№ 35308521, 15.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 року Справа № 922/3462/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І.,суддя Потапенко В.І., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Штепи М.М., наказ № 13-к від 18.07.2008 р., Черненко І.І., довіреність № 735 від 08.11.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3140 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 922/3462/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр", с. Червоногранітне Вологодсько-Волинського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Гормаш", м. Харків

про стягнення 20 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Лезниківський кар'єр" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Гормаш" про стягнення з останнього 20000 грн., які були перераховані позивачем в якості передплати по договору поставки № 42 від 13.07.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 922/3462/13 (суддя Макаренко О.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Лезниківський кар'єр" із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на те, що господарським судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок, що договір поставки № 42 від 13.07.2011 р., на виконання якого позивач перерахував 20 000 грн. передплати не було достроково припинено.На думку апелянта цей договір достроково припинився внаслідок його односторонньої відмови від нього, можливість якої передбачена пунктом 5.6.7 договору, відповідно до якого одностороння відмова від виконання договору неприпустима, у випадку необґрунтованої відмови.

Позивач вважає, що за змістом вказаного пункту договору ним передбачена можливість односторонньої відмови від договору виключно за умови наявності обґрунтованих причин для цього, а оскільки чинним законодавством не визначено обов'язку детального формулювання в договорі підстав односторонньої відмови, позивач правомірно листом від 18.07.2013 р. № 0713/17 відмовився від договору з підстав введення щодо нього у провадженні по справі про банкрутство процедури санації, якою не передбачено асигнувань на придбання предмету договору.

Представники відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2011 р. між позивачем (покупецем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір поставки №42 ( т. 1 а.с. 13-14), згідно з предметом якого продавець зобов'язався поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору ( п. 1.1. договору ), при цьому найменування, кількість, строки та ціна товару вказуються у специфікації до даного договору, яка є його невід'ємною частиною ( п. 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки № 42 від 13.07.2011 р. сторонами було підписано спеціфікацію № 1 до нього ( т. 1 а.с. 15), згідно з якою предметом поставки визначено грохот ГІЛ-52ПРЛ вартістю 145200 грн.

В цій специфікації сторони узгодили такий порядок оплати товару: 50% передплата, 50% за фактом готовності товару до відвантаження. Строк поставки: протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з виписок по банківських рахунках позивача та відповідача ( т.1 а.с. 20, 100), 16.08.2013 р. на виконання умов договору позивач частково перерахував на рахунок відповідача обумовлену договором суму передплати в розмірі 20 000 грн.

Листом № 807 від 12.10.2011 р. відповідач повідомив позивача , що грохот ГІЛ-52ПРЛ готовий для відвантаження 25.10.2011 р. та просив перерахувати решту суми оплати за товар(т. 1 а.с. 112).

Листом від 31.08.2012 р. № 0812/55 ( т. 1 а.с. 16, 116) позивач звернувся до відповідача з пропозицією припинення дії договору поставки від 13.07.2011 р. № 42 та повернення передплати в сумі 20000 грн., посилаючись на істотну зміну обставин щодо платоспроможності позивача, які не дозволяють виконати умови договору щодо внесення повної суми передплати, а саме, порушення ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.07.2011 р. провадження у справи про банкрутство позивача, введення у цьому провадженні процедури санації із затвердженням плану санації позивача, який не передбачає асигнувань на придбання обладнання, яке є предметом договору.

Листом від 18.07.2013 р. № 0713/17 ( т. 1 а.с. 17,118) позивач, посилаючись на ті ж самі обставини, що і в листі 31.08.2012 р. № 0812/55 ( т. 1 а.с. 16, 116) повідомив відповідача про свою відмову від договору поставки № 42 від 13.07.2011 р. на підставі п 5.7. цього договору та висунув вимогу про повернення передплати в сумі 20000 грн.

У відповідь на цей лист відповідач листом від 22.07.2013 р. № 601 ( т. 1 а.с. 18) повідомив позивача, що пунктом 5.7 договору передбачено неприпустимість одностороннього розірвання договору, а у зв'язку з істотною зміною обставин договір може бути розірваний на вимогу заінтересованої сторони лише за рішенням суду та запропонував звернутися для вирішення цього питання до суду або виконати умови договору.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача перераховану ним на виконання умов договору поставки № 42 від 13.07.2011 р. суму попередньої оплати в розмірі 20 000,00 грн., посилаючись на те, що цей договір припинився внаслідок його односторонньої відмови листом від 18.07.2013 р. № 0713/17 ( т. 1 а.с. 17,118), можливість якої передбачена пунктом 5.7 договору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, враховуючи при цьому підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступні підстави.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Так, відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин договір може бути розірваний або за згодою сторін, або, в разі недосягнення такої згоди - на вимогу заінтересованої сторони лише за рішенням суду та за наявності умов, передбачених частиною 2 вказаної статті.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається, що договір поставки № 42 від 13.07.2011 р. було розірвано за рішенням суду, в тому числі і через істотну зміну обставин, на яку посилається позивач в позовній заяві.

Також цей договір не було припинено відповідно до його пункту 5.7. внаслідок односторонньої відмові від нього позивача листом 18.07.2013 р. № 0713/17 ( т. 1 а.с. 17,118).

Так, в пункті 5.7 договору поставки № 42 від 13.07.2011 р. зазначено, що одностороння відмова від виконання його умов неприпустима, у випадку необґрунтованої відмови.

Зі змісту цього пункту вбачається, що сторони передбачили можливість односторонньої відмови від його виконання за наявності обґрунтованих причин.

Оскільки у вказаному пункті договору не зазначено конкретних причин, за яких можлива односторонньої відмова від його виконання, так само як і не міститься положень щодо можливості такої відмови за наявності будь-яких причин, колегія суддів вважає, що в цьому пункті передбачено можливість односторонньої відмови від договору лише за наявності причин, які відповідно до чинного законодавства передбачені в якості підстав для такої відмови.

Однак обставини, на які послався позивач в листі 18.07.2013 р. № 0713/17 ( т. 1 а.с. 17,118), а саме введення судом у провадженні по справі про банкрутство процедури санації, якою не передбачено асигнувань на придбання предмету договору не передбачено чинним законодавством як підстава для односторонньої відмови від договору.

Окрім цього слід зазначити, що частиною 2 статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця в разі непередання йому товару продавцем вимагати або передання попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте у спірних правовідносинах відсутні підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну суму передплати відповідно до положень цієї статті, оскільки, по-перше відповідачем не було пропущено строк передання товару через те, що згідно зі специфікацією № 1 цей строк настає через 60 днів після здійснення повної передплати -50% вартості товару тобто в сумі 122600 грн., тоді як позивачем не було здійснено передплати в цьому розмірі (що ним не заперечується), та по-друге, позивачем не висувались до відповідача вимоги щодо повернення попередньої оплати саме через непередання товару у встановлений строк.

Зважаючи на наведені обставини та норми, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача передплати по договору поставки № 42 від 13.07.2011 р. відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 99, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 922/3462/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 15.11.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Барбашова С.В.