№ 353645, 04.12.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

04.12.06 Справа№ 5/2786-19/374

За позовом ТзОВ “Укргазресурс”, с. Нова Любомирка Рівненської області;

До Відповідача: ДПІ у Личаківському районі м. Львова, м. Львів;

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Вахняк О.Є.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Гордієнко В.В. –предст. (дов. №56/2004-DR від 07.09.2004р.)

Відповідача: Томашівський О.Г.-держ. подат. інспектор (дов. №18120/10-0 від 03.10.2006р.)

Сторонам, які взяли участь у справі, роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 49,51 КАС України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Заявлено позовні вимоги ТзОВ “Укргазресурс”, с. Нова Любомирка Рівненської області до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832.

Обставини справи:

Ухвалою від 23.10.2006р. судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 20.11.2006р.

20.11.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.

Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві .

Представник Позивача в судовому засіданні пояснив, що в період з 31.10.2005р. по 08.12.2005р. працівниками ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Укргазресурс” за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. за результатами якої складено Акт від 15.12.2005р. № 373/23-0/31215293 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного:

Згідно з вимогами п. 3.2 ст.3 Закону України ”Про податок на додану вартість” визначено чіткий, вичерпний перелік операцій, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема п.п.3.2.1 передбачено, що не є об’єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у Запереченні на позовну заяву.

Представник ВІдповідача пояснив, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТзОВ “Укргазресурс” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р.

Під час проведення перевірки встановлено заниження Позивачем податку на додану вартість за липень 2004р. на суму 70 972,00грн.

Як свідчать обставини справи, ТзОВ “ Укргазресурс” було укладено Договір б/н від 22.05.2004р. з ПП “Веста”, відповідно до якого ТзОВ “ Укргазресурс” (Відчужувач) передає, а ПП “Веста” (Набувач) отримує частку у статутному капіталі (корпоративні права) ТзОВ “4П”.

Продаж корпоративних прав відповідно до умов Договору здійснено за 354860,80грн.

На думку Відповідача, відповідно до вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”, корпоративні права –це право власності на статутний фонд(капітал) юридичної особи або його частку, включаючи права на управління, отримання частки прибутку такої юридичної особи.

Як наголосив Відповідач,- корпоративне право визначається як об”єкт власності, а опереції з продажу корпоративних прав є об”єктом оподаткування на додану вартість.

Розглянувши документи та інші докази, що подані Сторонами, заслухавши пояснення та заперечення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, що мають значення для справи, суд встановив наступне:

В період з 31.10.2005р. по 08.12.2005р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Укргазресурс” за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено Акт від 15.12.2005р. № 373/23-0/31215293.

На підставі вказаного Акту ДПІ у Личаківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832 про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 106 458,00 грн. (в тому числі 70 972,00 грн. –основний платіж, 35 486,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

В Акті перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, м. львів встановлено заниження ТзОВ “Укргазресурс” податку на додану вартість у липні 2004р. на суму 70 972,00 грн.

В обґрунтування вказаного висновку, податковий орган посилається на те, що Товариством укладено Договір б/н від 22.05.2004р. з ПП “Веста”, відповідно до умов п.1.2 якого ТзОВ “Укргазресурс”(Відчужувач) передає, а ПП “Веста”(Набувач) отримує частку у статутному капіталі ТзОВ “4П” (надалі –корпоративні права).

Продаж корпоративних прав відповідно до п.2 Договору здійснений за 354 860,80 грн., передачу права власності на корпоративні права здійснено 21.07.2004р., Акт прийому-передачі б/н від 21.07.2004р.

Як зазначив представник, операції з продажу корпоративних прав є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки є продажем послуг, в зв’язку з чим Відповідач вважає, що в порушення вимог п.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” Товариством не включено до бази оподаткування податком на додану вартість продаж корпоративних прав на суму 354 861,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2004р. на суму 70 972,00 грн.

Однак, висновок податкового органу про те, що продаж корпоративних прав є продажем послуг, в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно з вимогами пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” продаж послуг (робіт) –будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової власності.

Згідно з цим пунктом до послуг належить надання права на користування або розпорядження об’єктами власності за компенсацією.

Корпоративне право –це право власності на статутний фонд юридичної особи чи його частку. Отже, продаж корпоративного права означає продаж за компенсацію права власності на статутний фонд, а не продаж права користування або розпорядження статутним фондом.

Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності містить три елементи: володіння, користування і розпорядження майном. Оскільки, під послугою вважаються операції з надання права на користування або розпорядження об'єктами власності без їх передачі у володіння, тому немає підстав стверджувати, що продаж корпоративного права є послугою.

Вищенаведене свідчить про те, що якщо під продаж підпадають довгострокові фінансові інвестиції (корпоративне право), які належать до необоротних активів, то такий продаж не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

В той же час, п. 3.2 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено чіткий, вичерпний перелік операцій, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема п.п.3.2.1 передбачено, що не є об’єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Слід також зазначити, що визначаючи зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків від договірної продажної вартості корпоративного права, Відповідачем порушено вимогу чинного законодавства, зокрема пункт 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким база оподаткування податком на додану вартість визначається, виходячи із договірної вартості за винятком податку на додану вартість.

За даних обставин, суд вважає доведеним невідповідність висновків податкового органу щодо визначення об’єкту оподаткування податком на додану вартість фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства та безпідставність прийняття на їх основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 106 458,00 грн. (в тому числі 70 972,00 грн. –основний платіж, 35 486,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що нормативно та документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 81, 82, 86, 98, 154, 158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 29.12.2005р. №0003582300/023-0/22832 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 106 458,00 грн. –визнати нечинним і скасувати.

3. Судові витрати покласти на Позивача.

Поставнову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Левицька Н.Г.