№ 3500576, 07.04.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р.

Справа № 6/21/09

Миколаїв

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульянівське», Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ульянівка, вул. Олега Кошевого, 1.

Поштова адреса: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 6, кв. 55.

до відповідача

Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 50.

про

Визнання протиправними та скасування повідомлень –рішень.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача

Островський С.Б.

Від відповідача

Письменна Г.В., Літвінко С.Л., Морозова Т.Б.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати прийняті за результатами перевірки (акт № 455/23-31315981) в частині застосування штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000622301/0, № 0007621701/0, № 0000602301/0, № 0000612301/0, а також прийняті за результатами апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення від 22.08.2008 року № 0000622301/1, № 0007621701/1, № 0000602301/1, № 0000612301/1 в частині застосованих штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000622301/0 (в частині застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.) позивач посилається на порушення відповідачем ч. 2 ст. 238 ГК України та п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та наполягає, що сплата штрафу платником податків передбачена за неподання податкової декларації, а не за неподання податкового розрахунку.

Застосування ж штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 22.07.2008 року № 0007621701/0, № 0000602301/0, № 0000612301/0 позивач вважає таким, що суперечить нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-ХІІ від 14.05.1992 року, оскільки воно було здійснено після введення мораторію та визнання ТОВ «Ульянівське»банкрутом, в обґрунтування позивач посилається на постанову господарського суду Миколаївської області від 10.04.2008 року по справі № 14/758/07, згідно якої ТОВ «Ульянівське»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, передбачені ст. 16 та п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року не застосовуються. Проте, на думку позивача, інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Верховного суду України від 06.02.2007 року № 07/87.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.12.2007 року ухвалою господарського суду Миколаївської області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ульянівське», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.04.2008 року у справі № 14/758/07 ТОВ «Ульянівське»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ульянівське»за період з 01.07.2005 року по 18.06.2008 року відповідачем складено акт від 09.07.2008 року № 455/23-31315981.

Зазначеним актом, зокрема, встановлено (а. с. 7 Т.1), що в порушення ст. 44 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»зі змінами та доповненнями, п. п. «б»п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, п. п. 7.1 ст. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 19.07.1999 року № 162/379, позивачем не надано податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за три звітні періоди у тому числі: 9 місяців 2007 року, 2007 рік, перший квартал 2008 року.

На підставі даних обставин та згідно п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України

від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ та ст. 68 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000622301/0, яким застосовано штрафні санкції за неподання податкових розрахунків за 9 місяців 2007 року, 2007 рік, перший квартал 2008 року в розмірі 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2008 року 0000622301/1, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.

Не заперечуючи проти встановленого перевіркою факту неподання податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за три звітні періоди у тому числі: 9 місяців 2007 року, 2007 рік, перший квартал 2008 року, проте не погодившись із застосуванням штрафних санкцій позивач звернувся до суду з позовом.

Крім того, актом від 09.07.2008 року № 455/23-31315981 встановлено:

- (а.с. 10-11 Т.2 ) порушення п. п. «а»п. п. 4.2.1, 4.2.7, п.п. «д»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неутримання податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 року по 18.06.2008 року в загальному розмірі 25 624,10 грн.;

- (а.с. 7 Т. 3) порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, а саме заниження суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2006 рік на суму 4265,23 грн.;

- (а.с. 7 Т.4) по Декларації № 3 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 599,33 грн., у тому числі по звітним періодам: листопад 2007 року –599,33 грн.

На підставі викладених обставин та згідно:

- п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4 , п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0007621701/0 (а.с. 16 Т.2), яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 25624,1 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 51248,2 грн.;

- п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000602301/0 (а.с. 14 Т. 3), яким визначено податкове зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 4265,23 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2132,62 грн.;

- п.п. «а», «б»п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1., 17.1.2., 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000612301/0 (а.с. 18 Т. 4), яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 599,33 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3869,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2008 року 0007621701/1, № 0000602301/1, № 0000612301/1, в яких визначені податкові зобов’язання та застосовані штрафні санкції залишились незміненими.

Не заперечуючи проти встановлених перевіркою фактів порушень та, відповідно, визначених розмірів податкових зобов’язань за основними платежами, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2008 року:

- № 0007621701/0 –в частині застосування штрафних санкцій в сумі 51248,20 грн.

- № 0000602301/0 - в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2132,62 грн.

- № 0000612301/0 - в частині застосування штрафних санкцій в сумі 299,67 грн.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

І. Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.07.2008 року № 0000622301/0.

Згідно п. 7.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.

Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Згідно п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

У відповідності до п.п. 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, під термін «податкова декларація»по змісту Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ підпадає і розрахунок, за неподання якого у визначені законодавством строки відповідачем цілком правомірно було застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.

ІІ. Щодо податкових повідомлень-рішень від 22.07.2008 року № 0007621701/0, № 0000602301/0, № 0000612301/0.

У відповідності до ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-ХІІ від 14.05.1992 року мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,

пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов’язання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, а тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням, а тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання вказаних зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких зобов’язань, а також штрафних санкцій є правомірними.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірними застосовані відповідачем штрафні санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 22.07.2008 року № 0000622301/0, № 0007621701/0, № 0000602301/0, № 0000612301/0 та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В позові відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя