Постановление суда № 35425579, 31.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/29407/11

№ К/9991/29407/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-9962/10/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Бизон»»

до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що первинні документи, виписані за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «Торгово-фінансова компанія «Нафтатрейд Україна» (ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна») не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність декларування в податковому обліку сум податкового кредиту, оскільки підписані не уповноваженою на здійснення цих операцій особою.

У касаційній скарзі рішення ТОВ «Автоцентр «Бизон»» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень 2008 року задекларованих сум бюджетного відшкодування ПДВ та донарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.04.2010 за № 2/3500/34489796. Згідно з вказаним актом позивач порушив норми пунктів 18, 27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2., підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4534495,00 грн. за лютий - квітень, червня - серпень, жовтня - грудень 2007 року; лютий (сума 77500,00 грн. донарахована за актом попередньої перевірки від 04.02.2010 № 2/23/34489796), квітень - червень, серпень 2008 року; занижено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за вересень 2007 року на 48033,00 грн., листопад 2008 року - 60000,00 грн., березень 2008 року - 117500,00 грн., травень 2008 року - 283513,00 грн.; завищено залишок від`ємного значення податкового кредиту за квітень 2008 року на 170792 грн. (сума 46500,00 грн. відображена в акті попередньої перевірки № 2/23/34489796 від 04.02.2010 року); завищено залишок від`ємного значення попереднього періоду податкового кредиту в деклараціях за квітень 2008 року на 117500,00 грн., травень 2008 року - 170793,00 грн.; завищена сума ПДВ, задекларована до відшкодуванню з бюджету за травень 2008 року, на 170793,00 грн. Вказані порушення, за висновком податкового органу, мали місце у зв`язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» особою, не уповноваженою на здійснення операцій з поставки.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2010: № 0000182301/0 - про зменшення у податковому обліку позивача за травень 2005 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 170793,00 грн.; № 0000152301/0 - про донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 6092031,00 грн., у т.ч. 4061354,00 грн. - основний платіж та 2030677,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Автоцентр «Бизон»» під час перевірки на підтвердження податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень - грудень 2007 року, лютий-червень, серпень 2008 року в загальній сумі 4962288,00 грн. надав договори купівлі-продажу (автобетонозміщувачі, автокрани, екскаватори, погружчики фронтальні та інша спеціальна авто-техніка) від 01.02.2007 № 01/02-2007Т, від 01.03.2007 № 01/03-2007ПЭ, від 01.04.2007 № 01/04-2007КПЭ, від 01.03.2007 № 01/03-2007Ф, від 01.03.2007 № 01/03-2007К, від 01.03.2007 № 01/03-2007Э, від 01.05.2007 № 01/05-2007ЛТД, від 01.03.2007 № 01/03-2007ПС, від 01.08.2007 № 01/08-2007ПС-1, від 01.08.2007 № 01/08-2007ХС, від 01.08.2007 № 01/08-2007ХС-2, від 01.08.2007 № 01/08-2007ПС-1, від 01.11.2007 № 01/11-2007ХМ, від 01.10.2007 № 01/10-2007К, від 01.12.2007 № 01/12-2007ХВ, від 14.01.2008 № 14/01-2008ХС, від 01.02.2008№ 01/02-2008АК, укладені з ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» (продавець), податкові накладні, виписані від імені ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»», акти приймання-передачі автотранспортних засобів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На підставі досліджених у справі доказів (протоколу допиту свідка від 12.03.2010 (а.с. 249-251, т.3) - громадянина ОСОБА_4, прізвище якого як директора ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» зазначено в перелічених вище документах; висновків судового експерта Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Донецькій області від 30.03.2010 № 30 та № 31 (а.с. 217-238 т.3), складених за результатами судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз, згідно яких підписи на актах приймання-передачі автотранспортних засобів, податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і якісних показників до податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» на поставку ТОВ «Автоцентр «Бизон»» автотранспортних засобів, здійснені іншою особою, а не ОСОБА_4, прізвище якого вказано в цих документах, як уповноваженої особи на здійснення поставки, а відбиток печатки ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» здійснено іншим кліше, відмінним від оригіналу) суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що надані позивачем документи не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту за ними. Оцінка доказів судами була зроблена з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Така оцінка доказів відповідає й доводам ДПІ, що державна реєстрація ТОВ «Рінат» автотранспортних засобів, придбаних у ТОВ «Автоцентр «Бизон»», здійснена на підставі, зокрема дилерського договору від 03.01.2008 між ТОВ «Автоцентр «Бизон»» та ТОВ «Терра-Гермес», вантажної митної декларації від 09.02.2008 № 2022970 на імпорт автотранспортних засобів ТОВ «Терра-Гермес», а також висновкам судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз від 30.03.2010 № 30 та № 31, згідно з якими в листі від 22.08.2007, за змістом якого ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» дає згоду на укладення ТОВ «Автоцентр «Бизон»» дилерських угод з імпортерами автотранспортних засобів, підпис від імені директора ТОВ «ТФК «Нафтатрейд Україна»» ОСОБА_4 виконаний іншою особою, а відтиск печатки товариства не відповідає оригіналу (а.с.118, т.2; а.с. 217-238 т.3)

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають цій правовій позиції Верховного Суду України, яка згідно з нормою частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош