Решение № 35164420, 12.11.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10402/13-ц

(2/199/3625/13)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Чорнойван О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, третя особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту.

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 15.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007-126-М, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 50000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір застави автотранспорту № 2007-126-М від 15.04.2008 року. Відповідно до умов договору застави відповідач передав в заставу позивачу автомобіль марки MB Sprinter 311CDI, рік випуску: 2003, № кузова/шасі: WDB9036632R509052, реєстраційний номер: АЕ4253ВХ.

22.06.2011 року державним виконавцем Краснощоковим Л.В. Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості було накладено арешт на вищевказаний автомобіль, належний на праві власності відповідачу. У звязку з тим, право застави у банку виникло 15.04.2008 року, а постанова про накладення арешту майна була винесена у 22.06.2011 року, тобто пізніше ніж було укладено договір застави, а також станом на 25.09.2013 року заборгованість відповідача перел банком складає 120715 доларів США, що значно перевищує вартість предмету застави, банк просить звільнити з-під арешту вищевказаний автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач до судового засідання не зявився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи до судового засідання не зявився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1)виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно п. 5.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/55 (з послідуючими змінами та доповненнями) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено в разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

На підставі ч.ч.5,6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. В разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладання договору застави.

Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належать, крім іншого, застава рухомого майна, що виникає на підставі договору.

Згідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1)відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

На підставі ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно до ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Судом встановлено, що 15.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007-126-М, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 50000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір застави автотранспорту № 2007-126-М від 15.04.2008 року. Відповідно до умов договору застави відповідач передав в заставу позивачу автомобіль марки MB Sprinter 311CDI, рік випуску: 2003, № кузова/шасі: WDB9036632R509052, реєстраційний номер: АЕ4253ВХ. 22.06.2011 року державним виконавцем Краснощоковим Л.В. Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості було накладено арешт на вищевказаний автомобіль, належний на праві власності відповідачу. Таким чином, заставодержатель і стягувач є однією особою, таким чином підстав для звільнення майна з-під арешту не вбачається.

Крім того, до участі в якості відповідача притягнуто заставодавця, в той час як вимоги позивача ставляться до третьої особи, а саме органу виконавчої служби та оспорюється саме незаконність дій останніх.

Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 130, 214, 215, 224, 81, 88 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий