Решение № 35222439, 30.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18169/13-ц

Провадження № 2/127/5618/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2013 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Басовській В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 31 липня 2013 року з позовом до ТОВ «УК-ЕСКАР» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди звернувся ОСОБА_3 Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 з 17.12.2012 року працював в ТОВ «УК-ЕСКАР» водієм та 20.05.2013 року був звільнений з роботи за угодою сторін. На день звільнення відповідач в силу ст.83,116 КЗпП України та ст. 21, 24 Закону України «Про відпустки» повинен був виплатити позивачу заробітну плату за невикористану відпустку в сумі 2229,71 грн. Разом з тим, 20.05.2013 року відповідач розрахунок з ОСОБА_3 не провів, а сплатив вказані кошти лише 10.07.2013 року. В звязку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «УК-ЕСКАР» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7264 грн. та моральної шкоди в сумі 3000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та з викладених в ньому підстав просив його задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що він є необґрунтованим та з підстав, викладених в письмових запереченнях просив відмовити суд у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріли цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З трудової книжки БТ-ІІ № 74686556 на імя ОСОБА_3 вбачається, що позивач 17.12.2012 року відповідно до наказу № 43 к від 17.12.2012 року ТОВ «УК-ЕСКАР» прийнятий на роботу водієм автомобіля. Згідно наказу № 32-к від 20.05.2013 року ОСОБА_3 звільнений з роботи за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. (а.с. 28, 32, 33)

Відповідно до довідки № 74 від 20.06.2013 року, виданої ТОВ «КУ-ЕСКАР» щомісячна заробітна плата ОСОБА_3 складає 3051,00 грн. За травень 2013 року ОСОБА_3 нараховано оклад в розмірі 1878,05 грн. та компенсацію відпустки при звільненні в розмірі 1043,10 грн. Після відрахування податків та утримань до фондів сума до сплати складає 229,71 грн., які станом на 20.06.2013 року не виплачені. ( а.с. 6).

Згідно табеля робочого часу за травень 2013 року в день звільнення позивач працював (а.с.34,35). Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Враховуючи, що доказами у справі підтверджено, що ОСОБА_3 в день звільнення працював, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через відсутність письмової вимоги позивача до адміністрації ТОВ «УК-ЕСКАР» здійснити повний розрахунок при звільненні.

Таким чином, в день звільнення ТОВ «УК-ЕСКАР» на підставі ст. 83,116 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про відпустки» мало виплатити позивачу заробітну плату, в тому числі заробітну плату за не використану відпустку в сумі 2229,71 грн.

Разом з тим, остаточний розрахунок з виплати заробітної плати здійснений відповідачем 10.07.2013 року, що підтверджується випискою за картковим рахунком ОСОБА_3 за період з 01.07.2013 року по 08.08.2013 року, відомістю нарахування коштів № 18 (заробітна плата та аванси) за травень 2013 року на карткові рахунки співробітників та платіжним дорученням № 254 від 10.07.2013 року (а.с. 16-17,37,36).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року нарахування виплат середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середня заробітна плата ОСОБА_3 у березні 2013 року складає 3051 грн. (20 робочих днів), в квітні 2013 року - 3051 грн. (22 робочі дні).

Позивачем та представником відповідача визнано середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_3 в сумі 145,28 грн. (6102, 00 гривень : 42 робочих дні).

При вирішенні питання щодо часу затримки розрахунку при звільненні суд вважає, що позивачем необґрунтовано визначено вказаний час у виді 50 календарних днів, оскільки час затримки розрахунку при звільненні з 20.05.2013 року по 10.07.2013 року складає 35 робочих днів.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати позивачу належних при звільненні сум за вказаний період складає 5084,80 грн. (145, 28 грн. середньої заробітної плати х 35 робочих днів (час затримки розрахунку при звільненні )).

Таким чином, сукупністю доказів у справі підтверджено, що відповідачем в день звільнення позивача, в порушення ст. 83,116 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про відпустки», не виплачено належних звільненому працівникові сум, що є підставою для часткового задоволення вимог позову та стягнення з ТОВ «УК-ЕСКАР» на користь ОСОБА_3 5084,80 грн.

При вирішенні вимог позову про стягнення 3000 грн. моральної шкоди, суд виходить з того, що на обґрунтування заподіяної моральної шкоди позивачем надано як доказ моральних страждань, що виразились у порушенні нормального способу життя, додаткових зусиллях щодо його організації, договір від 21.06.2013 року, укладений між ОСОБА_3, як позичальником (заставодавцем), та ПТ «Ломбард-Скарбниця», як кредитодавцем (заставодержателем), яким підтверджено звернення позивача за позикою у період затримки виплати. Крім того, обмінною картою вагітної ОСОБА_4 підтверджено, що у вказаний час дружина позивача була вагітна.

Враховуючи вказані докази, суд вважає, що позивачем доведено заподіяння йому неправомірною бездіяльністю відповідача, що виразились у затримці виплати належних при звільненні сум, моральної шкоди.

Разом з тим, суд при визначенні розміру вказаної шкоди враховує, що відповідачем добровільно до звернення позивача з позовом до суду самостійно вжито заходів щодо поновлення порушеного права ОСОБА_3 та 10.07.2013 року проведено виплату належних сум. Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що вимога про стягнення 3000 грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні на обґрунтування понесених позивачем витрат на правову допомогу його представником надано квитанцію від 29.10.2013 року до прибуткового касового ордеру №14-01, згідно якої ОСОБА_3 сплачено адвокату 3890,00 грн., договір про надання правової допомоги від 20.06.2013 року (а.с. 14,15), довідку - розрахунок витраченого адвокатом часу на правову допомогу та вартість надання таких послуг.

Разом з тим, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати у виді витрат на правову допомогу в сумі 2541,90 грн., оскільки суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача добових витрат, які в сумі 1145 грн. включені адвокатом до довідки розрахунку витраченого адвокатом часу на правову допомогу. Крім того, матеріалами цивільної справи підтверджено, що адвокатом на участь в судових засіданнях витрачено 1 годину 33 хвилини, а не 2 години, як про це зазначено в розрахунку витраченого адвокатом часу на правову допомогу та вартість надання таких послуг.

Крім того, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, дані витрати, згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 61, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР» (код ЄДРПОУ 37980114, м. Вінниця, вул. Чехова, 12 а) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5084, 80 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР» (код ЄДРПОУ 37980114, м. Вінниця, вул. Чехова, 12 а) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР» (код ЄДРПОУ 37980114, м. Вінниця, вул. Чехова, 12 а) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на правову допомогу в сумі 2541,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР» (код ЄДРПОУ 37980114, м. Вінниця, вул. Чехова, 12 а) судовий збір в дохід держави в розмірі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: