№ 34748849, 04.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2013 року Справа № 812/8359/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Степаненко Т.О. довіреність від 02.01.2013,

представника відповідача Савкіної О.С.. довіреність від 03.07.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.13. № 00002191902, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.13. № 00002191902 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21176,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем, зокрема, зазначено, що до прийняття оскаржуваного рішення призвели неправомірні висновки відповідача за результатами перевірки позивача. Так, перевіркою було встановлено, що товариством до складу від'ємного значення з податку на додану вартість було включено суми по господарським операціям з ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Селбест», ТОВ «Елконт», які на думку, податкового органу не мали реального характеру через відсутність у вказаних контрагентів адміністративно-господарських можливостей на здійснення господарських операцій. Заперечуючи такі висновки відповідача, позивач вказує, що ці твердження відповідача є виключно припущеннями, операції позивача з вказаними контрагентами мають реальний характер, що відображено у відповідних первинних документах податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують укладання угод, отримання та оплату продукції, а також використання отриманої продукції у господарській діяльності позивача. Контрагенти позивача є діючими підприємствами, що підтверджується відповідними реєстраційними та установчими документами.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення. аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначила про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сум за операціями з ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Селбест», ТОВ «Елконт», оскільки позивач у порушення вимог ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України та умов договорів неналежним чином оформлював результати поставки відповідних товарів, що полягало у тому, що всі документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання договорів, містять лише ввід мості щодо виду продукції, її кількості або ціни. При цьому документів відносно дотримання умов договорів щодо індивідуальних якісних характеристик, які б підтверджували придбання товарів саме за наданими договорами, позивачем не пред'явлено. Позивач не дотримав умови щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товарів. Відповідач вважає, що факт наявності товарів у позивача не відображає факт постачання цієї продукції.

Крім того, представник відповідача зазначила, що від інших податкових органів було отримано акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, висновками яких встановлено неможливість здійснення цими підприємствами господарської діяльності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код 05763797, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів з 09.07.1993, зареєстрований платником податку на додану вартість (ПДВ) з 08.07.1997 (т. 1 арк.с.12-14).

У період з 15.08.2013 по 05.09.2013 відповідачем - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування позивачем заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2013 року, за результатами якої складено акт за № 64/19-0/0576379 від 12.09.2013 (т. 1 арк. с. 45-110).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

У висновках акта перевірки зазначено:

1. На порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ всього на 3466468 грн., в тому числі за березень 2012 р. на 60951 грн., за квітень 2012 р. на 4436,00 грн., за грудень 2012 на 11261,00 грн., за лютий 2013 р. на 828355,00 грн., за березень 2013 р. на 2411435,00 грн., за червень 2013 р. на 150000,00 грн.

2. На порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування всього на 67817981,00 грн.. в тому числі за травень 2013 р. на 38922562,00 грн.. за червень 2013 р. на 28895419,00 грн.

3. На порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього на 21176,00. в тому числі за лютий 2013 на 11887,00 грн., за березень 2013р. на 2246,00 грн., за травень 2013р. на 7043,00 грн.

4. На порушення пп.195.1.2 п. 195.1, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 211.1 ст. 211 п.8 підрозділу ХХ Податкового кодексу України позивачем завищено обсяг податкових зобов'язань за іншими операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою на суму 106731,00 грн.

5. На порушення пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України позивачем за квітень 2013 року занижено обсяг податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України на 106731,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року форми «В4» № 00002191902 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21176,00 грн. (т.1 арк. с. 19-20).

Безпосередньо сума, на яку зменшено розмір від'ємного значення позивачем не оскаржується.

Зазначені обставини сторонами у справі в судовому засіданні не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За вимогами п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу норм п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акта перевірки, фактів відсутності податкових накладних відповідачем не встановлено. Висновки податкового органу про порушення позивачем підстав та порядку визначення від'ємного значення з ПДВ полягають у твердженнях податкового органу про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Селбест», ТОВ «Елконт».

Такі твердження ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки на підтвердження виконання договорів з вказаними підприємствами не надані документи, передбачені умовами договорів, а саме, документи, що підтверджують якість отриманих товарно-матеріальних цінностей (сертифікати якості чи відповідності, паспорти заводу-виробника), а також товарно-транспортні накладні, докази дотримання інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю.

Також в акті перевірки зазначено про те, що згідно з податковою накладною ТОВ «Елконт» № 9 від 19.02.13. виданою за договором від 05.12.11. № 803-212/11, на адресу позивача було поставлено діоди, що не відповідає умовам договору та специфікації № 1. При цьому відповідач зазначає, що вказаний договір до перевірки надано не було.

Видаткова накладна від 31.01.13. № 31/01-1 на суму 56260,80 грн., виписана ПП «Рембудкомплект-Плюс», заповнена з порушенням п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме, відсутні відомості про посаду та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Крім того, висновки перевірки ґрунтуються на висновках актів перевірок інших податкових органів, зокрема:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 22/3-22-08-38453695 від 02.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селбест» щодо підтвердження господарських операції з платниками податків за період з 01.03.2013 по 31.05.2013.;

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.06.2013 № 1575/22-6/31209866 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Елконт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.04.12. по 30.09.2012;

ДПІ у м. Полтаві від 10.04.13. № 435/225-10/36120814 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рембудкомплект-Плюс» з питань правомірності господарських відносин із платниками податків за період з лютого 2010 по лютий 2013р.

Оцінюючи висновки акта перевірки суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).

Посилання відповідача на відсутність у позивача документів, що підтверджують якість товарів (продукції), як доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій суд не приймає, оскільки такі документи не є первинним документом у розумінні наведених норм, не фіксують господарські операції, не містять відомостей щодо виду, обсягу, одиниці виміру, дати здійснення господарської операції. Наявність чи відсутність документів якості, які передбачені договорами, не підтверджує та не спростовує факту здійснення господарської операції. Такі документи можуть свідчити лише про отримання підприємством товарів належної чи неналежної якості та не перешкоджає формуванню податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних позивача, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На думку суду, реальність здійснених господарських операцій підтверджується відповідними договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними документами.

Так, господарські операції позивача з ТОВ «Селбест» підтверджуються договором поставки № 803-111/13 від 15.04.13., податковою накладною № 30 від 25.04.13.. рахунком № 1405 від 14.05.13., видатковою накладною, прибутковим ордером, платіжним дорученням від 22.05.13. (т.1 арк. с. 22-28, 122-146).

Стосовно порушення щодо включення суми до податкового кредиту за податковою накладною ТОВ «Елконт» № 9 від 19.02.13., виданою за договором від 05.12.11. № 803-212/11, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами додаткової угоди від 18.07.12.до договору від 05.12.11. № 803-212/11 передбачено поставку продукції за специфікаціями № 1 та № 2. Специфікацією № 2 від 18.07.12. до договору від 05.12.11. № 803-212/11 передбачено поставку діодів, тумблерів, резисторів. Таким чином, номенклатура товарів, вказана у податковій накладній відповідає умовам договору.

Отже, здійснення господарських операції з ТОВ «Елконт» підтверджується договорами від 05.12.11. № 803-212/11 та додатковою угодою від 18.07.12., від 27.02.13 № 803-66/13, податковими накладними № 5 від 15.03.13., № 9 від 19.02.13., № 10 від 19.02.13, рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями (т.1 арк.с. 29-39, 163-182).

Щодо видаткової накладної від 31.01.13. № 31/01-1 на суму 56260,80 грн., виписаної ПП «Рембудкомплект-Плюс» суд зазначає, що відсутність тих чи інших реквізитів документа слід враховувати, лише в разі не підтвердження здійсненої операції іншими документами податкового чи бухгалтерського обліку.

На підтвердження здійсненої господарської операції з ПП «Рембудкомплект-Плюс» позивачем, окрім вказаної видаткової накладної, надано договір поставки № 803-215/12 від 07.09.12, податкову накладну № 1563 ввід 31.01.13, рахунок фактуру № 28/01-1 від 28.01.13., прибуткові ордери № 17063 від 01.02.13., № 8201 від 31.01.13., платіжне доручення № 5231 від 27.02.13. (т.1 арк.с. 40, 147-162).

Як зазначалось, до акта перевірки відповідачем включені висновки інших податкових органів щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Селбест», ТОВ «Елконт»(т.1 арк. с. 222-249, т. 2 арк.с. 1-24), що не дає позивачу права на включення сум за такими операціями до складу податкового кредиту.

Проте, суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, наявності адміністративно-господарських можливостей щодо здійснення діяльності, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправним. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню. Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Виходячи з вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Як вбачається з платіжного доручення, доданого до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені вимоги в розмірі 211,76 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 211,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20 вересня 2013 року форми «В4» № 0000191902 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21176,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» витрати зі сплати судового збору в сумі 211,76 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко