Решение № 35231883, 13.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.13р. Справа № 904/7014/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Вязміна М.Г., дов. № 34 від 06.06.2013 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Донецьк звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті грошових коштів, покладених на нього за договором №0834 від 01.07.2011 року.

Відповідач неодноразово направляв до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на проведення переговорів між сторонами з метою врегулювання спору.

01.11.2013 року відповідач направив до суду заяву з проханням відкласти розгляд справи, зауважив, що між сторонами укладена мирова угода, доказів затвердження якої суду не надав.

11.11.2013 року відповідач факсимільним зв'язком направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось. Враховуючи закінчення процесуального строку, передбаченого ст. 69 ГПК України та відсутність клопотання про продовження строку розгляду спору, господарський суд вважає за можливе, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянути за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі--позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" (далі-відповідач, покупець) укладено договір №0834 від 01.07.2011 року (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.12 року, а в частині невиконання зобов'язань, до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором (п.10.1. договору).

Ціна товару за одиницю і по позиціях вказується в додатках до договору. Ціна товару приймається на базових умовах, викладених в додатках (п.3.1.договору).

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на п/рахунок постачальника на умова, обумовлених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, визначено, що оплата здійснюється протягом 10-ти календарних днів від дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 3543778,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.17,19,21,23,25,27,29).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в розмірі 1700000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.34).

Після порушення провадження по у справі, позивач відповідач частково розрахувався за поставлений товар з позивачем в розмірі 1200000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №276 від 01.10.2013 року та №495 від 11.11.2013 року, надісланих відповідачем факсимільним зв'язком, факт оплати підтвердив присутній у судовому засіданні 11.11.2013 року представник позивача, крім того останній надав банківську виписку від 01.10.2013 року.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 1200000 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На час розгляду справи доказів сплати основного боргу у розмірі 643 778,80грн. відповідач не давав.

Господарський суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3. договору, прострочення оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості протягом всього періоду прострочення. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочення до моменту повного виконання зобов'язання (зокрема, погашення боргу).

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 68 439,44 грн., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 14 799,08 грн., яка підлягає задоволенню.

Загальна сума основної заборгованості становить 643 778,80грн., пеня - 68 439,44 грн., 3% річних - 14 799,08 грн., підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 1200000грн. провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1.-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, п. 1-1 ст. 80, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 25096372) заборгованість в розмірі 643 778,80грн. (шістсот сорок три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 80 коп.), пеню - 68 439,44 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 44 коп.), 3% річних - 14 799,08 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 38 540,35 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 35 коп.)

В частині стягнення 1200000 грн. основної заборгованості за поставлений товар провадження у справі - припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складно 15.11.2013 року.

Суддя С.В. Мартинюк