Постановление суда № 35374948, 11.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.11.2013 р. Справа № 914/3336/13

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Відповідач: Львівська міська рада

3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР

про визнання права спільної часткової власності

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_3 - представник, довіреність в справі;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність в справі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР, про визнання права спільної часткової власності.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Учасникам оголошено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

16.09.2013 року до Господарського суду Львівської області Позивачем подано заяву (клопотання) про забезпечення позову, розгляд якої відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі.

У заяві (клопотанні) Позивач просить суд заборонити Відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії по АДРЕСА_1, загальною площею 162,9м.кв. (в тому числі, виселяти Позивача із зазначених приміщень, надавати їх в оренду або інше користування іншим особам, відчужувати їх на користь інших осіб шляхом приватизації, продажу на конкурсі, аукціоні тощо).

Заява (клопотання) мотивована тим, що у Позивача є підстави вважати, що невжиття заходу забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення по даній справі.

1) Такі міркування ґрунтуються на тому, що уповноваженою особою Відповідача вже неодноразово робилися спроби позбавити Позивача приміщень на АДРЕСА_1, зокрема і шляхом подання до суду позову про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, а саме - нежитлові приміщення на АДРЕСА_1;

2) Позивач також зазначає, що невідомі йому особи вже приходили і оглядали вказані приміщення з явною зацікавленістю ними як об'єктом нерухомості;

3) Крім того, Позивач зазначає, що невжиття запобіжних заходів може призвести до безповоротного порушення законних прав та інтересів Позивача та завдати йому збитки у великих розмірах, оскільки можливе вилучення вказаних приміщень позбавить Позивача реалізації своїх прав як співвласника майна.

До заяви (клопотання) додано копії наступних судових рішень:

- від 08.10.2012р. у справі №5015/2360/12 (постанова ЛАГС), якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2012р. про відмову в позові прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР до ФОП ОСОБА_1 про стягнення неустойки та зобов'язання до звільнення і повернення об'єкта оренди;

- від 08.04.2013р. у справі №5015/4968/12 (рішення ГСЛО), яким відмовлено повністю у позові ПАТ «Львівобленерго» до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання до вчинення дій;

- від 15.08.2013р. у справ №5015/4968/12 (постанова ВГСУ), якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2013р. у справі №5015/4968/12.

Розглянувши заяву (клопотання) про забезпечення позову, вивчивши заявлені доводи та долучені до матеріалів справи докази, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову» (далів Постанова №16), що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У абз.3 п.1 Постанови №16 зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приписами абз.2 п.3 Постанови №16 передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведені Позивачем доводи щодо звернення прокурора, Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР до суду шляхом подання позову про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди не є діями, внаслідок яких може бути неможливим виконати рішення суду, оскільки є реалізацією права звернення до суду, де Позивач (Заявник) вправі скористатись своїми правами як учасник процесу; до того ж, суд не вправі забороняти вжиття заходів чи вчинення дій, постановлених судовим рішенням, оскільки таке набирає сили закону.

Крім того, Позивачем не наведено жодного обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів (про які просить Позивач) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи Позивача щодо зацікавленості спірним майном іншими особами чи вилучення вказаних приміщень в інший, аніж судовий спосіб, жодними доказами ст.33 ГПКУ, не доведені, а є необґрунтованим припущенням.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 33, 66, 67, 86, 87 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Суддя Фартушок Т.Б.