№ 3500972, 14.04.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р.

12:10

Справа № 7/158/09

м. Миколаїв

За позовом: Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції (Новоодеське відділення), 56602, Миколаївська область, м.Нова Одеса, вул.Леніна, 179

до відповідача: Військової частини А 3476, 56663, Миколаївська область, Новоодеський район, с.Костянтинівка

про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 334,00 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

При секретарі судового засідання Дзюбі Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Плахотник Д.В., дов № 574/10/10-011 від 15.01.2009р.

Від відповідача: Заїченко О.В. –командир військової частини

Шепель Ю.А., дов. № 1370 від 30.12.2008 року

Суть спору: Вознесенська об’єднана державна податкова інспекція (Новоодеське відділення) звернулась до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Військової частини А 3476 заборгованості в сумі 16 334,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що норми ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»та ст. 14 закону України «Про збройні сили України»суперечать одна одній стосовно питання оподаткування власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, та відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” рішення приймається на користь платника податків. Вказує, що Військова частина є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

Відповідач, як юридична особа, зареєстрований Міністерством Оборони України 22.06.2001 року, що підтверджується довідкою про включеня до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 376 (а.с. 7).

Військова частина А 3476 зареєстрована як платник податків Вознесенською об’єднаною державною податковою інспекцією (Новоодеське відділення) 27.02.1998 року за № 681, що підтверджується довідкою № 10 від 27.01.2009 року (а.с. 14).

Згідно розрахунку позовних вимог відповідач має заборгованість перед бюджетом по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 16334,00 грн.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (Далі - Закону України № 1963-XII), яким встановлюється податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Стаття 1 Закону України № 1963-XII передбачає, що платниками податку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Частиною 1 статті 6 Закону України № 1963-XII встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України. (ч. 2 ст. 6 Закону України № 1963-XII)

Стаття 5 Закону України № 1963-XII встановлює, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

В порушення вказаних вимог відповідачем своєчасно не сплачено розмір податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість яка згідно розрахунку позовних вимог становить 16 334,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів № 3942 від 28.02.2008 року, корінцем першої податкової вимоги № 1/31 від 24.03.2008 року, корінцем другої податкової вимоги № 2/42 від 24.04.2008 року, які отримані відповідачем, що підтверджується підписами посадових осіб на корінцях вимог та у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 20.12.2003 року зі змінами та доповненнями (Далі Закон України № 2181-ІІІ), - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, - узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ, активи платника можуть бути стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, заборгованість в сумі 16 334,00 грн. не сплатив.

Враховуючи, що суми податкового зобов’язання, що є предметом судового розгляду, є узгодженими у розумінні Закону України № 2181-ІІІ, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки вони є безпідставними. Так, статтею 14 Закону України «Про збройні сили України»встановлено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із Законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Згідно ст. 4 Закону України № 1963-XII, - військові установи не віднесені до суб’єктів, що звільняються від сплати податку. Отже, відповідно до норм Закону України № 1963-XII відповідач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та не звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163, 167, 254 КАСУ Господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 3476 (56663, Миколаївська область, Новоодеський район, с.Костянтинівка, р/р 35221021000061 в УДК Миколаївської області, МФО 826013, ЄДРПОУ 07967633) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 16 334,00 грн.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Н.О.Семенчук