Решение № 34718336, 07.11.2013, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1003/13-ц

Провадження 2/190/399/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 листопада 2013 року м. Пятихатки

Пятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Резніченка М.С.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Пятихатський ремонтно-механічний завод» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_5, третя особа відділ Державної виконавчої служби Пятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

20.06.2013 р. ОСОБА_2 предявила до суду позов до ВАТ «Пятихатський ремонтно-механічний завод» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати і моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 186478,25 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, обгрунтовуючи вимоги тим, що з 26.03.2008 р. до 16.07.2009 р. вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а звільнилася за ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з затримками виплати заробітної плати за період з червня 2008 р. по 16 липня 2009 р.. Судовими наказами Пятихатського районного суду від 22.05.2009 р. № 2-н-107/09 та від 19.08.2009 р. № 2-н-164/09 стягнуто на користь позивача з ВАТ «Пятихатський ремонтно-механічний завод» заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у сумі 13873,46 грн. і компенсацію втраченої частини доходів у звязку з порушенням строків її виплати у сумі 585,64 грн., а також заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у сумі 2055,76 грн. і вихідну допомогу у сумі 585,64 грн. відповідно. Вважає дії відповідача незаконними. Невиплата заробітної плати спричинила їй моральну шкоду, оскільки нею втрачені нормальні життєві звязки і вона була позбавлена можливості придбавати необхідні речі, продукти харчування, медикаменти, сплачувати комунальні послуги. Через нестачу грошей погіршилися стосунки з товаришами і друзями.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги збільшила на 18193, 00 грн., підтримала їх, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, в судове засідання тричі не зявився, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Представники третьої особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не висловили заперечень проти позову і кожен окремо пояснили, що судові накази, видані про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат на користь ОСОБА_2, на теперішній час не виконані. У 2009 р. вирішувалося питання про передачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості з виконання судового наказу № 2-н-107 від 22.05.2009 р. майно відповідача, а саме три кран-балки кожна вартістю 3990 грн. на загальну суму 11970 грн., однак майно залишилося у відповідача, акт прийому-передачі кран-балок не складався. Оскільки постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 р. № Б29/333-10 ВАТ «Пятихатський ремонтно-механічний завод» визнано банкрутом і призначено ліквідатором ОСОБА_5, то на підставі ст. 49 п. 7 Закону України «Про виконавче провадження» постановами державного виконавця від 26.04.2011 р. виконавчі провадження по обох судових наказах були закінчені, виконавчі документи передані ліквідатору. Відомостей про виконання судових наказів саме ліквідатором ОСОБА_5 у відділі ДВС немає.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі письмові докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 26.03.2008 р. ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера ВАТ «Пятихатський ремонтно-механічний завод» та 16.07.2009 р. звільнена з займаної посади за власним бажанням в звязку з порушенням умов колективного договору (невиплата заробітної плати) (а.с. 12).

Відповідно до судових наказів Пятихатського районного суду від 22.05.2009 р. № 2-н-107/09 та від 19.07.2009 р. № 2-н-164/09 ( а.с. 13, 14) на користь позивача стягнуто заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 13873,46 грн. і компенсації втраченої частини доходів, в звязку з порушенням строків її виплати у сумі 585,64 грн., та заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у сумі 2055,76 грн., і вихідної допомоги у сумі 585,64 грн. відповідно. Однак згідно постанов державних виконавців від 26.04.2011 р. виконавче провадження закінчено та на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області виконавчі документи передано ліквідатору ВАТ «Пятихатський РМЗ» арбітражному керуючому ОСОБА_5.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

З розрахунково-платіжних відомостей за травень-червень 2009 р. вбачається, що фактична заробітна плата за останні два місяці роботи становить 4548,29 грн. або 129,95 грн. за відпрацьований день (розмір середньоденної зарплати), що складає 129,95 грн. х 1575 днів затримки заробітної плати = 204671,25 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд враховує порядок визначення середнього заробітку згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.

Посилаючись на вимоги ст. 237-1 КЗпП України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд задовольняє частково, оскільки у діях відповідача вбачаються ознаки неправомірності. Крім того, позивач, посилаючись на порушення її права та наводячи певну аргументацію на його обґрунтування, одночасно підтвердила доказами наявність в неї втрат нематеріального характеру, з якими закон пов'язує виникнення права на відшкодування такої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Матеріалами справи підтверджено наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин, оскільки відповідач незаконно утримав належні позивачці грошові кошти, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому є законні підстави для стягнення моральної шкоди, що не суперечить п.13 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р..

Визначаючи розмір грошової суми на відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, характер втрат, їх тривалість, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, засади розумності, виваженості та справедливості, фінансові можливості підприємства, а тому визначає цю суму у 1000 гривень, яка буде достатньою для відшкодування шкоди.

Оскільки спір, що виник між сторонами, є трудовим, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації в сумі 204671,25 грн. підлягають задоволенню, а тому, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2046,72 грн., що становить 1 відсоток ціни позову. Крім того, судом частково задоволено вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн., тому до стягнення з відповідача підлягає 229,40 грн. судового збору, що становить 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ст.ст. 38, 44, 116, 117, 2371, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пятихатський ремонтно-механічний завод» (р/р 26009155312001 в Правобережному відділенні КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ОКПО 00901743, ІПН 009017404287, свідоцтво № 03790560) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 204671 (двісті чотири тисячі шістсот сімдесят одна) гривень 25 копійок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 1000 (одна тисяча) гривень моральної шкоди, а також 2046 (дві тисячі сорок шість) гривень 72 копійки і 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок судового збору в дохід держави.

В решті заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2013 р..

Суддя