Решение № 35366299, 14.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія - 51 Головуючий у 1 інстанції - Гонтар А.Л.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Азевича В.Б.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дружківський машинобудівний завод» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» (далі Підприємство) про стягнення одноразової грошової винагороди та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем знаходилася у трудових відносинах більш 38 років і була звільненою 27.08.2013 р. за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Протягом вказаного часу вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, що неодноразово заохочувалося керівництвом Підприємства. Згідно Положення про порядок оформлення одноразової допомоги робітникам заводу при виході на пенсію, затвердженого генеральним директором Підприємства та узгодженого профспілкою (далі Положення), вона як особа, яка відпрацювала безперервно на Підприємстві більш 20 років, має право на отримання одноразової допомоги у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат. Разом з тим, при звільненні, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, вказана допомога їй виплачена не була. Виходячи з розміру її заробітної пати, просила стягнути на її користь 11508 грн. Також вважала, що діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просила стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 3000 грн.

Рішенням Дружківського міського суду від 03 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: з відповідача на її користь стягнуто одноразову грошову допомогу в розмірі 11923 грн. 28 коп. та грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Посилаючись на Положення та вважаючи виплату обов'язком Підприємства, суд першої інстанції не звернув уваги, що нарахуванню допомоги передує певна процедура і що така допомога може виплачуватися у рекомендованому розмірі. Мотивуючи свої висновки тим, що Підприємством погіршено державну гарантію працівника на отримання винагороди, суд проігнорував вимоги Закону України «Про оплату праці», згідно якого одноразова винагорода у зв'язку з виходом на пенсію не є державною гарантією. Виплата винагороди передбачена Положенням та Колективним договором по підприємству і, згідно умов Колективного договору, виплачується працівнику при певних умовах. Позивачка після досягнення пенсійного віку не звільнилася, а продовжувала працювати протягом трьох років, на що суд першої інстанції уваги не звернув, як і залишив поза увагою термін та порядок виплати винагороди. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд вийшов за межі її вимог і фактично призначив її суму винагороди у розмірі більшому ніж нею визначено. Посилаючись при ухваленні рішення на порушення Підприємством ст. 116 КЗпП України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що одноразова допомога, на яку претендує позивачка, чинним законодавством не класифікується як заробітна плата. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд не звернув уваги на відсутність у позивачки доказів на підтвердження факту спричинення їй Підприємством такої шкоди.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що остання, відпрацювавши на Підприємстві більш 20 років, відповідно до Положення має право на отримання одноразової допомоги у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат, що складає 11923 грн. 28 коп., виплату якої відповідач зобов'язаний провести. Оскільки Підприємством порушується право позивачки на гарантоване державою право на отримання всіх виплат у день звільнення, суд стягнув з відповідача на користь останньої вищевказану суму та грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням трудового законодавства.

Між тим, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що в період з 11.03.1975 р. по 27.08.2013 р. позивачка знаходилася у трудових відносинах з ПАТ «Дружківський машинобудівний завод», після чого була звільненою за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. Положенням про порядок оформлення одноразової допомоги робітникам заводу при виході на пенсію, затвердженого генеральним директором Підприємства та узгодженого профспілкою, розробленого з метою соціального захисту та матеріального заохочення робітників заводу при виході на пенсію, передбачено при виході на пенсію в залежності від безперервного стажу та рівня середньої заробітної плати за останній рік, виплату одноразової допомоги, зокрема для робітників зі стажем більш 20 років - в розмірі чотирьох середніх заробітних плат. Крім того, даним Положенням також розроблено порядок виплати одноразової допомоги, після додержання якого бухгалтерія Підприємства на підставі наказу нараховує робітнику, який оформлює пенсію, одноразову матеріальну допомогу у зазначеному розмірі. Згідно п. 5.14 Колективного договору, в редакції діючій на день виникнення правовідносин, передбачено виплату одноразової винагороди при виході робітника на пенсію, з урахуванням стажу та клопотання, згідно Положення.

Відповідно до вимог ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Як вбачається з вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин)структура заробітна плати це: Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виходячи з вищевикладеного, одноразова допомога, передбачена Колективним договором, який є обов'язковим для виконання, віднесена до інших заохочувальних виплат, яка проводиться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як вбачається з п.2 Положення в редакції за станом на день виникнення правовідносин), одноразова матеріальна допомога виплачується бухгалтерією на підставі наказу, при наявності коштів протягом року, згідно черговості.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що наказ по Підприємству про виплату позивачці одноразової допомоги у сумі, яка повинна бути визначена підприємством, не видавався і вказана допомога їй нарахована не була.

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для застосування вимог ст. 116 КЗпП України.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги п.5.14 Колективного договору та п.2 Положення, в редакції за станом на день виникнення правовідносин, тобто із змінами, внесеними за рішенням конференція працівників ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» від 07.02.2013 р., якими визначено виплату одноразової допомоги при виході на пенсію за наказом при наявності коштів, протягом одного року, згідно черговості.

Вказані зміни є діючими, оскільки ніким не оспорені та не скасовані і тому є обов'язковими до виконання.

В ході слухання справи встановлено, що позивачка звільнилася за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 27.08.2013 р. і на вказаний період вже діяли вищезазначені зміни до Колективного договору та Положення. Оскільки винагорода виплачується протягом року згідно черговості, то у позивачка ще не виникло право вимоги.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, як в частині стягнення одноразової допомоги, так і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки доказів порушення щодо неї трудового законодавства з боку відповідача судом не встановлено.

Більш того, згідно Положення одноразова допомога, як заохочувальна виплата проводиться за рахунок прибутку Підприємства, на відсутність доказів наявності якого суд першої інстанції уваги не звернув.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позову, пред'явленого до публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» про стягнення одноразової грошової винагороди та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: