Постановление суда № 35425440, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/67621/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства «селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування пункту вимоги,

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконною та скасувати п. 2 вимоги відповідача № 17-33/742 від 14.06.2011 року щодо зобов'язання відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом в сумі 106835,22 грн. та перерахувати в Державний бюджет відрахування з орендної плати в сумі 106835,22 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області заперечуючи проти касаційної скарги, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача складено акт № 17-35/52 від 10.05.2011 року та 16.06.2011 року направлено на адресу ДП «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» вимогу №17-33/742 від 14.06.2011 року про усунення виявлених ревізією порушень. Зокрема, позивачу запропоновано: відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом в сумі 106835,22 грн. та перерахувати до Державного бюджету відрахувань з орендної плати в сумі 106835,22 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі Закон №2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Для реалізації покладених на органи КРУ завдань п7 ст.10 та ст.15 Закону №2939-XII їм надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, які є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII органам КРУ надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належні докази обґрунтованості його висновків про наявність порушень вимог закону в діяльності відповідача.

При цьому в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів позивача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень і доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень вимог закону в діяльності відповідача.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційна скарга не спростовує правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та, по суті, зводиться до переоцінки достовірності проаналізованих судами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля» - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: