№ 34705134, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року 11:41 № 826/13660/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Каракашьяна С.К., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Ткачук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства Фірма «Альфа-М»до про Міністерства оборони України зобов'язання вчинити певні дії

за участю:

від позивача - Максименко Ю.Ф.;

від відповідача - Сидоров Д.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Фірма «Альфа-М» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому, з врахуванням заяви від 25 вересня 2013 року, просить суд:

- «зобов'язати Міністерство оборони України надати інформацію про те, до складу якого структурного формування МО України, якому надано статус юридичної особи, входять в/ч А0135 та, відповідно, в/ч А4180 і саме якому позивач має право згідно чинного законодавства пред'явити позов щодо виконання зобов'язань за договором № 105 від 30.10.2001 р. та додатковим угодам до нього;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь МПП Фірма «Альфа-М» згідно ст. ст. 87 та 94 КАС України витрати на сплату судового збору в сумі 34,41 грн., витрати на одержання доказів в сумі 244,80 грн. та інші судові витрати, яких зазнає позивач за час розгляду справи в суді».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Міністерства оборони України у наданні зазначеної інформації є незаконною, необґрунтованою та всупереч вимог статей 2, 3, 5, 7 Закону України «Про інформацію», статей 1, 3, 4, 14, 15, 20, 23, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порушує його законні права на звернення до суду за захистом своїх інтересів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 29 жовтня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у відповідях позивачу було вказано, що військова частина А4180 є самостійним структурним підрозділом, який утримується на окремому штаті, але перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А3521, а, в свою чергу, військова частина А 3521 має статус юридичної особи.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

30 жовтня 2001 року МПП Фірма «Альфа-М» та військова частина А4180 уклали Договір № 105 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв'язку на об'єктах в/ч А4180.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по Договору № 105 у в/ч 4180 виникла заборгованість перед позивачем.

Для вирішення спору, що виник через невиконання зобов'язань в/ч А4180, МПП Фірма «Альфа-М» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення боргу. Рішенням господарського суду Київської області від 17 лютого 2009 року у справі № 6/010-09 стягнуто з військової частини А3521 на користь Малого приватного підприємства Фірма «Альфа-М» основного боргу 38 575,46 грн., 18 670,52 грн. - інфляції, 2 859,87 грн. - 3% річних, 601,06 грн. - витрат по сплаті державного мита та 112,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку з подальшим невиконанням умов договору 105 від 30 жовтня 2001 року МПП Фірма «Альфа-М» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення 28 230,00 грн.

Рішенням від 05 березня 2012 року господарський суд міста Києва у позові відмовив, мотивуючи відмову тим, що Генеральний Штаб Збройних Сил України не є належним відповідачем, а належним відповідачем являється в/ч А3521.

22 квітня 2013 року МПП Фірма «Альфа-М» звернулось до Міністерства оборони України з листом № 5/4, в якому просило повідомити, яким саме структурним підрозділам МО України згідно директивами МО, інших розпорядчих документів безпосередньо підпорядковані в/ч А4180 та в/ч А3521 та згідно яких саме розпорядчих документів визначено це підпорядкування. Також просило повідомити, до складу яких саме юридичних осіб безпосередньо входять в/ч А4180, як 610 підрозділ, та в/ч А3521, а також просило повідомити адреси та коди ЄДРПОУ вказаних юридичних осіб.

22 травня 2013 року за № 313/9/2094 в/ч А0135 за дорученням Міністерства оборони України позивачу було надано відповідь, з якої вбачається, що військові частини А4180 та А3521 відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 18 квітня 2004 року № 312/1/*14 підпорядковуються військовій частині А0135. При цьому, військова частина А4180 є самостійним структурним підрозділом, який утримується на окремому штаті, але перебуває на фінансовому забезпеченні в військовій частині А3521. Довідково позивачу було зазначено, що військовій частині А3521 надана довідка ЄДРПОУ за № 1093/12 від 20 грудня 2012 року, ідентифікаційний код 14303566, ознака особи - юридична; військовій частині А4180 надано довідка ЄДРПОУ від 20 грудня 2012 року за № 1090/12, ідентифікаційний код 22998476, ознака особи - без права юридичної особи.

03 червня 2013 року позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з листом № 1/6, в якому повторно просив повідомити, який саме правовий статус згідно ЄДРПОУ надано військовій частині А0135, а також просив повідомити її код ЄДРПОУ та дату присвоєння цього коду згідно довідки ЄДРПОУ. Також зазначив, що у випадку, якщо військовій частині А0135 не надано правовий статус юридичної особи, то просить повідомити якому саме структурному формуванню МО України підпорядкована військова частина А0135, а також до складу саме якого структурного формування МО України, якому надано правовий статус юридичної особи, входить в/ч А0135, як структурний підрозділ цього формування, тобто, яка особа з правовим статусом юридичної, структурним підрозділом якої є в/ч А0135, є безпосередньо для в/ч А0135 головним підприємством в розумінні вимог Цивільного кодексу України (відповідно, до складу якого через підпорядкування військовій частині А0135 входять як в/ч А4180 так і в/ч А3521 і для яких, відповідно, ця особа з правовим статусом юридичної є також головним підприємством), а також просив повідомити адресу, код ЄДРПОУ та дату присвоєння цього коду згідно довідки ЄДРПОУ.

04 липня 2013 року за № 313/9/2696 в/ч А0135 за дорученням Міністерства оборони України позивачу було надано аналогічну відповідь, проте додатково зазначено, що інформація, яка зазначена у абзацах п'ятому та шостому листа позивача (тобто прохальна частина) включає в себе дані, які містяться у закритій частині реєстру ЄДРПОУ (відомчого обліку Міністерства оборони України) та являються інформацією з обмеженим доступом. Для отримання цієї інформації в повному обсязі, необхідно зазначити відповідні підстави для її отримання.

Позивач, вважаючи, що невідповідність даної інформації позбавляє його можливості звернутися до господарського суду з позовом до належного відповідача, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки позивач у своїх зверненнях до відповідача не зазначав про надання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» й у вказаних зверненнях не зазначено, що це запит на інформацію, суд приходить до висновку, що на дані правовідносини не розповсюджуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закону України «Про інформацію».

Згідно частини першої статті 1 вказаного Закону інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про інформацію» основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про інформацію»).

Як вбачається з відповідей відповідача, позивачу надано інформацію, в тому числі, що військовій частині А3521 надана довідка ЄДРПОУ за № 1093/12 від 20 грудня 2012 року, ідентифікаційний код 14303566, ознака особи - юридична.

При цьому, зазначення у листах відповідача № 313/9/2094 від 22 травня 2013 року та № 313/9/2696 від 04 липня 2013 року номеру військової частини А 3251, а не А3521 є опискою, що сторонами у судовому засіданні 29 жовтня 2013 року не заперечувалось.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до господарського суду Київської області з позовом до військової частини А4180, при цьому, під час розгляду зазначеної справи, було замінено відповідача на військову частину А3521.

Рішенням господарського суду Київської області від 17 лютого 2009 року у справі № 6/010-09 стягнуто саме з військової частини А3521 на користь позивача, зокрема, 38 575,46 грн. основного боргу.

Також з матеріалів справи вбачається, що МПП Фірма «Альфа-М» зверталось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення 28 230,00 грн.

Рішенням зазначеного суду від 05 березня 2012 року у справі № 5011-1/163-2012 відмовлено в позові.

При цьому, господарським судом міста Києва було встановлено, що при розгляді справи № 13/514 (2010 р.) судами всіх інстанцій підтверджено, що згідно з розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09 липня 1996 року № 21 «Про організацію матеріально-технічного та фінансового забезпечення 626 окремого батальйону зв'язку (стаціонарних вузлів) і 10 експлуатаційної команди» передбачено, що матеріально-технічне, а також фінансове забезпечення управління експлуатації соціального об'єкту Генерального штабу (в/ч А4180) було доручено в/ч А 3521. Таким чином, належним відповідачем є в/ч А3521, однак позивач не подав до суду заяви щодо його згоди на заміну неналежного відповідача належним.

Зазначені рішення господарських судів набрали законної сили, що сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем в межах закону надана інформація позивачу.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що господарські відносини з відповідними військовими частинами, врегульовані нормами Господарського процесуального кодексу України, і до завдань адміністративного судочинства не належить визнання належного відповідача у спорі юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Малого приватного підприємства Фірма «Альфа-М» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді С.К. Каракашьян

Т.І. Шейко