№ 3525816, 13.04.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

13 квітня 2009 р.                                                                                      Справа № 2-а-10749/08

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Олійнику Ігорю Васильовичу 

За участю представників сторін:

позивача      :   Стадник С.І., Присяжний О.П., представники на підставі довіреностей

відповідача :   не з'явився, причини неявки суду не відомі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Лебедєва О.С., представник на підставі довіреності

розглянувши матеріали справи

за позовом: військової частини А 0549  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці 

про: визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ :

Військова частина А 0549 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій незаконними зобов’язання до вчинення певних дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано наступним.

ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2008 року. На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення –рішення: № 0000961722/0 від 03.09.2008 року, яким позивачу за порушення п. 3.5, п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”визначено податкове зобов’язання в розмірі 20161 грн. основного платежу та 40322 грн. штрафних санкцій; № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, піп. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6, піп. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, піп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено податкове зобов’язання в розмірі 84687 грн. основного платежу та 42344 грн. штрафних санкцій.

Позивач не вбачає в своїх діях вищевказаних порушень та вважає рішення відповідача незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Так, на думку позивача, об’єкт оподаткування по податку з доходів фізичних осіб, протягом січня-квітня 2007 року, визначений  ним правильно без урахування збору до Пенсійного фонду України та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які були компенсовані відповідно до вимог телеграми Міністерства оборони України № НР 248/9/39.

Стосовно податку на додану вартість та формування податкового кредиту по даному податку, позивач вказує, що хоча на період проведення перевірки військова частина А 0549 не змогла надати податкові накладні вчасно у зв’язку з порушенням ведення звітності податкових документів, проте на даний час такі податкові накладні є в наявності. Тому, визначення позивачем податкових зобов’язань з ПДВ є підтвердженими документально і можуть бути пред’явлені для здійснення нарахування податкового кредиту. Виходячи з цього, позивач вбачає підстави для надання йому податкового кредиту та зменшення сум податкових зобов’язань вказаних в податковому повідомленні – рішенні № 0000303500/0 від 03.09.2008 року.

За таких підстав позивач просить суд: прийняти позовну заяву до розгляду (п. 1); визнати незаконними дії ДПІ у м. Вінниці стосовно прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000961722/0, № 0000303500/0 від 03.09.2008 року та скасувати ці рішення (п. 2);  зобов’язати відповідача провести нарахування суми грошових коштів, які вносились позивачем  в період з 01.05.2007 року по теперішній час до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування в збільшеному розмірі та перерахувати нараховану суму на рахунок позивача (п. 3); зобов’язати ДПІ у м. Вінниці надати військовій частині податковий кредит (п. 4).

Заявою № 3357 від 19.11.2008 року позивач уточнив позовні вимоги піп. 3, 4  та просив суд зобов’язати ДПІ у м. Вінниці врахувати в оплату майбутніх періодів податок з доходів фізичних осіб в сумі 139882 грн. 35 коп., які сплачувались військовою частиною в завищеному вигляді, а також визнати право військової частини на отримання податкового кредиту по ПДВ та зобов’язати ДПІ у м. Вінниці нарахувати податковий кредит в сумі 70583,02 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року. Окрім того, виключити суму 5735,16 грн., яка включена в зобов’язання по податковому повідомленню –рішенню № 0000303500/0від 03.09.2008 року, що утримувалась з грошового забезпечення військовослужбовців.

Заявою № 3467 від 28.11.2008 року позивач збільшив позовні вимоги та з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а саме порушення терміну проведення перевірки, просив суд визнати такі дії ДПІ у м. Вінниці неправомірними.

Заявою № 3466 від 28.11.2008 року позивач уточнив позовні вимоги по п. 4 та просив суд визнати право військової частини А0549 на отримання податкового кредиту з ПДВ та зобов’язати ДПІ у м. Вінниці надати податковий кредит на суму 70583,02 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року, виключити суму 955,86 грн., яка включена в загальну суму зобов’язання по податковому повідомленню –рішенню № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, що утримувалась з грошового забезпечення військовослужбовців.

У судовому засіданні представники позивача, підтримали уточнені позовні вимоги та з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, просили суд задоволити вказані позовні вимоги. Також зазначили, що визнають порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”наведених в акті та підтверджених висновком експерта.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відповідно до письмових заперечень, відповідач заперечує проти позову, виходячи з наступного. Враховуючи вимоги піп. “д”п. 1.3  ст. 1, п. 3.5 ст. 3, п. п. 22.2, 22.7 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, військова частина в період з січня по квітень 2007 року не мала законних підстав прирівнювати грошове забезпечення до заробітної плати та проводити відрахування збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування без оподаткування. Так, дохід у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців не є заробітною платою і не може до неї прирівнюватись, так як не відноситься до виплат чи винагороди за відносинами трудового найму. Тому п. 3.5. Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”при визначенні об’єкта оподаткування на дохід у вигляді грошового забезпечення не поширюються, адже об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовцям є сума грошового забезпечення без вирахувань збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стосовно визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, то вони визначені, оскільки позивачем в перевіряємий період не здійснювалось ведення обліку сум податкового кредиту, декларувалось нульове значення сум по податковому кредиту, були відсутні податкові накладні, касові чеки чи інші документи що підтверджують суми сплаченого податку на додану вартість. А тому наявні підстави для застосування до позивача відповідальності за вказане порушення у вигляді фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 13.11.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці. Представник третьої особи у судовому засіданні вказала, що військова частина зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”позивач зобов’язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно піп. 2.1.2 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 64/8663 віл 19.12.2003 року, платниками страхових внесків є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу. Відповідно до піп. 11.11 п. 11 Інструкції вказані платники, щомісяця складають у двох примірниках розрахунки суми страхових внесків у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Наказом в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці Здітовецького С.Г. № 1206/23п від 14.07.2008 року вирішено провести позапланову виїзну документальну перевірку військової частини А0549 з 14.07.2008 року по 25.07.2008 року терміном на 10 робочих днів.

Направленням № 94/23 від 14.07.2008 року ДПІ у м. Вінниці уповноважено головного державного податкового ревізора –інспектора ДПА у Вінницькій області Янчевського І.В. на проведення з 14.07.2008 року по 25.07.2008 року виїзної позапланової документальної перевірки військової частини А 0549 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У відповідності до наказу ДПІ у м. Вінниці № 1354/23-п від 04.08.2008 року, вирішено продовжити позапланову виїзну документальну перевірку військової частини А 0549 з 04.08.2008 року по 08.08.2008 року терміном на 5 робочих днів.

Згідно акту перевірки № 2116/35-30/08540799 від 20.08.2008 року, ДПІ у м. Вінниці проведено виїзну позапланову документальну перевірку військової частини А 0549 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.05.2008 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог піп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму –84686,98 грн., в тому числі по періодах за 2006 рік на суму 65512,09 грн., з яких: за січень –3602,25 грн., за лютий –5121,68 грн., за березень –7899,73 грн., за квітень - 6564,15 грн., за травень –6526,51 грн., за червень –3876,34 грн., за липень –2740,99 грн., за серпень – 8381,05 грн., за вересень –3617,27 грн., за жовтень –3389,42 грн., за листопад –4481,49 грн., за грудень –9311,21 грн. За 2007 рік на суму –19174,89 грн., у тому числі за січень –6022,72 грн., за лютий – 7343,57 грн., за березень - 5808,60 грн. А також, порушення вимог піп. 3.1.1 п. 3.1 та п. 3.5  ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб (військовослужбовців) за січень – квітень 2007 року на суму –20160,75 грн., в тому числі по періодах: за січень –342,70 грн., за лютий – 9911,41 грн., за березень –4886,96 грн., за квітень –5019,68 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення –рішення:

№ 0000961722/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення п. 3.5, п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 60483 грн., з яких основний платіж 20161 грн., штрафні санкції - 40322 грн.;

№ 0000303500/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 127031 грн., з яких основний платіж - 84687 грн., штрафні санкції - 42344 грн.

Позовні вимоги про визнання дії ДПІ у м. Вінниці незаконними щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000961722/0, № 0000303500/0 від 03.09.2008 року та скасування останніх, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так, порушення, за які ДПІ у м. Вінниці визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб рішенням № 0000961722/0 від 03.09.2008 року відображені в п. 3.1.7 акту перевірки. Перевіркою встановлено, що військова частина А 0549 відповідно до вимог ст. 100 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”починаючи з 01.01.2007 року проводить відрахування збору до Пенсійного фонду України з грошового забезпечення військовослужбовців. За період з 01.01.2007 року по 01.05.2007 року проведено відрахувань збору до Пенсійного фонду України з грошового утримання військовослужбовців на загальну суму 134405,01 грн., у тому числі: за січень в сумі 2284,64 грн., за лютий в сумі 66076,11 грн., за березень –32579,70 грн., за квітень –33464,56 грн. Протягом січня-квітня 2007 року військова частина здійснила виплату військовослужбовцям компенсації утриманих протягом січня –квітня 2007 року сум збору до Пенсійного фонду на загальну суму 134405,01 грн. Чим фактично на вказану суму збільшено виплату військовослужбовцям обсягів грошового забезпечення, тобто виплачено додатковий дохід без оподаткування його податком з доходів фізичних осіб.

Суд погоджується з вказаними висновками відповідача.

Так, ст. 100 Закону України “Про державний бюджету України на 2007 рік”установлено, що у 2007 році особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці  надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи рядового  і начальницького  складу підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами. Страхувальниками (платниками страхових внесків до  Пенсійного фонду України)  є  військові  частини,  підприємства,  установи, організації та органи,  які виплачують  грошове  забезпечення  для зазначених осіб.

Обчислення страхових  внесків  за  вказаних осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та  інших  документів, відповідно  до яких провадиться обчислення грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески. Об'єктом оподаткування для страхувальників є фактичні витрати на  грошове  забезпечення,  а  для  застрахованих  осіб –сукупний оподатковуваний доход.

При цьому поняття сукупний оподатковуваний дохід співпадає з поняттям загальний оподатковуваний дохід, визначеним в п.п. 1.6. ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”та являє собою будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”(в редакції чинній на час проведення компенсації), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших  виплат, одержаних військовослужбовцями,  особами рядового і начальницького складу  органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

А тому, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб для військовослужбовців є доходи у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород, одержаних ними у зв’язку з виконанням обов’язку по несенню служби.

У відповідності п. 3.5. ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як  нарахована  сума  такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок  доходу  найманої  особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей”, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,  винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно п.п. 1.1. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 року № 251/5442 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового  забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

В свою чергу поняття заробітної плати визначено в ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”відповідно до якого для цілей цього закону під терміном "заробітна  плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 1.1 ст. 1 Закону). Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених,  наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи  є  такий  працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної  плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому  числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому)  користуванні  та/або  є зареєстрованим  у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України ( п. “д”п.п. 1.3 ст. 1 Закону).

Згідно п. п. 1, 2 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній  із  захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.  Порядок проходження громадянами України військової служби, їх  права  та обов'язки  визначаються  цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

З наведеного видно, що військова служба являється державною службою особливого характеру, порядок її проходження  не пов’язаний з відносинами трудового найму та регулюється спеціальними законами.

Вказане підтверджується також визначеним найманої особи наведеному в п.п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, зокрема такою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту)  відповідно  до  закону.  При  цьому  усі  вигоди  від виконання  такої  трудової  функції  (крім  заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород  на її користь, передбачених  законодавством), а також  усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Враховуючи викладене, об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб під час нарахування доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців є сума грошового забезпечення без вирахувань збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, до складу загального місячного  оподатковуваного  доходу включаються, доходи у вигляді заробітної  плати,  інші  виплати  та винагороди,  нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до “г”п.п. 4.2.9 п. 4.2 дохід, отриманий платником податку від його працедавця як  додаткове благо (за винятками,  передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми  грошового  або  майнового  відшкодування  будь-яких витрат  або  втрат  платника  податку,  крім  тих,  що  підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за  рахунок  бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 3.1.1 ст. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

За таких підстав, позивач не мав права на заниження загального місячного оподатковуваного доходу військовослужбовців на суму нарахованих та компенсованих відрахувань збору до Пенсійного фонду в січні-квітні 2007 року в розмірі 134405,01 грн.

У відповідності до п.п. 20.1 ст. 20 Закону, розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування  визначаються  законом,  що регулює  такі  питання,  якщо  інше  не  встановлене нормами цього Закону.

Відповідальність за виявлені порушення передбачена п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якої у разі  коли  платник   податків   здійснює   продаж (відчуження)  товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку,  збору  (обов'язкового платежу),  якщо  відповідно  до  законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження)  або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми  зобов'язання  з  такого  податку,  збору  (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції)  або коштів відповідно до закону.

Як встановлено судом військовою частиною проведено компенсацію утриманих протягом січня –квітня 2007 року сум відрахувань збору до Пенсійного фонду, зокрема: за січень 2007 року –2284,64 грн., за лютий 2007 року –66076,11 грн., за березень 2007 року -32579,70 грн., квітень 2007 року –33464,56 грн., а всього на загальну суму 134405,01 грн.

З урахуванням вимог п.п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ставка податку для позивача становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. А тому, донарахований відповідачем розмір податку з доходів військовослужбовців у вигляді компенсації - 134405,01 за січень-квітень 2007 року у розмірі 20160,75 грн. (134405,01 х 15% :100 = 20160,75) являється правомірним.

Правомірно визначено в оскаржуваному рішення розмір штрафних санкцій що становить 40332 (20160,75х2=40321,5) грн.

 Зазначені обставини підтверджується також висновком фінансово-економічної експертизи № 3775 від 16.03.2009 року, згідно якого висновки акту виїзної планової документальної перевірки № 2116/3530/08540799 від 20.08.2008 року в частині донарахування податкових зобов’язань з прибуткового податку з доходів фізичних осіб в сумі 20161 грн. документально підтверджується.

Враховуючи сукупність зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення –рішення № 0000961722/0 від 03.09.2008 року.

Що стосується порушень, за які ДПІ у м. Вінниці визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість рішенням № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, вони відображені в п. 3.1.5 акту перевірки. Так, перевіркою встановлено, що військова частина А 0549 занизила податок на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 01.06.2008 року на загальну суму –84686,98 грн. Так, будучи зареєстрованою платником податку на додану вартість військова частина А 0549 (свідоцтво №01837549 про реєстрацію платника ПДВ від 30.05.01 року) застосовувала ставку оподаткування в розмірі 20 відсотків (до бази оподаткування) при здійсненні операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. При цьому, щомісячно подавались податкові декларації з вказаного податку, не декларуючи від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту.

Відповідачем за результатами перевірки встановлено порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”(далі Закон № 168) та проведено нарахування сум податку на додану вартість по наступним операціям здійснених позивачем та в наступних розмірах.

У розмірі - 70 681,76 грн., за порушення вимог п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168,  надання  платних послуг з проживання  мешканцям  двох гуртожитків розташованих в будинках за № 20 по вул. Червоноармійській та за № 6 по провулку Литовському в м. Вінниці та готелю розташованого в будинку за № 24 по вул. Червоноармійській у м. Вінниці та заниження задекларованих обсягів поставки за період з 01.01.06р. по 01.04.07р. на загальну суму - 353 408,17грн. А саме, 472 290,02 грн. - обсяг поставки встановлений на підставі реєстрів платежів за період з 03.01.06р. по 23.03.07р., складених та підписаних бухгалтерами двох вищевказаних гуртожитків та готелю, завірених печаткою та наданих  Будинкоуправлінням  №  1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці код за ЄДРПОУ - 24964352, на запит ДПА у Вінницькій області від 28.07.08р. за № 10391/10/26-37 за мінусом 118 881,85 грн. - задекларованого обсягу поставки по наданню послуг з проживання мешканцям трьох вищевказаних об'єктів ( том 1 а.с. 161- 167).

У розмірі - 14005,22 грн., за порушення протягом січня-грудня 2006 року вимог  п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168. Даний обсяг заниження встановлено перевіркою банківських виписок про рух коштів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках за № 35225052000038 та за № 35229025000038, відкритих для в/ч А 0549 у Головному управлінні Державного казначейства м. Вінниці (найменування операцій та перелік покупців, по яких встановлено вищевказаний обсяг заниження податкових зобов'язань, наведено в п.п. 3.1.5.3 акту перевірки за № 2116/35-30/08540799 від 20.08.08р.)

Визначення сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість здійснено внаслідок того, що позивачем порушені наступні норми закону.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України  № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

-   поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі  права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

-   ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

-   вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Поставка товарів, згідно п.1.4 ст.1 Закону №168, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є об'єктом оподаткування операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону № 168, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону № 168, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст.6 Закону).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.1.6 та п.1.7 Закону №168, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законом № 168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону):

-   або  дата зарахування коштів  від  покупця  (замовника)  на  банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів  у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-   або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку,

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-   або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-   або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168 є рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону).

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року №250, подання податкової декларації по податку на додану вартість передбачено п.п.4.1 п.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000р. №2181.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні. Дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Проте, військова частина А 0549, як зазначалось вище в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97р. №168 занизила податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з січня 2006р. по травень 2008 р. на суму 84686,98 грн.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про надання позивачу податкового кредиту, оскільки у перевіряємий період військовою частиною: не здійснювалось ведення обліку сум податкового кредиту;  декларувалась нульова сума податкового кредиту згідно поданих до ДПІ у м. Вінниці податкових декларацій; на час перевірки були відсутні податкові накладні, що підтверджують суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість; відсутні касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника, загальна сума   поставлених товарів (послуг) згідно яких не перевищила 200 гривень за день (без урахуванням податку на додану вартість).

Відповідно до вимог та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки, а також на дату подання заперечень на акт перевірки військова частина А 0549 документально не підтвердила своє право на податковий кредит, за період з 01.01.06р. по 31.05.2008 р., у відповідача були відсутні підстави для визначення такого кредиту.

Вказані обставини частково підтверджуються також висновком фінансово-економічної експертизи № 3775 від 16.03.2009 року, згідно якого висновки акту виїзної планової документальної перевірки № 2116/3530/08540799 від 20.08.2008 року в частині донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 15827 грн. документально підтверджується. В невиконання вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”військова частина А 0549 занизила податкові зобов’язання з податку на додану вартість за період з січня 2006 року по травень 2008 року в сумі 15827 грн.

Також, суд не приймає до уваги реєстри отриманих та виданих податкових накладних наданих позивачем, оскільки їх ведення здійснено з порушенням Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 770 від 18.07.2005 року (далі –Порядок №244).

Так, відповідно до Порядку № 244, у графі 1 записується порядковий  номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) (п.п. 11.1 п. 11 Порядку). До граф 2-5 переносять відповідні реквізити податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (п.п. 11.2 п. 11 Порядку). Платники податку, у яких податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, визначають   щомісячні   підсумки щоденно зареєстрованих операцій (п. 12.1 п. 12 Порядку).

У відповідності до п.п. “а”, “б”п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної.

Як встановлено судом з реєстрів видаткових податкових накладних та цих накладних, позивачем в порушення вказаних норм: видавались податкові накладні під одним і тим же номером, з різними датами видачі та на різні суми; не здійснювалась щоденна реєстрація здійснених операцій, що підтверджено п. 2 Реєстру виданих податкових накладних, де не в хронологічному порядку вказано дати виписки податкових накладних.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, обов'язок доведення  того,  що  будь-яке  нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках,  визначених  підпунктом 4.2.2 цього  пункту, є помилковим, покладається  на  платника податків. п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 даного Закону визначено, контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані  документальних  перевірок   результатів   діяльності платника  податків  свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Військовою частиною А 0549 не виконано обов'язок щодо доведення помилковості нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи сукупність зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення –рішення № 0000303500/0 від 03.09.2008 року.

З підстав наведених вище не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права військової частини А0549 на отримання податкового кредиту та зобов’язання ДПІ у м. Вінниці надати податковий кредит на суму 70583,02 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року. А саме, позивачем не забезпечено ведення обліку сум податкового кредиту;  декларувалась нульова сума податкового кредиту згідно поданих до ДПІ у м. Вінниці податкових декларацій; відсутнє документальне підтвердження права на податковий кредит на вищевказану суму.

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем строків проведення перевірки, оскільки право органів державної податкової служби на продовження термінів перевірки передбачено ч. 13 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. ДПІ у м. Вінниці скориставшись вказаним правом наказом № 1354/23-п від 04.08.2008 року продовжила термін проведення перевірки з 04.08.2008 року по 08.08.2008 року, тобто на 5 робочих днів, що не являється порушенням закону.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 4) безсторонньо (неупереджено);

 5) добросовісно;

 6) розсудливо;

 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – 

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову військової частини А 0549 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000961722/0, № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  14.04.09 

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна