та обмеження (обтяження) (п.8.1 договору).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у м.Малині Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2012 за №181090004000010.

Водночас судом першої інстанції правомірно встановлено, що до моменту укладення договору оренди №181090004000010 від 03.04.2012, право користування вказаною земельною ділянкою з прилеглими до неї будівлями належало ПП "Малинська меблева фабрика" на підставі укладеного з Малинською міською радою договору №070521400002 оренди земельної ділянки від 11.01.2005, зареєстрованого у реєстратора Малинського районного відділу Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2005 за №070521400002.

Як вбачається з п.26 договору оренди земельної ділянки від 11.01.2005 р., на орендовану земельну ділянку сторонами також не було встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

28.09.2012 Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області звернувся до ПП "Малинська меблева фабрика" з листом №760 від 28.09.2012 про внесення змін в проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданої підприємству в оренду, у зв'язку з проходженням міського каналізаційного колектора по території приватного підприємства для встановлення обмеження, обтяження.

У відповідь на вказаний лист, відповідач направив міській раді повідомлення №154 від 12.11.2012 в якому зазначив, що каналізаційний колектор, який знаходиться на території підприємства та зовнішні каналізаційні мережі перебувають на балансі ПП "Малинська меблева фабрика"; що зі змісту кожного з підписаних сторонами договорів, сервітути та обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку по вул.Грушевського, 43, загальною площею 2,3523 га не встановлено; що для врегулювання ситуації, яка склалася, підприємство готове розглянути питання про передачу каналізаційного колектора на баланс міського комунального підприємства у випадку прийняття такого рішення міською радою та направлення відповідного клопотання на адресу ПП "Малинська меблева фабрика".

20.03.2013 р. Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області направив Приватному підприємству "Малинська меблева фабрика" для підписання проект договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення, з проханням розглянути даний договір і у випадку відсутності заперечень підписати його в строк до 29.03.2013 р.

12.04.2013р. Приватне підприємство "Малинська меблева фабрика" надіслало заперечення щодо укладення з Малинською міською радою договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення на частину земельної ділянки, яка розташована в м.Малині по вул. Грушевського, 43, вважаючи його безпідставним та таким, що не підлягає підписанню. Зокрема зазначило, що міською радою не надано жодних доказів тому, що вказане у договорі сервітуту майно - каналізаційний колектор належить їй та дає міській раді право вимагати встановлення сервітуту

З наявного в матеріалах справи проекту договору про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на право прокладання, обслуговування та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення вбачається, що сервітут полягає у наданні сервітуаром (користувачем/ПП "Малинська меблева фабрика") сервітуарію (власнику/Малинська міська рада) права користування частиною земельної ділянки орієнтовною площею 0,255 га, необхідної для прокладання, обслуговування, експлуатації мереж водопостачання, водовідведення та каналізації, яка розташована в м.Малині по вул.Грушевського, 43 (п.1.1 проекту договору).

У відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, право власності на спірну земельну ділянку, надану ПП "Малинська меблева фабрика" в користування та щодо якої виник спір на право встановлення земельного сервітуту, належить територіальній громаді м.Малина в особі Малинської міської ради.

Відтак, Малинська міська рада вимагає встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, яка знаходиться в її розпорядженні згідно закону, що суперечить правовій природі "права земельного сервітуту".

Як на підставу володіння каналізаційним колектором, розташованим на земельній ділянці наданій в оренду відповідачу, ТОВ "Малин Енергоінвест" посилається на рішення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 30.05.2012 №133, яким було передано у господарське відання (на баланс) ТОВ "Малин Енергоінвест" частину окремо індивідуально визначеного нерухомого та рухомого майна комунальної власності

Пунктом 4.1 Статуту ТОВ "Малин Енергоінвест" визначено, що предметом діяльності товариства є, зокрема, забір, очищення та постачання води; каналізація, відведення й очищення стічних вод.

З урахуванням вище викладеного, позивач 30.07.2013 р. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про встановлення на користь Малинської міської ради та користувача/балансоутримувача/ (ТОВ "Малин Енергоінвест") об'єкта - каналізаційної мережі (колектора), розташованого за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43, безоплатного строкового сервітуту відносно земельної ділянки площею 2,0429га, розташованої за адресою: м. Малин, вул. Грушевського, 43, що знаходиться у власності Малинської міської ради та в довгостроковому користуванні на умовах оренди у ПП "Малинська меблева фабрика", на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (частина 2 статті 402 цього Кодексу).

За змістом статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 Земельного кодексу України визначені види права земельного сервітуту та встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, як право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Порядок встановлення земельних сервітутів встановлений також статтею 100 Земельного кодексу України.

Таким чином, право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Між тим, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача та третьої особи права власності чи права землекористування спірною земельною ділянкою.

Частина 1 статті 110 Земельного кодексу України визначає, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.(ч.ч.1,5 ст.111 ЗК України).

Разом з тим, у відповідності до приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлення існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки належить до істотних умов договору оренди землі, а кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, є невід'ємною його частиною.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду Приватному підприємству "Малинська меблева фабрика", ні договорами оренди земельних ділянок від 11.01.2005 та від 03.04.2012 обмеження права користування землею не встановлені. Згідно даних земельно-кадастрової інформації, земельна ділянка площею 2,0429га, розміщена по вул.Грушевського, 43 відображень обмежень (обтяжень) та сервітутів у її використанні не містить.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту (обмеження) на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж на земельній ділянці площею 2,0429га, розташованої по вулиці Грушевського, 43 у м.Малині, наданої ПП "Малинська меблева фабрика" в користування згідно договору №181090004000010 оренди земельної ділянки від 03.04.2012.

Що стосується вимог апеляційної скарги Малинської міської ради щодо внесення змін до мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, то вони не можуть бути задоволені апеляційним судом, враховуючи наступне.

Статтею 84 ГПК України визначено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення, законодавство, на підставі якого судом прийнято рішення.

Таким чином, мотивувальна частина рішення є невід'ємною складовою рішення в цілому.

Виходячи зі змісту статті 103 ГПК України, апеляційний суд наголошує, що до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Аналізуючи викладені положення закону, слід розуміти, що предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суд в цілому, а не його окремих складових частин. Крім того, постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Малинської міської ради суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малинської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 р. у справі № 906/1101/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/1101/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Бучинська Г.Б.