№ 347045, 26.12.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2006 р.

10:50

Справа № 1/522/06

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фалкон - ОК ”.

/54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 31, к.7/

До відповідача: Миколаївська обласна державна адміністрація.

/54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22/

про: визнання противоправним та скасування розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 08.01.2004р. № 1-р.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Савченко В.М., довіреність від 23.10.2006р.

Урусова С.А., довіреність від 26.10.2006р.

Від відповідача: Кравченко Ю.В., довіреність від 14.11.2006р.

Усенко К.В., довіреність від 14.11.2006р.

Чернова О.В., довіреність від 20.06.2006р.

В судовому засіданні 18.12.2006 року об’явлена перерва до 26.12.2006 року. Судове засідання було продовжено 26.12.2006 року.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання противоправним та скасування розпорядження відповідача від 08.01.2004р. № 1-р., мотивуючі свої вимоги тим, що воно прийнято з перевищенням повноважень, наданих йому у сфері регулювання цін, ціноутворення Законом України “Про ціни і ціноутворення” та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських Рад щодо регулювання цін(тарифів)”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оспорюване розпорядження прийняте в межах повноважень , наданих йому Законом України “Про ціни і ціноутворення” та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських Рад щодо регулювання цін(тарифів)”. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк для звернення з цим позовом, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд

встановив:

8 січня 2004 року відповідачем було прийнято розпорядження № 1-р “Про регулювання плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів”, яке позивач просить визнати противоправним та скасувати.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням регулюються Законом України “Про ціни і ціноутворення”.

Статтею 4 вказаного закону надано право Кабінету Міністрів України визначати повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України 25.12. 1996 року прийнята Постанова № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін(тарифів)” з наступними змінами та доповненнями, де пунктом 12 Додатку до вказаної постанови надано право обласним державним адміністраціям встановлювати граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. При цьому, законодавець не обмежив право відповідача встановлювати граничний розмір плати за послуги чітко визначеною ціною чи тарифом.

В пункті 1 оспорюваного акту відповідач встановив, що регулювання плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, які не належать до комунальної власності, здійснюється шляхом встановлення граничного рівня рентабельності до економічно обґрунтованих витрат у розмірі 30%.

Отже, обмежуючи плату за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів встановленням граничного рівня рентабельності до економічно обґрунтованих витрат у розмірі 30%, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому Постановою Кабінету Міністрів України 25.12. 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”.

Оспорюваний позивачем акт є нормативно-правовим актом. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів регулюються статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно припису пункту 11 вказаної статті предметом спору при оскарженні нормативно-правового акту є визнання його незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили і про визнання його нечинним.

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного акту.

Із смислу пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування акту стосується актів індивідуальної дії, яким не є оспорюване розпорядження.

Правові наслідки при задоволенні позовів про оскарження актів індивідуальної дії і нормативно-правових актів є різними.

Отже, при зверненні з позовом позивач обрав неналежний спосіб захисту.

За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності з пунктом 2 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про мито” сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити при зверненні з адміністративним позовом, складає 3,40 грн. Фактично платіжним дорученням від 26.10.2006 року № 195 ним сплачено 85 грн. Надмірно сплачений судовий збір, що підлягає поверненню з Державного бюджету України складає 81,60 грн.

Стаття 87 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Отже, необхідно повернути позивачу з ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн., перерахованих платіжним дорученням від 26.10.2006 року № 196.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Фалкон - ОК” /54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 31, к.7/ з Державного бюджету України через Відділення Державного казначейства України у м. Миколаєві /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 97, код ЄДРПОУ 23626096/ надмірно сплачене державне мито в сумі 81,60 грн., перераховане платіжним дорученням від 26.10.2006 року № 195 .

Повернути з Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” /03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/рахунок 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370/ на користь Товариству з обмеженою відповідальністю “Фалкон –ОК” /54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 31, к.7/ 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням від 26.10.2006 року № 196.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.I.Васильєва