№ 35147615, 08.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2013 р. Справа № 802/4352/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

позивача: Третякова Л.Ф. - представник за довіреністю,

відповідача: Кубик М.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод"

до: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (далі - ТОВ "Тульчинський маслосирзавод") звернулось в суд з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ від 11.10.2013р. №148 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" винесено на підставі п.п. 78.1.2, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Разом із тим, на думку позивача, податковим органом не зазначено реальної підстави для призначення та проведення перевірки, що виключає можливість її проведення за умови надання товариством інформації на будь-які запити податкового органу. Крім того, наголосив, що наказ про проведення перевірки позивачем отримано поштою вже після проведеної перевірки. Відтак, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для винесення наказу, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складення за її результатами акту перевірки, а також винесення будь-яких податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.38-41). Просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2013р. адресу ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" надійшов письмовий запит Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ №455/10/15-114, згідно якого повідомлено платника, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі №2а/0270/4990/12 залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 3662107 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000063500 від 01.10.2012р.). У зв'язку з наведеним, просили у встановлений законодавством термін надати пояснення та документальне підтвердження причин невиконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду (а.с.48).

05.09.2013р. на адресу відповідача надійшла відповідь ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" вих. №22, зі змісту якої платник податків повідомив, що на його думку, товариство не ухиляється від виконання постанови, однак сама постанова не зобов'язує товариство здійснювати будь-які дії (сплачувати кошти тощо), а лише залишає в силі вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Також повідомлено, що ця постанова оскаржується товариством у ВАСУ. Крім того, просили роз'яснити в якій саме частині, та що необхідно здійснити товариству, щоб виконати постанову (а.с.49).

11.10.2013р. Немирівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.2, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит Немирівської ОДПІ винесено наказ від 11.10.2013р. №148 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод". Тривалістю перевірки визначено 5 робочих днів з 14.10.2013р. по 18.10.2013р. (а.с.26).

Не погоджуючись з винесеним наказом, позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ Немирівської ОДПІ від 11.10.2013р. №148, визнати протиправними дії щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" на підставі оскаржуваного наказу, зобов'язати Немирівську ОДПІ утриматися від винесення будь-яких рішень у тому числі податкових повідомлень-рішень, винесених внаслідок перевірки на підставі наказу від 11.10.2013р. №148.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню Немирівської ОДПІ суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено право органів державної податкової служби проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок та обставини за настання яких органи державної податкової служби мають право на призначення та проведення таких перевірок.

В силу підпунктів 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється в разі:

коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, як вбачається з аналізу вказаних норм, наявність визначених у п.78.1 ст.78 ПК України обставин є підставою для здійснення позапланової перевірки.

Судом встановлено, що постановою ВОАС від 28.11.2012р. по справі №2а/0270/4990/12 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000073500 від 01.10.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1704594 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 415972 грн. та №0000063500 від 01.10.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3662107 грн.

Постановою ВААС від 07.02.2013р. постанову ВОАС від 28.12.2012р. у справі №2а/0270/4990/12 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000073500 від 01.10.2012р. Прийнято в цій частині нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000073500 від 01.10.2012р. В решті постанову ВОАС від 28.11.2012р. залишено без змін.

В силу частини 5 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000063500 від 01.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 3662107 грн. залишено в силі.

Статтею 50 ПК України, зокрема п.50.1 передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п.37.2 ст. 37 ПК України).

Суд зважає на той, факт, що при здійсненні аналізу податкової звітності позивача, податковим органом встановлено, що ТОВ не зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на прибуток в декларації з податку на прибуток та не подано уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток (а.с.55-66), у зв'язку з чим останньому направлено лист від 27.08.2013р. №455/10/15-114 з проханням надати пояснення та документальне підтвердження причин невиконання постанови ВААС від 07.02.213р. по справі №2а/0270/4990/12.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації, суд зважає на те, що позивач враховуючи норми ПК України повинен був подати в 2013 році уточнюючу декларацію з податку на прибуток, проте за умови ненадання такої декларації та не надання відповідного коригування у відповідь на запит податкового органу у позивача виникли підстави для призначення документальної позапланової перевірки в силу норм статті 78 ПК України та винесення відповідного наказу від 11.10.2013р. №148.

Відтак, позивачем помилково вбачається в діях відповідача недодержання положень п.78.1 ст.78 ПК України під час призначення перевірки та оформлення рішення про її призначення наказом від 11.10.2013р. №148.

Разом з тим, твердження представника позивача щодо необізнаності про необхідність подання уточнюючої декларації після набрання законної сили рішенням суду та залишення чинним податкового повідомлення - рішення №0000063500 від 01.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 3662107 грн., суд не може взяти до уваги, оскільки не знання закону (зокрема норм ПК України) не звільняє платника від необхідності виконання його приписів.

Суд вважає, що прийняття наказу про проведення перевірки є владним повноваженням податкового органу із здійснення податкового контролю та не може бути обмежене (п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.4 ст.78 ПК України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв відповідно до визначеної ПК України компетенції, в межах та на підставі приписів законодавства.

Посилання представника позивача як на підставу для скасування оскаржуваного наказу на те, що товариству копія наказу про проведення перевірки була вручена вже після проведення перевірки спростовуються наступним.

В силу пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В судовому засіданні судом досліджено оригінал фіскального чеку, який свідчить про направлення 14.10.2013р. на адресу позивача рекомендованого листа з повідомленням про вручення, а саме копії наказу від 11.10.2013р. №148, який був вручений уповноваженій особі товариства 18.10.2013р. (а.с.67-68). Так, податковим органом дотримано норм п.79.2 ст.79 ПК України.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься акт відмови №102/22-02/34465052 від 14.10.2013р. від отримання наказу та повідомлення про проведення позапланової перевірки (а.с.69).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п.42.2 ст. 42 ПК України).

Так, ПК України не зобов'язує податковий орган пересвідчуватись щодо факту отримання платником поштового відправлення, зокрема наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Достатнім вважається факт направлення вказаного поштового відправлення рекомендованим листом.

Таким чином, доказами наданими представником відповідача підтверджено право на проведення призначеної перевірки товариства позивача згідно пунктів 78.1, 79.2 статті 79 ПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для проведення позапланової перевірки, визначених п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.1.4 ст.78 ПК України, про дотримання податковим органом вимог ст.79 ПК України під час проведення перевірки, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу №148 від 11.10.2013р. та про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення перевірки не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову необхідно також зазначити, що видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Немирівську ОДПІ утриматися від винесення будь-яких рішень на підставі наказу від 11.10.2013р. №148, суд зазначає що зазначені позовні вимоги спрямовані на майбутнє, в той час як нормами чинного законодавства та зокрема КАС України не передбачено захист права на майбутнє, тобто права, яке ще не порушене.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, суб'єктом владних повноважень Немирівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович