№ 35173476, 08.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2013 р. Справа № 802/4347/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Кушнір А.Л., Афанасьева О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А2656

про: визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до військової частини А2656 про визнання протиправною бездіяльність військової частини А2656 щодо не виплати підйомної допомоги та стягнути з військової частини А2656 суму нарахованої підйомної допомоги в розмірі 4239,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплатив нараховану підйомну допомогу в розмірі 4239,00 грн. Проте, відповідач посилаючись на відсутність належного фінансування не виплатив позивачу підйомну допомогу у зв'язку з прибуттям до нового місця служби, згідно з чим у військової частини А2656 виникла заборгованість у сумі 4239,00 грн., яка підлягає стягненню на її користь.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечували наявності суми заборгованості перед позивачем, проте у судовому засіданні зазначили, що командування військової частини А2656 неодноразово зверталося до вищого командування про виділення коштів для виплати підйомної допомоги позивачу та іншим військовослужбовцями, про що свідчать заявки начальнику фінансово - економічного управління на виділення коштів для виплати заборгованості. Проте, в порядку виконання вимог Закону України "Про гарантії держави за виконання судових рішень", ГУДКС України у Вінницькій області було зупинено проведення платежів за незахищеними видатками. Тому, виходячи з реальних можливостей, відповідач не мав можливості виплатити грошові кошти позивачу з підйомної допомоги. Відтак, на підставі викладеного, керуючись вимогами п.1.1 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просить суд відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 березня 2013 року №103 позивача призначено на посаду офіцера-психолога польового вузла зв'язку військової частини А2656.

Згідно наказу командира військової частини А2656 від 21 березня 2013 року №55 для подальшого проходження служби ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А2656, та зараховано на всі види забезпечення. З 21 березня 2013 року є такою, що прийняла справи та приступила до виконання посадових обов'язків.

20 вересня 2013 року звернулася з рапортом до командира військової частини А2656 щодо виплати належної їй суми підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом до нового місця служби (з міста Шепетівка Хмельницької області до міста Вінниця).

Відповідно до довідки №520 від 24 жовтня 2013 року на утриманні позивача знаходиться сім'я у складі - син ОСОБА_4.

21 жовтня 2013 року військовою частиною А2656 надано довідку №2747, в якій вказано, що нарахована сума підйомної допомоги складає 4239,00 грн. У зв'язку з арештом рахунків військової частини А2656 за рішеннями судів, у тому числі КЕКВ 2250, що передбачає виплату підйомної допомоги при переміщенні військовослужбовців, дану заборгованість до моменту зняття арешту виплатити не можливо.

Дана заборгованість і стала причиною звернення позивача з вищезазначеним позовом до суду.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 даного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з п.1 ч.3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до п.1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затвердженої наказом Міністра оборони України 22.10.2001 року №370 особам офіцерського складу (далі-офіцери), прапорщикам (мічманам) т-ч військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі-військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Пунктом 4 даної Інструкції встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Відповідачем наявність заборгованості по виплаті підйомної допомоги при переміщенні військовослужбовців не заперечується, листом від 21.10.2013 року підтверджується сума боргу у розмірі 4239,00 грн. та єдиною причиною невиконання свого обов'язку з виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідач посилається на те, що його розрахункові рахунки заблоковані органами державної казначейської служби, що у свою чергу позбавляє можливості провести виплату належної позивачу допомоги, хоча необхідні для цього кошти наявні у військової частини.

Таким чином, судом встановлений факт порушення відповідачем законних прав військовослужбовця ОСОБА_1 внаслідок невиплати їй підйомної допомоги і таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з рахунків військової частини А2656 нараховану підйомну допомогу у розмірі 4239,00 грн.

Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними бездіяльність військової частини А2656 щодо не виплати підйомної допомоги суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що невиплата підйомної допомоги у зв'язку з прибуттям до нового місця служби позивачеві мала місце у зв'язку із арештом рахунків військової частини А2656 за рішеннями судів, а не у зв'язку з вчиненням протиправних дій чи допущення бездіяльності військової частини А2656.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 2656 (ідентифікаційний код 07937980) на користь ОСОБА_1 невиплачену підйомну допомогу в розмірі 4 239 (чотири тисячі двісті тридцять девять грн.).

3.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна