Решение № 34618521, 22.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 437/4520/13-ц

Провадження № 22ц/782/3493/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, жовтня місяця, 22-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б.

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні ,-

встановила:

У березні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 237 грн. 33 коп. та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні. У подальшому, у квітні 2013 року уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 237 грн. 33 коп. та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.у розмірі 14690 гривень.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року позовні вимоги було задоволено частково, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 11237 грн. 33 коп., стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивачка не погодилась із винесеним рішенням суду та надала на нього апеляційну скаргу, у якій просила змінити рішення , скасувавши його у частині відмови щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилалась на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків

Відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 03.07.2000 року по 31.10.2012 року перебувала у трудових відносинах з ЗАТ „Луганські акумулятори", при її звільненні відповідачем не було виплачено їй належні кошти у сумі 11237 грн. 33 коп. Суд стягнув суму заборгованості при звільненні, але відмовив у стягненні компенсації за час затримки розрахунку, посилаючись при цьому на те, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення за компенсацією.

Колегія суддів погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для стягнення нарахованої позивачці підприємством суми заборгованості, але не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо того,що строк звернення із вимогами про стягнення компенсації за час затримки розрахунку нібито сплив - адже такі висновки суперечать положенням ст. 233 ч. 2 , відповідно до якої «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.» Суд першої інстанції помилково витлумачив при вирішенні цього питання і рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року №4-рп\2012, адже не звернув уваги на те, що до розгляду справи у суді відповідач не здійснив розрахунку із працівником, проте спірна сума є нарахованою працівникові при звільненні.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем було доведено факт наявності заборгованості по заробітній платі та факт її невиплати на момент розгляду справи у суді. Звернення до суду мало місце саме до остаточного розрахунку, а отже строк не міг бути пропущеним, адже ще не розпочався. Згідно до правил ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки сума заборгованості так і не була виплачена до звернення до суду - то відповідно перебіг строку не розпочинався і строк не міг бути пропущеним.

За таких обставин рішення суду повинно бути в цій частині скасовано із винесенням нового рішення. Проте, вимоги позивачки про стягнення суми компенсації у вказаному в уточненому позові розмірі ( а.с. 24) задоволенню у повному обсязі не підлягають, адже позивач невірно здійснює обрахунок суми компенсації, перемноживши кількість календарних днів затримки (159 к.д.) на середньоденний заробіток позивача (92, 39), не врахувавши при цьому порядку розрахунку середньоденного заробітку, що виводиться з середньомісячного заробітку, поділеного на кількість робочих, а не календарних днів. Розмір середньоденного заробітку наданий відповідачем - не заперечується сторонами , складає 92 гривні 39 копійок, що видно з наявної у матеріалах справи довідки від 09 квітня 2013 року (а.с. 25).

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» є визначеним, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Середньомісячна заробітна плата позивачки за довідкою відповідача складала 1934 гривні 41 копійку, тобто її розмір теж свідчить про те, що середньоденний заробіток обраховувався із застосуванням робочих а не календарних днів (1934,41\92, 39=21 р.д.). Період стягнення починається з дня звільнення -тобто 31 жовтня 2012 року до дня складання заяви про уточнення позовних вимог - по 10 квітня 2013 року. Обчислення належної до виплати суми здійснюється відповідно до абз.2 п. 8 наведеного вище Порядку -«у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді», тобто у середньому 21 робочий день, що теж вбачається з довідки про заборгованість. Отже, за період з 31 жовтня 2012 по 10 квітня 2013 року маємо повних 5 місяців по 21 робочий день у середньому кожний та ще 8 робочих днів у квітні, тобто складає це сукупно (5Х21+8) = 113 робочих днів, відповідно сума компенсації складає у межах заявлених позовних вимог 113Х 92,39=10440 гривень 07 копійок, що і підлягають стягненню з відповідача. Розмір стягнення судового збору збільшенню не підлягає, адже сукупна сума стягнення не перевищує розміру вже стягнутих 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає зміні із винесенням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314- 315 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні змінити, скасувавши його у частині відмови у задоволенні у позовних вимог щодо стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнути з Закритого акціонерного товариства „Луганські акумулятори" на користь ОСОБА_1 зазначену компенсацію у розмірі 10440 (десять тисяч чотириста сорок) гривень 07 копійок, відмовивши у іншій частині заявлених позовних вимог за їх необґрунтованістю.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: _____ Судді ______