Постановление суда № 3481618, 02.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-21781/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“02” березня2009року                                                                                                  м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Карася О.В., Сергейчука О.А., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 20 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року

у справі № 32/353-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомашпром“(надалі – ТОВ „Енергомашпром“)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва (надалі –ДПІ у Дарницькому районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №0002272302/0/22261 від 18.05.2007р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість (надалі – ПДВ) сплачену суму цього податку у складі вартості товарів, придбаних у ПП «Енерго Рем Ресурс» та ПП «Спецконструкція-Сервіс», що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №0002272302/0/22261 від 18.05.2007р.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки правила Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають обов’язку покупця товарів сплачувати ПДВ при придбанні товарів безпосередньо до бюджету.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Дарницькому районі м.Києвазвернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.02.2004р. по 30.09.2006р., про що складено акт №1742/2302/32823421 від 27.04.2007р..

Висновками вказаного акту перевірки зазначено, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України позивачем було завищено суму податкового кредиту у перевірений період на 788721,88грн.. Підставами для таких висновків слугували ті обставини, що позивач нараховував податковий кредит по податковим накладним, що видані ПП «Енерго Рем Ресурс» та ПП «Спецконструкція-Сервіс». Однак, оскільки да даними податкового органу вказані контагенти позивача мають ознаки «фіктивності» і не має підтвердження податкових зобов’язань вказаних підприємств перед бюджетом на ці суми, контролюючий орган встановив, що джерело відшкодування податкового кредиту у позивача за такими опреаціями із зазначеними контрагентами відсутнє.

За наслідками проведеної перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1183082,82грн. у т.ч. 788721,88грн. основного платежу та 394360,94грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду даної справи встановлено, що протягом 2005-2006 років позивач придбавав продукцію й устаткування виробничо-технічного призначення, зокрема, у ПП «Енерго Рем Ресурс» та ПП «Спецконструкція-Сервіс».

При виконанні господарських операцій, зокрема, сплаті вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки контрагентів, позивач отримував у своїх контрагентів (ПП «Енерго Рем Ресурс» та ПП «Спецконструкція-Сервіс») податкові накладні, які, в свою чергу, стали підставою для визначення податкового кредиту за відповідні періоди господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платникаподатку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначеніобставинине є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцями, що булизареєстрованимиплатникамиподатку на додану вартістьна час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних бухгалтерських та податкових документів за господарськими операціями позивача із зазначеними вище контрагентами, оскільки їх недійсність не не була підтверджена належними і допустимими доказами.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 20 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.