№ 3530412, 12.03.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 р. Справа № 2-а-410/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна,

При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

За участю

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

прокурора: ОСОБА_4 - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах

свідка: ОСОБА_5

 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: ОСОБА_1

про: стягнення 1700 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Козятинським транспортним прокурором в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області подано позов про стягнення з ОСОБА_1 1700 грн. накладених фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Уточненням до позовної заяви №2-а-1/684 від 02.03.2009р. представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 1700 грн. фінансових санкцій за здійснення перевезення пасажирів на таксі без документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В судовому засіданні представник позивача та прокурор уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач у поясненнях від 09.02.2009р. та в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не проводив ніяких перевезень з метою отримання прибутку, а автомобіль не обладнаний лічильником. Крім того, відповідач пояснив він дійсно перевозив людей, які є його знайомими, на похорон в село Чернятин Калинівського району, а в салоні автомобіля наявна рація, він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, у 2008-2009 роках видом його діяльності, по якому він сплачував єдиний податок було зазначено - діяльність таксі, хоча нею він не займався.

Свідок - ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що дійсно 07.07.2008р. ОСОБА_1 відвозив її до села Чернятин Калинівського району, у зв'язку зі смертю батька. При цьому, на протязі перебування у дорозі ніхто їх не зупиняв, ні таксометра, ні антени в автомобілі вона не бачила, з приводу розпізнавальних знаків на автомобілі (фішок) нічого пояснити не може.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, свідка та дослідивши подані докази, судом встановлено, що 07.07.2008р. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, згідно завдання від 07.07.2008р. №035667, було здійснено перевірку транспортного засобу NISSAN BLUEBIRD, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №050049 від 07.07.2008р.

Проведеною перевіркою встановлено, що у водієм та одночасно перевізником ОСОБА_1 при наданні послуг по перевезенню пасажирів, були відсутні документи, передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ліцензійна картка.

Зокрема, згаданою нормою Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою виконуючого обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №056953 від 28.07.2008р. до ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.

Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу рекомендованим листом, який відділенням поштового зв'язку на адресу позивача не повертався, що свідчить про його отримання адресатом.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, хоча і жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України "Про автомобільний транспорт" не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.

Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Згідно положень ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем та прокурором докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються, оскільки вони вступають у протиріччя з матеріалами справи та фактичними обставинами. Крім того, показання свідка - ОСОБА_5, суд вважає не переконливими, оскільки вони не спростовують факту проведення державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області перевірки з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідачем.

Поряд з цим суд наголошує, що оскільки відповідач - ОСОБА_1 скоїв порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснюючи свою підприємницьку діяльність, будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, тому і фінансова санкція в сумі 1700 грн. має бути стягнута з нього як з підприємця.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015)1700 грн. фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 13.03.09

Суддя Драчук Тетяна Олександрівна