№ 35455972, 19.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 листопада 2013 р. Справа № 802/4401/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_3

до: Черкаської митниці Міндоходів

про: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - ОСОБА_3 з адміністративним позовом до відповідача - Черкаської митниці Міндоходів. У позовній заяві позивач просив стягнути з Черкаської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 83639,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 09.11.2012 року № 2580-к "Про припинення перебування на державній службі" та наказ Черкаської митниці від 12.11.2012 року № 568-к "Про оголошення наказу Держмитслужби від 09.11.2012 року № 2580-к "Про припинення перебування на державній службі", а також зобов'язано відповідачів поновити позивача на посаді.

Не погодившись з цим, Черкаська митниця подала апеляційну скаргу, яка постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 р. задоволена, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. скасована та прийнята нова, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В свою чергу заявником подано касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.07.2013р. задоволена, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 р. скасована, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. залишена в силі.

Однак, при зверненні до Черкаської митниці із заявою про здійснення оплати вимушеного прогулу з 12.11.2012 року (з дня звільнення з посади) по 05.08.2013 року (день поновлення на посаді), відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви, оскільки ухвала Вищого адміністративного суду від 18.07.2013р. не містить пункту про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити із підстав викладених у запереченнях. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та при оскарженні до суду наказу про звільнення його з займаної посади не просив в той же час суд виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, що позбавляє останнього здійснити такі виплати.

Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 09.11.2012 року № 2580-к "Про припинення перебування на державній службі" та наказ Черкаської митниці від 12.11.2012 року № 568-к "Про оголошення наказу Держмитслужби від 09.11.2012 року № 2580-к "Про припинення перебування на державній службі", а також зобов'язано відповідачів поновити позивача на посаді.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року апеляційні скарги Черкаської митниці та Державної митної служби України задоволені, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року скасована та прийнята нова, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.07.2013 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року скасована, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. залишена в силі.

Із матеріалів справи видно, що наказом Державної митної служби України від 02.08.2013 року № 1072-к "По особовому складу митних органів" скасовано наказ від 09.11.2012 року № 2580-к "Про припинення перебування на державній службі" та поновлено ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці з 12.11.2012 року. Також, наказом Черкаської митниці від 05.08.2013 року № 204-к "По особовому складу" було оголошено наказ Держмитслужби України від 02.08.2013 року № 1072-к "По особовому складу митних органів".

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 05.08.2013 року № 1075-к "Про звільнення ОСОБА_3" позивача було звільнено у порядку переведення до Чернівецької митниці Міндоходів.

У зв'язку із вказаним, позивач 06.08.2013 року звернувся до Черкаської митниці із заявою про здійснення оплати вимушеного прогулу з 12.11.2012 року (з дня звільнення з посади) по 05.08.2013 року (день поновлення на посаді). Проте, у відповіді на вказану заяву позивачу було відмовлено та зазначено, що ухвала Вищого адміністративного суду від 18.07.2013р. не містить пункту про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, що позбавляє відповідача здійснити такі виплати.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналізуючи положення трудового законодавства суд виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Надаючи оцінку обставинам, на які позивач посилається як на підставу протиправності відмови у виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу слід зазначити, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Як зазначалось вище, поновлено позивача постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року в адміністративній справі № 2а/0270/5648/12 на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці з 12.11.2012 року, яка звернена до негайного виконання. Однак, фактично виконано постанову лише 05.08.2013 року.

Відповідно до ч. 2 статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

У розумінні трудового права вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Моментом, з якого незаконно звільненого працівника слід вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення. Це означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата.

Отже, безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу. Таким чином, суд зауважує, що посилання відповідача на відсутність у судових рішеннях пункту про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є помилковими, оскільки відповідний обов'язок виникає в роботодавця з моменту винесення рішення про поновлення на роботі, і не залежить від наявності чи відсутності рішення в частині стягнення вищезазначених сум.

Щодо суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 83639,54 грн Верховний суд України в абзаці 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказав, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 розд.IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Згідно з абз. 3 п. 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Черкаської митниці Міндоходів від 24.10.2013 року за № 01/1-1-06/45-2307 середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 467,26 грн. У вимушеному прогулі ОСОБА_3 перебував з 12.11.2012 р. по 05.08.2013 р. Загальна кількість робочих днів даного періоду становить 179 днів.

Таким чином, належний до виплати ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 467,26 грн. х 179 робочі дні = 83639,54 грн.

Отже, при виплаті вказаної суми відповідачу слід врахувати, що із неї належить до отримання єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5102,01 грн та податок з доходів з фізичних осіб в розмірі 11780,63 грн. Справляння і сплата є обов'язком роботодавця при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому сума до стягнення в розмірі 83639,54 грн зазначена із їх урахуванням. Вказаний висновок узгоджується із пунктом 6 Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частин 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вище викладене, весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу працівника та стягується заробітна плата, розміри та порядок якої визначаються Законом України "Про оплату праці".

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, в тому числі компенсацію за час вимушеного прогулу незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Черкаської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 83639,54 грн та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Черкаської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38715257) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 12.11.2012 року по 05.08.2013 року в розмірі 83639 грн. 54 коп. (вісімдесят три тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) з урахуванням належного до утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович