№ 35182903, 01.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4941/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Чернобай А.С.

за участю: представників позивача - Волошиної Ж.О., Шейк-Сейкіна О.М. (за довіреностями);

представника відповідача - Копиці С.М. (за довіреністю);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Арх-Ательє" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" (надалі - ТОВ "ЛБР Електро", або позивач, або товариство) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу на проведення перевірки від 25.06.2013 року №1775.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року по справі №815/4941/13-а за клопотанням представника позивача судом об'єднано для спільного розгляду і вирішення в одному провадженні адміністративну справу №815/4941/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування наказу на проведення перевірки від 25.06.2013 року №1775 із адміністративною справою №815/5834/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Арх-Ательє" про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", на підставі якої складено акт від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931; визнання протиправними дій щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931 інформації, яка не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а саме: акт від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-Ательє" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року" ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; акт від 26.12.2012 року №11717/22-40 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-Ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2012 року; акт від 13.11.2012 року №1888/22-40/31515812 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-Ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень-липень 2012 року" та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 року №0000232260 та №0000242260.

Позивач мотивує свої позовні вимоги в частині протиправності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу тим, що 22.04.2013 року позивачем отримано запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2013 року №17117/22-5 про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку із виявленням фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства (існування розбіжностей, задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, за наслідками перевірок інших платників, отримання інформації з інших органів ДПС, тощо) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях взаємовідносин з ТОВ "Арх-Ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року із десятиденним терміном для надання відповіді. Разом з тим, як вказує позивач, 24.04.2012 на його адресу надійшов ще один запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2013 року №17117/10/22-5 про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку з встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей, задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях взаємовідносин з ТОВ «Арх-Ательє» (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року із встановленням десятиденного терміну для її надання.

Позивач зазначає, що у відповідь на вказані запити надав на адресу відповідача лист від 30.04.2013 року №158/07/01 із зазначенням недоліків цих запитів, оскільки останні не містили жодної з підстав для їх надіслання згідно законодавства.

Як вказує товариство, результатом розгляду їх листа стало прийняття відповідачем наказу від 24.05.2013 року №1476 про проведення позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Арх-Ательє» (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку та видача направлення на перевірку від 24.05.2013 року №001607/1406, на підставі яких відповідачем проведено перевірку, проте, ні акту перевірки, ні довідки цієї перевірки позивачем отримано не було. При цьому, позивач посилається на те, що товариством були надані всі необхідні для здійснення перевірки документи за описами від 28.05.2013 року та від 30.05.2013 року.

Водночас, позивач зазначає, що 03.06.2013 року на адресу позивача надійшов новий запит від 01.06.2013 року №21873/10/22-3/35 про надання інформації у зв'язку з отриманням матеріалів від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Арх-Ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) в 2012 році, на який в свою чергу, листом від 13.06.2013 року №229/01/07 позивач надав пояснення та їх документальне підтвердження згідно опису.

Проте, як вказує товариство, 03.07.2013 року на адресу позивача надійшло повідомлення від 25.06.2013 року за №499/10/22-3 про проведення з 27.06.2013 року позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також наказ від 25.06.2013 року №1775, які згідно відбитку штампу органу поштового зв'язку на конверті, надіслані позивачу в день початку проведення перевірки, а саме 27.06.2013 року, чим порушені права позивача відповідно до податкового законодавства.

Отже, позивач зазначає, що приймаючи наказ від 25.06.2013 року №1775, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, оскільки ТОВ "ЛБР Електро" виконало вимоги запиту.

Разом з цим, враховуючи викладене, а також, посилаючись на те, що платник податків фактично лишився права не тільки бути присутнім під час проведення перевірки, яке передбачено ст.79 ПК України, а й взагалі не був усвідомлений про її проведення, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питання підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Арх-Ательє" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на підставі вищевказаного наказу ДПІ у Приморському районі.

Також, позивач вказує, що за результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питання підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Арх-Ательє" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931, яким встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року у розмірі 844375,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 804167,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000232260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 844375,00 грн. - за основним платежем та на 211094,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000242260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 804167,00 грн. - за основним платежем та на 201042,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, а також вважає протиправними дії відповідача щодо включення до акту перевірки інформації відносно його контрагента у вигляді актів звірок та перевірки ТОВ "Арх-Ательє" з огляду на наступне.

Як зазначає позивач, висновки податкового органу про порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зроблені на підставі висновків акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-Ательє" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року"; акту від 26.12.2012 року №11717/22-40 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-Ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2012 року; акту від 13.11.2012 року №1888/22-40/31515812 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень-липень 2012 року", відповідно до яких податковим органом зроблені висновки про визнання договорів, укладених ТОВ "Арх-Ательє" із контрагентами - ТОВ "Сучасні системи", ТОВ "ТВО "Магнезіт" нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача".

Таким чином, позивач вказує на те, що до висновку щодо зазначених порушень позивача відповідач дійшов не з аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Арх-Ательє", а на підставі висновків, що містяться у актах інших ДПІ про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента позивача - ТОВ "Арх-Ательє". При цьому, позивач посилається на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року по справі №2а-16895/12/2670, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року залишена без змін, та є такою, що набрала законної сили, встановлено, що ТОВ "Арх-Ательє" підтверджено належними доказами, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ "Сучасні системи" і ТОВ "ТВО "Магнезіт", а висновки, зроблені в акті перевірки від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812, про нікчемність правочинів є передчасними та безпідставними. Отже, як вказує позивач, акт перевірки від 11.07.2013 року містить не доведені обставини та інформацію, які були спростовані судовими рішеннями. Також, позивач зазначає, що висновки судових інстанцій повною мірою стосуються і актів від 13.11.2012 року та від 26.12.2012 року, оскільки останні є тотожними за висновками і правовим обґрунтуванням.

Разом з цим, позивач вказує, що надав відповідачу в копіях документи, як то, договори, кошториси на проведення робіт, протоколи погодження договірної ціни, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки щодо оплати виконаних робіт, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з ТОВ "Арх-Ательє", які не були взяті до уваги під час проведення перевірки для встановлення фактичності здійснення господарських операцій.

Водночас, позивач зазначає, що посилання відповідача на ненадання до перевірки підсумкової відомості ресурсів за формою 4а як обов'язкового первинного документа бухгалтерського обліку не засновано на чинному законодавстві, оскільки відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000 року, форма №4а може бути складовою частиною кошторису і має розрахунковий характер та не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач вважає хибним висновок відповідача, що надані до перевірки документи не можуть бути визначені як форма первинних документів з обліку в будівництві внаслідок того, що не доводять використання трудових ресурсів.

Разом з цим, позивач зазначає, що посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності не підтверджені належними доказами.

Таким чином, зважаючи на незаконність прийняття відповідачем наказу від 25.06.2013 року №1775, неправомірність дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, під час якої використані акти контрагента позивача, та зважаючи на протиправність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду на місці від 04.09.2013 року, занесеною до журналу судового засідання (суддя Самойлюк Г.П.) за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ТОВ "Арх-Ательє" (т.1, а.с.272).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Арх-Ательє" надала до суду письмові пояснення (т.2, а.с.11-14), в яких підтримала позовні вимоги позивача в повному обсязі, зазначивши, зокрема, що всі роботи, за укладеним між ТОВ "Арх-Ательє" та ТОВ "ЛБР Електро" договором підряду, були виконані, що підтверджується актами виконаних робіт та була здійснена оплата за виконані роботи. Разом з цим, третя особа зазначила, що висновок відповідача про відсутність у ТОВ "Арх-Ательє" трудового ресурсу для здійснення відповідних робіт не відповідає дійсності та спростовується випискою зі штатного розпису ТОВ "Арх-Ательє" та журналом обліку робіт по нарядам та розпорядженням.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.89-91,273-281), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що наказ на проведення перевірки від 25.06.2013 року №1775 є законним та скасуванню не підлягає, оскільки винесений податковим органом відповідно до вимог податкового законодавства. Разом з цим, відповідач зазначив, що у ДПІ у Приморському районі були наявні підстави, визначені ПК України для проведення перевірки, оскільки наказ на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки були надіслані 27.06.2013 року на адресу товариства поштовим зв'язком. Водночас, як вказує відповідач, надсилання наказу та повідомлення у розумінні п.79.2 ст.79 ПК України передбачає лише направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення, що й було здійснено відповідачем.

Також, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що за результатом проведеної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", ДПІ у Приморському районі складено акт перевірки від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931, яким встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року у розмірі 844375,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 804167,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000232260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 844375,00 грн. - за основним платежем та на 211094,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000242260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 804167,00 грн. - за основним платежем та на 201042,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

При цьому, відповідач, посилаючись на документи, які були надані підприємством та які були використані під час проведення перевірки, зважаючи на положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 року №668 (із подальшими змінами), Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000 року, зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ "ЛБР Електро" податковим органом правомірно зроблені вказані висновки про порушення позивачем вимог ПК України, оскільки до перевірки не надані підсумкові відомості ресурсів, що є додатком та невід'ємною частиною акту приймання виконаних будівельних робіт, що не дає змогу визначити фактичний обсяг використаних зворотних матеріальних ресурсів замовника та власних матеріалів підрядника, а також експлуатації машин та заробітної плати робочих, хоча ці дані безпосередньо впливають на формування витрат як у замовника, так і у підрядника. Крім цього, відповідач зазначає, що в акті приймання виконаних будівельних робіт, наданому до перевірки, взагалі не заповнені обов'язкові реквізити, а саме: не визначено назву субпідрядника в порушення Наказу Міністерства Регіонального Розвитку та Будівництва України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», що унеможливлює визначення фактичного виконавця робіт та його кваліфікаційну відповідність (наявність ліцензій (дозволів), тощо.

Таким чином, як вказує відповідач, зазначені документи, надані до перевірки не можуть бути визначені як форма первинних документів з обліку у будівництві, внаслідок того, що не доводять використання трудових ресурсів та відповідно - надання таких людино-потужних робіт, а також, внаслідок їх складання в порушення вимог законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач вважає що його дії стосовно прийняття наказу про проведення перевірки від 25.06.2013 року №1775, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за порушення вимог податкового законодавства є правомірними, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах, письмових поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Арх-Ательє», до суду не з'явились, судом належним чином повідомлялась про час, місце та дату судового засідання. Разом з цим, директор ТОВ «Арх-Ательє» надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представників ТОВ «Арх-Ательє», зазначивши, що підтримує позовні вимоги ТОВ "ЛБР Електро" в повному обсязі, а також надав письмові пояснення по справі та додаткові письмові докази.

Враховуючи положення ст.128 КАС України, справа розглядалась за відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, раніше надані пояснення представника третьої особи, ознайомившись з запереченнями відповідача, поясненнями третьої особи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» зареєстровано як юридична особа 09.10.2007 року за №18821020000012990, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1,а.с.77).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, яка у подальшому реорганізована в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «ЛБР Електро» було зареєстровано платником податку на прибуток та платником ПДВ, що також підтверджується актом перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним ревізор - інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Чабан Вікторією Сергіївною згідно із вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.06.2013 року №1775 (т.1, а.с.22) проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «ЛБР Електро» (код ЄДРПОУ 35458931) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Арх-Ательє» (код ЄДРПОУ 31515812) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931 (т.1, а.с.137-162), яким встановлено порушення позивачем вимог: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року у розмірі 844375,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 804167,00 грн., в тому числі за січень 2012 року - 150000,00 грн., лютий 2012 року - 133333,33 грн., березень 2012 року - 439929,67 грн., квітень 2012 року - 33333,33 грн., травень 2012 року - 16666,67 грн., червень 2012 року - 14220,00 грн., липень 2012 року - 8334,00 грн., вересень 2012 року - 8350,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000232260 (т.1, а.с.164), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 844375,00 грн. - за основним платежем та на 211094,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000242260 (т.1, а.с.163), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 804167,00 грн. - за основним платежем та на 201042,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та склад

Не погодившись із прийняттям наказу на проведення перевірки, діями відповідача щодо проведення перевірки, а також, висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

У п.2.14 акту перевірки наведено узагальнений перелік документів, які використано при проведенні перевірки позивача із зазначенням повної назви документів та їх реквізитів.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки первинних документів (договір підряду від 30.01.2012 року №15, податкові накладні, оборотна відомість по розрахунках з ТОВ "Арх-Ательє" в розрізі бухгалтерських проводок, сум та змісту операцій), даних декларації з податку на прибуток за 2012 рік, декларацій з податку на додану вартість встановлено, що між TOB "ЛБР Електро" (виконавець) та ТОВ "Арх-Ательє" (замовник) був укладений договір підряду від 30.01.2012 року №15 на виконання пусконалагоджувальних робіт та будівельних робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" на загальну суму 4825000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 804166,67 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі укладеного договору перераховано авансовий платіж на користь ТОВ "Арх-Ательє" за пусконалагоджувальні та будівельні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", та дані операції відображені у бухгалтерському обліку. На виконання даного договору у вересні 2012 року ТОВ "Арх-Ательє" складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 27.09.2012 року №1 за вересень 2012 року на загальну суму 4825000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 804166,67 грн.

Суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Арх-Ательє" по рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість у податкових періодах, в тому числі за січень 2012 року - 150000,00 грн., лютий 2012 року - 133333,33 грн., березень 2012 року - 439929,67 грн., квітень 2012 року - 33333,33 грн., травень 2012 року - 16666,67 грн., червень 2012 року - 14220,00 грн., липень 2012 року - 8334,00 грн., вересень 2012 року - 8350,00 грн.

У податковому обліку витрати, пов'язані з виконанням робіт ТОВ "Арх-Ательє" були відображені у декларації податку на прибуток за 3 квартал 2012 року по рядку 05.1 "Собівартість придбаних та реалізованих товарів".

При цьому, у п.2.14 акту зазначено, що під час перевірки відповідачем використано та опрацьовано іншу податкову інформацію, а саме:

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-Ательє" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року" (т.1 а.с.107-123, 288-296);

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 25.12.2012 року №11717/22-40 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-Ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2012 року (т.1, а.с.283-287);

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року №1888/22-40/31515812 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-Ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень-липень 2012 року" (т.1, а.с.297-306).

Згідно вказаних актів відносно ТОВ "Арх-Ательє", податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Арх-ательє" господарських операцій через те, що вказані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Арх-ательє" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат у ТОВ "Арх-Ательє" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також відповідач, посилаючись на документи, які надані підприємством та які були використані під час проведення перевірки, зважаючи на положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 року №668 (із подальшими змінами), Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000 року, зазначає, що після здійснення робіт для їх передачі субпідрядник оформляє (складає) первинні документи, які свідчать про здійснення виконаних будівельних робіт, а саме: підсумкову відомість ресурсів (за Ф №4а), яка є додатком та невід'ємною частиною акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), акт приймання виконаних підрядних робіт, форма №КБ-2в, а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма №КБ-3). Проте, в акті зазначається, що позивачем не були надані до перевірки підсумкові відомості ресурсів, що є додатком та невід'ємною частиною акту приймання виконаних будівельних робіт, що не дає змогу визначити фактичний обсяг використаних зворотних матеріальних ресурсів замовника та власних матеріалів підрядника, а також експлуатації машин та заробітної плати робочих, хоча ці дані безпосередньо впливають на формування витрат як у замовника, так і у підрядника. Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначає, що в акті приймання виконаних будівельних робіт, наданому до перевірки, взагалі не заповнені обов'язкові реквізити, а саме: не визначено назву субпідрядника в порушення Наказу Міністерства Регіонального Розвитку та Будівництва України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», що унеможливлює визначення фактичного виконавця робіт та його кваліфікаційну відповідність (наявність ліцензій (дозволів), тощо.

Таким чином, як вказується в акті, зазначені документи, надані до перевірки не можуть бути визначені як форма первинних документів з обліку у будівництві, внаслідок того, що не доводять використання трудових ресурсів та відповідно - надання таких людино-потужних робіт, а також, внаслідок їх складання в порушення вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог діючого законодавства, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування за 3 квартал 2012 року на 4020833,00 грн., у зв'язку із чим занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року в розмірі 844375,00 грн., та встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 804166,67 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і віднесення сум за спірними угодами до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, а також питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось сторонами у спірному періоді ТОВ "ЛБР Електро" здійснювало наступні види діяльності за КВЕД: 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій та 71.11 - діяльність у сфері архітектури згідно ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) серії АВ №591913, виданої 10.08.2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком дії з 10.08.2011 року по 21.12.2012 року (т.3, а.с.82-85).

Судом встановлено, що 29.07.2011 року між ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" (замовник) та TOB "ЛБР Електро" (підрядник) укладено договір підряду №1141 щодо розроблення робочого проекту на "Технічне переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль"" (т.3, а.с.33-36), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати відповідний робочий проект, при цьому, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації визначаються технічним завданням на проектування, затвердженим замовником. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надані в копіях: кошторис на проектні роботи (т.3, а.с.37), протокол погодження договірної ціни (т.3, а.с.38), технічне завдання (т.3, а.с.39), накладні від 31.08.2011 року, 01.09.2011 року, 28.10.2011 року (т.3, а.с.40-42), акти приймання-передавання виконаних робіт за серпень та листопад 2011 року (т.3, а.с.43-44).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно поданої заявки на участь у відкритих торгах (тендері) із закупівлі робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" (т.3, а.с.74) та за результатами розгляду тендерної пропозиції, TOB "ЛБР Електро" стало учасником-переможцем у процедурі відкритих торгів із закупівлі робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", замовником яких виступало ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", що підтверджується повідомленням ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" від 17.01.2012 року про акцепт тендерної пропозиції із зазначенням у ньому про подальше укладення із ТОВ "ЛБР Електро" відповідного договору (т.3 а.с.77).

Так, судом встановлено, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, за результатом проведеного тендеру, TOB "ЛБР Електро" (підрядник) уклало із ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» (замовник) договір підряду від 27.01.2012 року №1333 (т.1, а.с.175-178), відповідно до якого Підрядник - TOB "ЛБР Електро" зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", а Замовник - ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» зобов'язується прийняти та оплатити їх. Відповідно до умов п.1.2 зазначеного договору обсяг, характер і вартість виконуваних робіт визначені кошторисною документацією (додаток №2 до договору), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Договірна ціна за договором складає 10013399,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1668899,83 грн. (п.2.1 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються поетапно, зокрема, передбачена попередня оплата (авансовий платіж) та по факту виконання робіт (після підписання актів виконаних робіт). Умовами договору передбачено, що початок і закінчення робіт здійснюється відповідно до календарного плану будівництва та фінансування, який є додатком №1 до договору (п.4.1 договору). Закінчення робіт оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В і КБ-3, та підписуються уповноваженими представниками сторін. Договір діє до 31.12.2012 року.

При цьому, згідно п.1.3 Договору передбачена можливість залучати підрядником субпідрядні організації за погодженням із замовником у відповідності з кошторисною документацією.

Водночас, згідно додатку до тендерної пропозиції ТОВ "ЛБР Електро", яка була акцептована ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", ТОВ "ЛБР Електро" надало інформацію про субпідрядників та постачальників обладнання і матеріалів на технічне переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", згідно якої зазначається, що ТОВ "ЛБР Електро" має намір виконати всі роботи власними силами та із залученням наступних субпідрядних організацій: ТОВ «АББ ЛТД» - за видом робіт «постачання обладнання»; ТОВ «Південна промислова компанія» - постачання кабельно-провідникової продукції; ТОВ «Арх-Ательє» - пусконалагоджувальні роботи; ТОВ «Корпорація Електропівденмонтаж» - будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; ТОВ «Укрпромбізнес плюс» - роботи з ремонту кабельних каналів (т.3, а.с.76).

Також, з матеріалів справи вбачається, що до договору підряду від 27.01.2012 року №1333 сторонами складено додаток №1 «Розподіл будівельно-монтажних робіт по реалізації проекту "Технічне переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ"» (т.2, а.с.79), відповідно до якого сторонами договору визначено, які саме роботи будуть виконуватись ТОВ "ЛБР Електро", а які ТОВ «Арх-Ательє» та ТОВ «Корпорація Електропівденмонтаж», який 27.12.2012 року затверджено керівниками ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" та ТОВ "ЛБР Електро" і погоджено директором ТОВ «Арх-Ательє».

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, з метою дотримання виконання умов вищезазначених договірних відносин з ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", TOB "ЛБР Електро" (замовник) уклало з ТОВ "Арх-Ательє" (виконавець) договір підряду від 30.01.2012 року №15 (т.1, а.с.224-226, т.2, а.с.15-17), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконати пусконалагоджувальні та будівельні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", а Замовник - TOB "ЛБР Електро" зобов'язується прийняти та оплатити їх. Відповідно до умов п.1.2 зазначеного Договору обсяг, характер і вартість виконуваних робіт визначені кошторисною документацією (додаток №2 до договору), яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Договірна ціна за договором складає 4825000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 804166,67 грн. (п.2.1 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються поетапно, зокрема, передбачена попередня оплата (авансовий платіж) та по факту виконання робіт (після підписання актів виконаних робіт). Відповідно до п.4.1, п.4.2 Договору, початок та закінчення робіт здійснюється відповідно до календарного плану будівництва та фінансування (додаток №1). Закінчення робіт оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт (акт форми КБ-2в і КБ-3), та підписуються уповноваженими представниками сторін. Договір діє до 31.12.2012 року (п.5.1 договору). Відповідно до п.5.2 Договору, терміном закінчення робіт є дата підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в і КБ-3.

Вказаний договір підписаний від імені TOB "ЛБР Електро" - директором Токаревим В.І., та від імені ТОВ "Арх-Ательє" - директором Петриченко М.М.

Судом встановлено, що сторонами договору було складено та підписано календарний план будівництва та фінансування (додаток №1 до договору) (т.1, а.с.227, т.2, а.с.66);

На підтвердження виконання робіт за договором від 30.01.2012 року №15 з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" позивачем та третьою особою надано до суду копію акту приймання виконаних будівельних робіт №1 форми КБ-2в за вересень 2012 року (т.1, а.с.228-237, т.2, а.с.55-64), підписаного 27.09.2012 року представниками TOB "ЛБР Електро" та ТОВ "Арх-Ательє". При цьому, в примітках до вказаного акту зазначається, що будівельні роботи - це будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, які виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, при капітальному та поточному ремонтах будівель та споруд.

Також, в обґрунтування фактичності здійснення ТОВ "Арх-Ательє" робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" позивачем та третьою особою надано до суду завірені належним чином копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1, а.с.238, т.2, а.с.65); пояснювальної записки (т.2, а.с.48); договірної ціни (т.2, а.с.49-50); розрахунків прямих затрат та загальновиробничих витрат (т.2 а.с.51); підсумкових вартісних параметрів (т.2, а.с.52-54); локального кошторису форми №4-1-1 (т.2, а.с.38-42), локального кошторису форми №4-1-2 (т.2,а.с.43-47).

На підтвердження здійснення оплати за виконані ТОВ "Арх-Ательє" будівельні та пусконалагоджувальні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", в матеріалах справи містяться копії банківських виписок за особовими рахунками (т.3, а.с.86-104).

Разом з цим, в якості доказів того, що роботи за договором були виконані саме працівниками ТОВ "Арх-Ательє", тобто наявним у контрагента позивача трудовим ресурсом, позивачем та третьої особою надано до суду: виписка зі штатного розпису ТОВ "Арх-Ательє" станом на 01.05.2012 року (т.2, а.с.18), копія довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з відрядженням працівників ТОВ "Арх-Ательє" щодо виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" (т.2, а.с.19), копія листа від 01.02.2012 року №110/02-2012 на адресу TOB "ЛБР Електро" стосовно організації допуску працівників ТОВ "Арх-Ательє" для виконання робіт за договором від 30.01.2012 року №15 (т.2, а.с.20); копії наказів по ТОВ "Арх-Ательє" щодо відряджень співробітників ТОВ "Арх-Ательє" для виконання робіт по договору №15 від 30.01.2012 року (т. 5); копії журналів обліку робіт по нарядам та розпорядженням електричного цеху СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" за період з 03.01.2012 року по 19.07.2012 року та з 19.07.2012 року по 15.03.2013 року (т.2, а.с.177-201,202-232), в яких відображені: дати проведених робіт, місце проведених робіт із зазначенням змісту роботи та вказані особи, що виконували роботи, серед яких у травні, червні, липні та серпні 2012 року роботи виконувались саме працівниками ТОВ "Арх-Ательє", які були відряджені та допущені до робіт безпосередньо на територію ТОВ «Крим ТЕЦ», а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Крім того, на підтвердження виконання контрагентом позивача робіт за договором №15, останнім надано до суду в копіях: технічні звіти з комплексу пусконалагоджувальних робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", складені ТОВ "Арх-Ательє" (т.3, а.с.204-280, т.4, а.с.1-250, т.5 а.с.1-71); акти здавання виконаних налагоджувальних робіт та технічної документації (т.2, а.с.31-36, 241-246); лист ТОВ "Арх-Ательє" від 24.09.2012 року №129/09-2012 (т.2, а.с.23), адресований TOB "ЛБР Електро", згідно якого ТОВ "Арх-Ательє" повідомляє адресата про готовність до здачі результату виконаних робіт згідно умов договору та звертається з проханням організувати допуск працівників ТОВ "Арх-Ательє" для участі в прийманні робіт, що в свою чергу свідчить про те, що пусконалагоджувальні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2 тр-р 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" мали реальний характер.

Також, на підтвердження того, що роботи з боку контрагента позивача мали фактичний характер та виконувались саме ним, позивачем та третьою особою надано до суду копії: листа ТОВ "Арх-Ательє" на адресу TOB "ЛБР Електро" від 02.02.2012 року щодо надання вихідних даних для розробки структурних схем; листа ТОВ "Арх-Ательє" від 05.06.2012 року на адресу TOB "ЛБР Електро" щодо організації технічної наради з представниками СП "Сімферопольська ТЕЦ" для вирішення питань, які виникли під час розробки структурних схем та відповідного протоколу технічної наради з питання технічного переобладнання РЗА боків генератор-трансформатору СП "Сімферопольська ТЕЦ", на якій були присутні представники ТОВ "Арх-Ательє", СП "Сімферопольська ТЕЦ", TOB "ЛБР Електро" та ТОВ «Крим ТЕЦ» (т.2, а.с.21-22, 37,247); листів ТОВ "ЛБР Електро" на адресу ТОВ "Арх-Ательє" щодо надання на погодження документації та відповідних схем, щодо направлення працівників для сприяння при проведенні пусконалагоджувальних робіт на об'єкті (т.2 а.с.25-28).

В свою чергу, на підтвердження можливості здійснення контрагентом позивача пусконалагоджувальних робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", третьою особою та позивачем було надано до суду копії: ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) серії АВ №512429, виданої ТОВ "Арх-Ательє" 08.04.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві строком дії з 08.04.2010 року по 08.04.2015 року (т.3, а.с.78-81), копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №523569 (т. 5).

Водночас, слід зазначити, що позивачем на підтвердження фактичності здійснення його контрагентом робіт за договором №15 від 30.01.2012 року в частині наявності обладнання, яке було об'єктом пусконалагоджувальних робіт, які виконувались ТОВ "Арх-Ательє", надані до суду в копіях:

- договір поставки, укладений позивачем із ТОВ "Південна промислова компанія" від 27.01.2012 року №2701/12, згідно умов якого Продавець - ТОВ "Південна промислова компанія" зобов'язується поставити та передати у власність товар, а Покупець - TOB "ЛБР Електро" прийняти та оплатити товар: кабельно-провідникову продукцію, тару; специфікація від 13.02.2012 року; видаткові накладні від 03.04.2012 року №Ю-00002033 та від 25.04.2012 року №Ю-00002638 (т.3, а.с.11-16);

- договори поставки від 27.01.2012 року №48 та від 01.02.2012 року №55, укладені позивачем із ТОВ "АББ ЛТД", згідно умов яких Постачальник - ТОВ "АББ ЛТД" зобов'язується поставити електротехнічне обладнання, а Покупець - TOB "ЛБР Електро" прийняти та оплатити його; специфікації та видаткові накладні від 28.04.2012 року №ВН-803001160 та від 17.04.2012 року №ВН-803001147 на суму 312655,20 грн., в т.ч. ПДВ - 52109,20 грн. (т.3, а.с.17-32).

- договір підряду від 27.02.2012 року №1207, укладений між TOB "ЛБР Електро" (замовник) та ТОВ "Корпорація електропівденмонтаж" (виконавець), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати будівельні та пусконалагоджувальні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторі №1, №2, блоках Г-1-тр-р 11Т, Г-2-тр-т 12Т, тр-р 21Т, 22Т на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", а замовник - TOB "ЛБР Електро" прийняти та оплатити їх; договірна ціна; календарний план будівництва та акт приймання-передачі обладнання в монтаж від 30.04.2012 року (відповідні реле захисту та комплекти для монтажу) (т.3, а.с.5-10).

Як вбачається з викладеного, на підставі наданих первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач отримав від контрагента - ТОВ "Арх-Ательє" - пусконалагоджувальні роботи та будівельні роботи з технічного переоснащення пристроїв РЗА на генераторах Г1 (Г2), блоках Г-1-тр-р 11Т (Г-2-тр-т 12Т), тр-рах 21Т (22Т) на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" в межах здійснення позивачем господарської діяльності, про що свідчать надані з боку позивача копії акту прийомки виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в за вересень 2012 року (т.1, а.с.180-221) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1, а.с.222-223), підписаних 28.09.2012 року представниками ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" та TOB "ЛБР Електро".

Суд також зазначає, що позивач надав до суду технічний опис виконаних ТОВ "Арх-Ательє" робіт, за підписом головного інженера TOB "ЛБР Електро" (т.2 а.с.233) та ґрунтовні письмові пояснення стосовно того, яким чином позивачем було використано в його господарській діяльності отримані роботи.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за період січень-вересень 2012 року, отриманих від виконавця робіт - ТОВ "Арх-Ательє", які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій із виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт з технічного переоснащення пристроїв РЗА на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" згідно договору №15 від 30.01.2012 року та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.2, а.с.81-168).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору на весь об'єм виконаних робіт, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за період січень - вересень 2012 року (т.3, а.с.105-147).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року - вересень 2012 року на загальну суму ПДВ 804167,00 грн., що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2012 року - вересень 2012 року та додатками №5 до них (т.3, а.с.156-199) та суми витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року позивач відніс до податкової декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що в свою чергу не спростовував в судовому засіданні представник відповідача.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи відповідно до виконаних робіт згідно договору підряду.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також не заперечувалось відповідачем, а також віднесені суми за спірною угодою до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у відповідному періоді.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність виконаних робіт контрагентом позивача ТОВ "Арх-Ательє" та їх використання в межах здійснення господарській діяльності позивача.

При цьому, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Суд зазначає, що при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих робіт, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платників податку на додану вартість, а також віднесено суму за спірним правочином до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді.

Водночас, стосовно посилання в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Арх-Ательє" мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори підряду (субпідряду) укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договір підряду, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нікчемність договору, посилаючись на те, що контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням.

Згідно з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ "Арх-Ательє" вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Арх-ательє", останній був зареєстрований в ЄДР як юридична особа та відносно цього контрагента позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Арх-Ательє" не знаходилось за адресою, що зазначена у податкових накладних. Поряд із тим, суд враховує, що акти перевірок контрагента, на які посилається відповідач, зазначаючи, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, складені після отримання позивачем відповідних податкових накладних.

Слід також зазначити, що не знаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності, в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

В свою чергу, як вже з'ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, у третьої особи на підприємстві були наявні відповідні працівники, які відряджались для виконання робіт за договором №15 від 30.01.2012 року на ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль".

Враховуючи викладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ТОВ "Арх-Ательє" для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість і податку на прибуток, - судом не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, а також відніс до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, складені ТОВ "Арх-Ательє" та ТОВ «ЛБР Електро» за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом отриманням робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність здійснення господарських операцій щодо отримання позивачем робіт від ТОВ "Арх-Ательє", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на використання під час її проведення акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-ательє" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року», оскільки постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року по справі №2а-16895/12/2670, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року залишена без змін, та є такою, що набрала законної сили, встановлено, що ТОВ "Арх-ательє" було підтверджено належними доказами, що на момент проведення перевірки у нього були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ "Сучасні системи" і ТОВ "ТВО "Магнезіт", а висновки, зроблені в акті перевірки від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812, про нікчемність правочинів є передчасними та безпідставними (т.1, а.с.239-250, 251-255).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, станом на момент видання спірного наказу та проведення перевірки позивача, відповідачем було використано інформацію відносно контрагента позивача - ТОВ "Арх-ательє", відображену в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812, яка вже на той час, за наслідками судового розгляду, не знайшла свого підтвердження, про що свідчать вказані рішення судів.

Крім того, суд критично ставиться до висновків відповідача про порушення позивачем наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", у зв'язку з тим, що в акті приймання виконаних будівельних робіт, наданому до перевірки, не заповнені обов'язкові реквізити, а саме: не визначено назву субпідрядника, що унеможливлює визначення фактичного виконавця робіт та його кваліфікаційну відповідність (наявність ліцензій (дозволів), тощо, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, у нього зазначаються: замовник - ТОВ «ЛБР Електро» (яке виступає за договором підряду №15 від 30.01.2012 року - замовником) та Генпідрядник - ТОВ "Арх-Ательє" (яке за договором підряду №15 від 30.01.2012 року є виконавцем); договір №15 від 30.01.2012 року; найменування будівництва та його адреса - технічне переоснащення пристроїв РЗА на генераторах Г1 (Г2), блоках Г-1-тр-р 11Т (Г-2-тр-т 12Т), тр-рах 21Т (22Т) на СП "Сімферопольська ТЕЦ" ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль".

Так, суд зазначає, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" відповідно затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, сторонами договору підряду №15 від 30.01.2012 року були визначені в актах «замовник» та «підрядник» згідно умов саме вказаного договору, на виконання якого й складався акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року.

При цьому, відсутність в даному випадку даних в графі «Субпідрядник» жодним чином не свідчить про порушення з боку позивача наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554, оскільки така відсутність обумовлена самою назвою договору №15 від 30.01.2012 року та його сторін, а також тим, що форми актів № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" згідно вказаного Наказу є примірними та відповідно можуть змінюватись в залежності від конкретних обставин (умов договірних відносин).

Також, є безпідставним посилання відповідача на неможливість встановити наявність ліцензій (дозволів) у контрагента позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ТОВ "Арх-Ательє" має відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури згідно переліку робіт, визначених додатком до цієї ліцензії.

Разом з цим, суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не були надані до перевірки підсумкові відомості ресурсів, в результаті чого надані позивачем документи не можуть бути визначені як первинні документи з обліку в будівництві, враховуючи наступне.

Так, як вже зазначено судом, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджені лише дві примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

При цьому, зазначеним нормативно-правовим актом не передбачена наявність додатків до форми №КБ-2в та № КБ-3, а також не визначено інших первинних облікових документів у будівництві, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають статус первинних документів.

В свою чергу, судом встановлено, що сторонами договору було складено та підписано обов'язкові первинні документи з обліку в будівництві - акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Разом з цим, відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174, передбачено, що відомості ресурсів до локальних кошторисів складаються за формами, наведеними в додатку Ж (підсумкова відомість ресурсів (за Ф №4а)

При цьому, згідно Вказаних Правил ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

В свою чергу, умовами договору №15 від 30.01.2012 року не обумовлювалось застосування Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, а передбачалось, що закінчення робіт оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт (акт форми КБ-2в і КБ-3), які підписуються уповноваженими представниками сторін, що в свою чергу і було зроблено позивачем та третьою особою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що посилання відповідача на те, що позивачем не були надані до перевірки підсумкові відомості ресурсів, в результаті чого надані позивачем документи не можуть бути визначені як первинні документи з обліку в будівництві є безпідставним та нормативно необґрунтованим.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ "ЛБР Електро" та ТОВ "Арх-Ательє" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, за податковими накладними, актом приймання виконаних робіт, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що ТОВ "ЛБР Електро" правомірно віднесено до складу податкового кредиту за спірний період суми податку на додану вартість у розмірі 804167 грн. та правомірно включено спірну суму до складу валових витрат за 3 квартал 2012 року.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму сплачену в ціні отриманих робіт за вищевказаним договором, укладеним із ТОВ "Арх-Ательє", до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ "ЛБР Електро" сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень, є також протиправним. Враховуючи викладене, оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Разом з цим, досліджуючи питання щодо правомірності прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС наказу від 25.06.2013 року №1775, правомірності дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", на підставі якої складено акт від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931, а також дії щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931 інформації, яка не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а саме: акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року"; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.12.2012 року №11717/22-40 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2012 року; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.11.2012 року №1888/22-40/31515812 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арх-ательє" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень-липень 2012 року", суд зазначає наступне.

Так, на думку суду не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931 інформації, яка не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а саме актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ "Арх-ательє", виходячи з наступного.

Суд зазначає, що нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

З наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган, встановивши під час перевірки порушення, зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства.

При цьому, суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладання в ньому висновків перевірки, тощо, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, для платника податків правове значення та певні наслідки має рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі акту перевірки. Враховуючи, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931 інформації у вигляді актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ "Арх-ательє", суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відображення в акті перевірки висновків актів інших ДПІ, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, - не порушують прав останнього, оскільки оцінку таким висновкам надав суд при розгляді питання щодо оскарження відповідних податкових-повідомлень рішень, прийнятих відповідачем на підставі акту перевірки.

Отже, скасовуючи оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.07.2013 року №0000232260 та від 30.07.2013 року №0000242260 судом в повній мірі захищається порушене право позивача.

Разом з цим, суд вважає, що також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про проведення перевірки від 25.06.2013 року №1775, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.06.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято наказ №1775 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", код за ЄДРПОУ 35458931» (т.1,а.с.74) та на його підставі старшим державним ревізор - інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Чабан Вікторією Сергіївною проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «ЛБР Електро» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Арх-Ательє» (код ЄДРПОУ 31515812) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931.

Тобто, станом на момент розгляду справи, оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, в силу проведення відповідачем перевірки та складання акту перевірки.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, за таких обставин, у зв'язку з тим, що за спірним наказом відповідачем було проведено перевірку, складено акт перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тобто, вказаний наказ був реалізований та станом на момент розгляду справи вичерпав свою дію, суд вважає, що оскаржуваний наказ не впливає на права та інтереси позивача, які можуть бути відновлені судом та не породжує для нього певних прав та обов'язків, й відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", на підставі якої складено акт перевірки від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931, підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем було отримано запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2013 року №17117/22-5 про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку з виявленням фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, за наслідками перевірок інших платників, отримання інформації з інших органів ДПС, тощо) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях взаємовідносин з ТОВ "Арх-ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року (т.1,а.с.59).

Також встановлено, що згідно вхідного штампу підприємства 24.04.2012 на адресу позивача надійшов ще один запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.04.2013 року №17117/10/22-5 про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку з встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях взаємовідносин з ТОВ "Арх-ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року із встановленням десятиденного терміну для її надання (т.1, а.с. 60).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 30.04.2013 року №158/07/01 (т.1, а.с. 61-62) позивач відмовив у наданні інформації та її документального підтвердження згідно запиту, оскільки запити не містили жодної з підстав для його надіслання згідно законодавства. На підставі відмови позивача в наданні інформації відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Арх-ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) за період: березень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.05.2013 року №1476 (т.1, а.с.63) та направлення на перевірку від 24.05.2013 року №001607/1406 (т.1, а.с.64).

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 07.06.2013 року №3317/22-3/35458931 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питання підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Арх-ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) за березень 2012 року та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди (т.1,а.с.98-106), в якому зазначено, що у зв'язку із тим, що на підставі наданих до перевірки документів за березень 2012 року неможливо встановити повний обсяг та зміст отриманих послуг від ТОВ "Арх-ательє" з метою визначення їх економічної діяльності й наслідків відображення даних операцій в податковому обліку, ДПІ у Приморському районі в ході перевірки був наданий запит від 01.06.2013 року №21873/10/22-3/35 до ТОВ "ЛБР Електро" про надання пояснення по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом за 2012 рік. Також у акті зазначено, що після отримання відповіді та первинних документів по даним взаємовідносинам в повному обсязі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС будуть вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до ПК України з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ "Арх-Ательє" та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди.

Водночас, судом встановлено, що згідно вхідного штампу підприємства позивача, 03.06.2013 року на адресу позивача надійшов запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.06.2013 року №21873/10/22-3/35 про надання інформації у зв'язку з отриманням матеріалів від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Арх-ательє" (код ЄДРПОУ 31515812) в 2012 році (т.1, а.с.67).

Листом від 13.06.2013 року №229/01/07 позивач надав інформацію та їх документальне підтвердження за описом (т.1,а.с.68-69,70-72), який відповідач отримав під розпис 13.06.2013 року, що підтверджується вхідним штампом відповідача на цьому листі.

Судом встановлено, що 25.06.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято наказ №1775 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", код за ЄДРПОУ 35458931 (т.1,а.с.74) та на його підставі складено повідомлення від 25.06.2013 року №499/10/22-3 (т.1, а.с.73).

Згідно штампу органу поштового зв'язку на конверті та відповідно до фіскального чеку, наказ та повідомлення були надіслані позивачу в день початку проведення перевірки, а саме 27.06.2013 року (т.1, а.с.75).

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З аналізу наведених статей вбачається, що проведення позапланової невиїзної документальної перевірки допускається лише при наявності підстав (обставин) для проведення позапланової перевірки, вичерпний перелік яких наведений у п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що для проведення перевірки не існувало достатніх підстав, за наявності яких допускається проведення позапланової невиїзної документальної перевірки платника податків, що обґрунтовується наступним.

Так, згідно з пп. 78.1.1. п.78 якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, підпунктом 78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, який визначений відповідачем як підстава для проведення ним позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", проведення перевірки ставиться у залежність не лише у зв'язку із отриманням результатів перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, в яких встановлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а ще із ненаданням платником податку пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту цієї норми права випливає, що вказана норма може використовуватись як підстава для проведення позапланової перевірки, за умови, якщо проведенню такої перевірки обов'язково передує направлення відповідного запиту платнику податків, отримання ним цього запиту, а також ненадання на нього обґрунтованої відповіді із доданням необхідних документів протягом 10 днів з моменту отримання запиту.

Як вже зазначено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем дійсно були отримані результати перевірки контрагента позивача ТОВ "Арх-Ательє", із зазначенням про нікчемність правочинів, укладених вказаним платником податків з його контрагентами, проте, судовими рішеннями, які набрали законної сили (постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року по справі №2а-16895/12/2670, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року залишена без змін) адміністративний позов ТОВ "Арх-Ательє" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо визнання протиправними дії задоволено та, зокрема, відповідача зобов'язано розглянути питання щодо вилучення інформації про результати проведеної у період з 22.08.2012 року по 28.08.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арх-Ательє" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, за наслідками якої складено акт від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812 з інформаційних баз державної податкової служби України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ (т.1, а.с.22,97), а також повідомлення (т.1, а.с.21) складені 25.06.2013 року, тобто вже після набрання законної сили судового рішення, що спростовує одну з підстав проведення перевірки позивача, передбаченої пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Разом з цим, як вже зазначено судом, на обов'язків запит податкового органу від 01.06.2013 року № 21873/10/22-3/35, позивачем у визначені законодавством строки були надані письмові пояснення із наданням підтверджуючих документів.

Тобто, податковим органом не дотримано всіх умов, за наявності яких виникають підстави для проведення перевірки відповідно до пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Поряд з цим, пунктом 79.2. ст.79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС 25.06.2013 року за №1775 прийнято наказ "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки", яким визначено організувати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛБР Електро".

Разом з цим, головою з комісії з проведення реорганізації ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі вказаного наказу виписано повідомлення від 25.06.2013 року №499/10/22-3 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з 27.06.2013 року, в якому зазначено, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, починаючи з 27.06.2013 року ТОВ "ЛБР Електро" необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, на підтвердження направлення вказаного наказу та повідомлення про проведення перевірки позивачем надано до суду копію конверту зі штампом органу поштового зв'язку, з якого вбачається, що вказані документи були направлені на адресу ТОВ "ЛБР Електро" 27.06.2013 року та отримані останнім 03.07.2013 року. Разом з цим, з боку відповідача надано копію фіскального чеку про направлення вказаних документів на адресу позивача також 27.06.2013 року.

Тобто, наказ та повідомлення про проведення перевірки були направлені на адресу позивача 27.06.2013 року, тобто в день початку проведення перевірки, а отримані позивачем 03.07.2013 року, тобто в передостанній день проведення перевірки.

При цьому, в повідомленні про проведення перевірки зазначалось, що така перевірка позивача буде проведена з 27.06.2013 року, та без зазначення терміну її проведення або дати, на яку припадає закінчення цієї перевірки.

Слід зазначити, що хоча законодавчо не визначено за який час суб'єкт господарювання повинен бути повідомлений про початок проведення перевірки, разом з тим, суд вважає, що зміст норми ст. 79 ПК України спрямований не на дотримання певної формальності, а на дотримання права суб'єкта господарювання на прийняття участі у проведенні перевірки, або, щонайменше права подавати пояснення чи документи з приводу її проведення та виходячи з цього час, який повинен пройти з дня видання наказу про проведення перевірки до дати її початку повинен бути не менш ніж час, необхідний для доставляння рекомендованого листа з повідомленням, встановлений Наказом Українського Державного підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211 "Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень".

Таким чином, суд приходить до висновку, що приписи діючого податкового законодавства визначають виключні умови проведення невиїзної документальної перевірки, - фактичне отримання платником податків наказу та повідомлення на перевірку засобами поштового зв'язку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке повертається на адресу податкового органу або розписка платника про особисте отримання наказу та повідомлення.

Посилання представника відповідача на те, що податковий орган не зобов'язаний починати проведення невиїзної документальної перевірки лише після отримання поштового повідомлення про вручення платнику податків наказу на проведення перевірки та повідомлення суд вважає безпідставним, оскільки приписи п. 79.2 статті 79 ПК України чітко визначають умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами органу державної податкової служби, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу та повідомлення на проведення перевірки.

Отже, ДПІ у Приморському районі м. Одеси при проведенні перевірки порушило вимоги ст. 79 ПК України щодо надіслання позивачу наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення, оскільки наказ та повідомлення були спрямовані на адресу позивача в день початку проведення перевірки.

Такі дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси порушили право платника податку - ТОВ "ЛБР Електро" бути присутнім під час проведення перевірки, що встановлено ст. 17 ПК України.

Таким чином, недотримання відповідачем зазначених вимог Податкового кодексу України дає суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача при проведенні перевірки ТОВ "ЛБР Електро", оформленої актом від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів правомірності своїх дій щодо проведення перевірки позивача та правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також, з податку на прибуток підприємств.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЛБР Електро» підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "ЛБР Електро" з питань правових відноси з ТОВ "Арх-Ательє" за період 2012 рік, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 року №0000232260, від 30.07.2013 року №0000242260, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,103,158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Арх-Ательє" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", на підставі якої складено акт перевірки від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 року №0000232260 та від 30.07.2013 року №0000242260.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01.11.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБР Електро" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Арх-Ательє" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЛБР Електро", на підставі якої складено акт перевірки від 11.07.2013 року №426/22-6/35458931.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 року №0000232260 та від 30.07.2013 року №0000242260.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

01 листопада 2013 року.