Постановление суда № 35273488, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 520/2624/13-а

Категорія: 12 Головуючий в 1 інстанції: Огренич І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Одеської міської ради, третя особа комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту» про визнання незаконним та скасування наказу № 15 від 15 січня 2013 року «Про проведення перевірки», визнання незаконними дій щодо проведення перевірки комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту», в результаті якої складений та затверджений акт перевірки від 04 лютого 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 11 червня 2013 року Київський районний суд м. Одеси залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Одеської міської ради, третя особа комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту» про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 15 від 15 січня 2013 року «Про проведення перевірки», про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту», в результаті якої складений та затверджений акт перевірки від 04 лютого 2013 року.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки незаконні дії відповідача призвели до звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту».

Управління охорони здоров'я Одеської міської ради надало письмові заперечення, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Комунальне підприємство «Автобаза санітарного транспорту» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції встановив, що позивач на момент звернення до суду був звільнений з посади директора КП «Автобаза санітарного транспорту».

Оскільки предметом спору є нормативно-правовий акт, який не стосується прав та інтересів позивача, суд першої інстанції встановив відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності, також пославшись при цьому, що позивачем по справі може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, тоді як оскаржений нормативно-правовий акт стосується КП «Автобаза санітарного транспорту», а не ОСОБА_1

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення наказу Управління охорони здоров'я Одеської міської ради № 15 від 15 січня 2013 року «Про проведення перевірки», як нормативно-правового акту.

Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Оскаржений позивачем наказ є актом індивідуальної дії.

Акти індивідуальної дій відрізняються від нормативно-правових актів за критерієм юридичної природи, оскільки акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Також окрім оскарження наказу про проведення перевірки, предметом спору є дії відповідача щодо проведення перевірки, за наслідками якої був складений та затверджений акт.

Таким чином, суд першої інстанції помилково послався на ст. 171 КАС України, якою встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради АРК, орачів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 25 ЦК здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність виникає у фізичної особи у момент її народження, а припиняється у момент її смерті. Натомість, адміністративна процесуальна правоздатність виникає в особи з моменту виникнення адміністративно-процесуальних правовідносин. До виникнення процесуальних правовідносин у особи існує лише право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 55 Конституції України, ст. 6 КАС).

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді. Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Це означає, що наявність процесуальної дієздатності необхідна лише для самостійного ведення адміністративного процесу. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, у разі надання повної цивільної дієздатності особі яка не досягла повноліття, у порядку, встановленому ЦК України, (ст. 34, ст. 35 ЦК України, ст. 18, ст. 23, ст. 156 СК України ).

Адміністративна процесуальна дієздатність фізичних осіб тісно пов'язана з дієздатністю у матеріальних правовідносинах.

Предметом спору є наказ № 15 від 15 січня 2013 року «Про проведення перевірки» та дії щодо проведення перевірки в період з 15 по 30 січня 2013 року, а позивач звільнений з посади директора КП «Автобаза санітарного транспорту» з 12 лютого 2013 року розпорядженням міського голови № 170/К-01р від 12 лютого 2013 року,.

Апеляційний суд вважає, що відсутність порушених прав позивача оскарженим актом може бути підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позову, а не для висновку щодо відсутності адміністративно-процесуальної дієздатності.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати в розмірі 57,35 грн., понесені апелянтом, мають бути відшкодованіі йому в повному обсязі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Одеси відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. 206, ч. 2 ст. 211, ч. 6 ст. 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1.

Справу № 520/2624/13-а направити до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Стягнути з місцевого бюджету м. Одеси на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індетифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 57,35 грн. (п'ятдесят сім гривень 35 коп.) судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко