Решение № 34689953, 05.11.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2/638/827/13

2011/14230/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарях - НАЗАРЕНКО І.С., ВОРОНІНІ Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Полфьорової Я.В., Кураксіної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК » в особі філії «Харківського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди у розмірі 22 000 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

06.09.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 22000,00 гривень, зобов'язати відповідача виключити його з переліку боржників за платіжною карткою № НОМЕР_1, зобов'язати внести достовірну інформацію щодо належної платоспроможності позивача до Бюро кредитних історій та принести позивачу письмові вибачення.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 12.05.2005 року отримав від відповідача споживчий кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1. Взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, сплативши заборгованість шляхом внесення готівки через касу банку відповідача 06.10.2006 року 6500,00 грн. та 04.12.2006 року 3500,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату.

Але, починаючи з жовтня 2010 року йому розпочали поступати телефонні дзвінки з вимогою погасити заборгованість перед банком з огляду на що, вважає, що відповідачем вчиняються проти нього незаконні дії, які полягають у тривалому моральному тиску шляхом листування та телефонних дзвінках на його адресу із вимогами сплатити не існуючу заборгованість по кредитній картці, яку, як він стверджує ще 14.12.2006 року здав до банку.

Також вважає, що дії банку щодо повідомлення його про необхідність сплатити заборгованість за кредитом нечесною підприємницькою практикою, суспільно небезпечним діянням, які призвели до моральних та душевних страждань, хвороби, скасування відпустки, у зв'язку із чим, звернувся із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, і, посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, та зазначили, що між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року відповідно до умов якого, позивач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Заборгованість по вказаному кредитному договору позивачем до цього моменту не погашена, що підтверджується випискою по картковому рахунку та разрахунком заборгованості за договором станом на 28.02.2013 року. Тому всі посилання позивача щодо незаконності повідомлень банку щодо наявності заборгованості є необгрунтованими та не відповідають дійсності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 12.05.2005 року між стронами був укладений кредитний договір № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року відповідно до умов якого, позивач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом встановлено також, що 06.10.2006 року та 04.12.2006 року позивачем в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року за платіжною карткою позивачем сплачено 6500,00 грн. та 3500,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій №20113858 та № 249549511.

14.12.2006 року позивачем платіжна картка № НОМЕР_1 здана в установу відповідача у зв'язку із відсутністю необхідності подальшого її використання.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 28.02.2013 року № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року вбачається заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 1207,50 грн., що нараховані відповідачем з 347,99 грн. Заборгованість в сумі 347,99 грн. виникла 16.12.2006 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.4. кредитного договору № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року відповідний картрахунок може бути закритий на підставі заяви клієнта, чи банк має право закрити картрахунок, письмово повідомивши про це клієнта. При цьому клієнт повинен не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути картку в банк, після чого обслуговування картки припиняється. Клієнт зобов'язаний погасити всі види заборгованості перед банком, в тому числі ті, що виникли на протязі 30 днів з моменту повернення картки. Банк закриває картрахунок в строк не пізніше 30 днів від дня припинення обслуговування картки.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.10 кредитного договору № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року картрахунки відкриті на необмежений строк, а договір діє до моменту належного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідача, ОСОБА_1 у порушення п. 8.4. кредитного договору № SAMDN03000002481637 від 12.05.2005 року, у вказаний у договорі строк не звернувся до установи банку з метою погашення заборгованості в сумі 347,99 грн., що виникла 16.12.2006 року, тобто на протязі 30 днів з моменту повернення платіжної картки.

Доводи позивача щодо незаконних операцій по його картковому рахунку, що відбувалися після повернення платіжної картки до установи банку, зокрема, 18.08.2009 року, спростовуються поясненнями представників відповідача та випискою по рахунку, з яких вбачається, що вказані операції мають характер корегуючих, тобто проводилися банком з метою усунення розбалансу за платіжною карткою, та права позивача не порушують.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомврними рішеннями, дією чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31.01.1995 року, встановлено відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, як встановлено в судовому засідання, винні дії з боку банку відсутні, доказів того, що позивачу заподіяно моральну шкоду не надано, не зазначено, з яких саме міркувань виходив позивач розраховуючи її розмір, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того суду не надано жодного доказу, що позивача було включено до переліку боржників за карткою № НОМЕР_1 та внесення щодо нього інформації до Бюро Кредитних історій, а тому і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім всього зазначеного позивачем обрано спосіб захисту не передбачений ст.. 16 ЦК України ні договором, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК » в особі філії «Харківського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди у розмірі 22 000 грн. та зобов'язання вчинити певні - в і д м о в и т и .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

СУДДЯ: